Що пообіцяв і що виконав: медіаресурси для перевірки роботи політиків

Вікторія Капустинська

Опубліковано: 05-11-2019

Розділи: За що критикують медіа?, Маніпуляція, пропаганда, Фальсифікація, містифікація.

0

Закінчити війну і повернути окуповані та «споконвічні території України», зробити так, щоб у кожного українця був повний холодильник, побороти бідність, збільшити витрати на оборонну сферу, збільшити зарплати і студентські стипендії… За які з цих обіцянок ви віддали свій голос  кандидатам для їх виконання? Політики часом здатні підлити меду своїм виборцям, не кажучи вже про гречку, але чи починаються після слів дії? Дізнаємось про те, як можна вивести політика на чисту воду і перевірити чи виконує він свої обіцянки за допомогою фактчекінгових медіаресурсів та відповідальності самих високопосадовців.

Джерело: unsplash.com

Монобільшість звітує

Нова влада  здається взяла курс не тільки перевести всі державні послуги у смартфон, а й звести комунікацію з народом до одного спільного знаменника під назвою «соціальні мережі».

Моду на звітність «Слуги народу» запровадили ще у передвиборчий період. У відео майже після кожного випуску новин на «1+1» з’являлося відео із передвиборчого штабу кандидата в президента Зеленського, де на заставці синій та жовтий кольори змішувались у зелений.  У них команда звітувала по те, як вони намагаються розробити план дій для вирішення проблем у ключових сферах медицини, освіти, оборони, судів тощо. Такий спосіб комунікації продовжується і сьогодні. Тільки відео виходять вже на Youtube-каналах «Зе!Президент» та «Зе!Life». І ті, що із найбільш сенсаційними назвами “Набридло ваше мичання!” – Президент розніс митників за контрабанду, чи серії серіалу «Слуга народу 3» збирають від двох до шести мільйонів переглядів.

Прем’єр-міністр Олексій Гончарук також не пасе задніх у цьому питанні. Хоча ще не може похизуватися мільйонними переглядами, як президент. 24 вересня вийшло пілотне відео влогу «Чашка прем’єра». Зі справжньою чашкою і зі справжнім прем’єром. Його ідея полягає в тому, що Гончарук відповідає на запитання, які турбують громадян цього тижня, пояснює як вирішуються ключові питання чи про що поширюють неправдиву інформацію. Такий задум сподобався громадськості. Відео щотижня з’являються на його Facebook-сторінці, а також у Youtube. Про «50 днів роботи Верховної Ради України» на днях також відзвітував спікер ВРУ Дмитро Разумков, де з гордістю не раз нагадав про виснажливу роботу парламенту в турборежимі.

Інші партії у цьому питанні програють, адже рідко оновлюють контент і він не настільки резонансний. І річ зовсім не в аудиторії, а передусім у недостатній комунікації. Наприклад, «Батьківщина» на своєму Youtube-каналі вітає з Днем молоді, з Великоднем та вимагає референдуму землі. «Європейська солідарність» демонструє лише відео з «Прямого» та «5 каналу», окремі заяви своїх депутатів, але не стимулює до систематичності, не говорить зі своїм виборцем постійно. Тому зрозуміти, які питання зараз вирішує та чи інша політична сила із такого контенту неможливо.

Медіаконтроль

Якщо у вас викликають сумніви офіційні сторінки чи не задовольняє мода на комунікацію у соцмережах від політиків, тоді варто звернутись до медійних джерел, у яких і по поличках все розкладуть  і розкажуть хто є хто.

«Слово і діло»

Якщо ви хочете перевірити, як політики виконують обіцянки, вам точно сюди. Тут знаходять всі обіцянки політиків, які вони виголошують у теле- та радіоефірах, на сторінках друкованих ЗМІ чи власних сторінках у соцмережех.  Проте «Слово і діло»  перевіряє лише ті заяви, які підтвердили державні органи або самі політики. Після ґрунтовного аналізу формують рейтинги. Цьогоріч Інститут масової інформації навіть зарахував цей ресурс до топ-10 українських медіа, які відповідають журналістським критеріям.

Навігація по сайту доволі проста. На головній сторінці поруч із основними новинами можна побачити «виконані обіцянки», «не виконані обіцянки» та «обіцянки у процесі» українських політиків. Наприклад, у рубриці «Політики» заходимо на підпункт «Верховна Рада» і знаходимо там Петра Порошенка. Тут можемо дізнатися досьє депутата, його освіту, а також про те, як він виконує свої обіцянки, прочитати їхній перелік.

VoxUkraine

Це ще одна аналітична платформа, яка ставить за мету розвивати економічну дискусію, а також якісний аналіз подій в Україні. VoxUkraine створили висококваліфіковані юристи та економісти після Революції Гідності у 2014 році. Їхня команда розробила багато проектів, що допомагають простежити за тим, що говорять політики. VoxCheck займається пошуком виступів, дописів українських високопосадовців, їх перевіркою та аналізом.

Економічні та політичні процеси в Україні VoxUkraine аналізує за допомогою наукового методу iMoRe (Індекс Моніторингу реформ). За його допомогою оцінюють ефективність впроваджених реформ та роботи міністерств. Для контролю за діяльністю депутатів та Верховної Ради створені проекти VoxRada  та DataVox.

«Дедлайни Зеленського»

Або «Інтерактивний календар виконання урядом