Світло, камера, монтаж! Як маніпулюють відеороликами

Дар’я Шабаниця

Опубліковано: 13-08-2019

Розділи: За що критикують медіа?, Маніпуляція, пропаганда, Фальсифікація, містифікація.

0

У сучасному медіапросторі монтаж – це не лише процес обробки та зведення відео-матеріалів, але й інструмент для маніпуляцій. Люди більше вірять тому, що бачать на власні очі, тому й перегляд відео викликає впевненість у тому, що показане на екрані відповідає реальності. Це працює за принципом «помилки бути не може, бо я все бачив сам». Цим і зловживають маніпулятори, застосовуючи різні прийоми впливів. Отож, спробуємо розібратися, які існують найпоширеніші методи відео-маніпуляцій та як їх розпізнати.

Маніпуляції зі звуком

Невід’ємною частиною будь-якого відео є його аудіо-супровід. Неважливо, синхрон це чи музика. Якщо на фоні грає мелодія, то ефект від перегляду залежить від її тону, характеру та асоціацій, які вона може викликати. Так, наприклад, на сторінці «Фактів ICTV» на «YouTube» можемо переглянути відео «Курйози на інавгурації президента Володимира Зеленського…». У ролику висвітлюють основні моменти події, зокрема конфузи, як-то падіння посвідчення президента зі спеціальної подушечки. Але на фоні грає спокійна і приємна мелодія, тому ми не сприймаємо курйозні випадки як погані знаки долі, як це було у випадку з Януковичем. Ми бачимо їх лише маленькими прикрощами, що не мають жодного значення.

Пригадаймо також мелодію у деяких агітаційних відео Володимира Зеленського, зокрема у запрошенні Петра Порошенка на дебати. Гітарне соло на фоні додає зображенню відтінку сучасності, енергійності та новизни. Такий музичний супровід не тільки став хорошим доповненням до впевненого образу Зеленського у його рекламі, але й вирізнив його серед інших кандидатів, адже ніхто з них не використовував такого аудіо-фону.

Також важливу роль відіграє звуковий контраст. Цей прийом часто застосовують у рекламі. Для прикладу можна згадати, як виглядав один із агітаційних відеороликів Петра Порошенка під час президентської кампанії 2014 року. Відео можна умовно поділити на дві частини. Перша дуже нагнітає: у ній ми бачимо жахіття Майдану, вогонь та військових. На фоні грає відповідна мелодія: важка і неприємна. У другій частині йдеться про Петра Порошенка як про кандидата, який зможе вирішити вищезгадані проблеми. Музичний супровід різко змінюється: мелодія стає урочистою та величною. Такий аудіо-контекст лише підсилює ефект відео.

Про маніпуляції шляхом зміни гучності звуку також варто сказати. Щоб простежити це на практиці, подивимося, як один і той самий випадок висвітлили «Радіо Свобода» та пропагандистська російська передача «60 минут по горячим следам». У жовтні 2018 року у Парламентській асамблеї Ради Європи наша делегація заспівала гімн на камери російських телеканалів. Журналісткою, що хотіла взяти в українців коментар, була Ольга Скабеєва, ведуча прокремлівської програми «60 минут по горячим следам». У відео на «Радіо Свобода» майже не чутно, що говорить Скабеєва під час виконання делегатами гімну. Спів виглядає піднесено та урочисто, голоси повністю глушать слова журналістки. Складається враження, що вони, як-то кажуть, поставили Скабеєву на місце.

Зовсім інакше цей випадок виглядає в ефірі передачі «60 минут по горячим следам». В їхньому відео слова журналістки, сказані в мікрофон, домінують над співом, який заглушено. Тепер можемо добре чути, що говорить Скабеєва: «Украинские представители устраивают маловменяемое представление. Это украинские депутаты <…> Обратите внимание, как они себя ведут. Это лицо <…> современной власти». На слова «Слава Україні» журналістка відповідає: «Сейчас, прокричатся… Важно сказать, что это нацистское приветствие». Тепер це виглядає так, ніби українські делегати дозволяють говорити образливі репліки на їхню адресу та принижувати гідність перед камерами. Цим і скористалися проросійські журналісти та експерти під час подальшого обговорення ситуації у студії.

Нарізка кадрів

Вибравши потрібні моменти із довготривалого відео, можна легко маніпулювати кадрами та створювати хибне враження. Пропонуємо переглянути відео під назвою «Что с Зеленским? Президент Украины пугает своим странным поведением», що вийшов в ефірі російського «Телеканалу 360». На ролику, що триває хвилину, бачимо нарізку кадрів з наради в Ужгороді. На ній Володимир Зеленський поводиться неадекватно: нервує, постійно дивиться навколо, часто п’є воду, виглядає втомлено та нездорово.  Відео супроводжують відповідні субтитри. Президента навіть порівняли з Дмитром Добкіним та натякнули на вживання Володимиром Зеленським наркотичних речовин.

Якщо ж дивитися повне відео наради, що триває годину, то Президент України виглядає цілком нормально і поводиться адекватно. Жодних натяків на погане самопочуття або наркотичне сп’яніння не видно.

Виривання кадру з контексту

Потрібний момент із відео завжди можна вирізати та перекрутити його сенс за допомогою заголовка або субтитрів. Так, ще на початку російсько-української війни мережею поширювався ролик «Звертання до Путіна матері росіянина, вбитого російськими найманцями у Слов’янську». Він триває три з половиною хвилини. На відео монолог жінки, сина якої, росіянина за національністю, вбили під Слов’янськом. Розбита горем матір критикує політику Путіна і називає її цинічною. «Ви позбавили нас з чоловіком прекрасного сина», – таке звинувачення вона висуває Путіну.

Фрагмент із закликом інших матерів встати на захист своїх дітей, «щоб не пролилася жодна крапля крові», а також розповідь про нелегке життя і скрутне становище в країні, був вирізаний. Цей момент, що триває півтори хвилини, можемо знайти вже під іншою назвою: «Фрагмент звертання до київської хунти від матері вбитого українського військового». Адресата змінили, і хоча сутність відео – розповідь вбитої горем жінки – залишилася, звертання має вже зовсім інший підтекст. Тут вже немає жодного натяку на російського президента, хоча в оригіналі жінка зверталася до нього на ім’я декілька разів. Тепер слова матері начебто спрямовані на адресу терористів на території України.

Чи можна навчитися розпізнавати маніпуляції? Так, і ці вміння точно допоможуть захиститися від їхнього впливу.

Насамперед, завжди будьте критично налаштованими. Піддайте сумніву все, що побачили, і шукайте прихований сенс.

Не обмежуйтеся переднім планом. Помічайте, що відбувається за спинами репортерів або тих, хто дає коментар. Придивлятися до подробиць радить і фактчекінгове видання «Stop Fake» у статті «Як розпізнати фейк»: «Звертайте увагу на деталі на відео – назви об’єктів, автомобільні номери, вуличні таблички. За ними часто можна виявити, про що насправді йде мова. Наприклад, таким чином ми виявили, що яхта «Video Azimut 46», яку, згідно з сюжетом російського «НТВ» одеським ополченцям нібито подарував місцевий бізнесмен для захисту узбережжя, насправді є прокатною та була орендована працівниками телеканалу для створення неправдивого сюжету».

У тій же ж статті знаходимо поради щодо перевірки відео за допомогою «YouTube»: «Якщо ви дивитеся вбудоване вікно «YouTube» на якомусь сайті, перейдіть на сам «YouTube» , щоб отримати про ролик більше інформації». Так, перевірка джерел інформації може дати результат. Не забувайте також порівнювати відеоматеріали різних медіа-ресурсів. Знаходьте відмінності між способами подачі інформації, намагайтеся зрозуміти, що змінюється, і які нові контексти з’являються.

Також завжди ставте собі запитання: хто і навіщо це робить? Чому тема відео варта уваги? Хто є ключовими фігурами на ролику? Кому може бути вигідна обрана манера зображення подій? Про це в інтерв’ю для «MediaSapiens» говорить Вікторія Романюк, заступниця головного редактора видання «StopFake»: «Сьогодні ми бачимо наше інформаційне середовище геть брудним. Нашій аудиторії надзвичайно важливо розуміти форму власності медіа <…>, моделі фінансування та знати імена власників, від яких, на жаль, залежить редакційна політика й контентна стратегія».

І хоча вищенаведені поради звучать просто, на практиці їх виконання може виявитися складнішим, ніж здається. Підвищення загального рівня медіаграмотності дозволяє глядачам розпізнавати фейки та маніпуляції, але цьому потрібно вчитися. Результат точно вартує докладених зусиль, адже вміння бачити неправду – це єдиний спосіб не залишитися обманутим.

Дар’я Шабаниця, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)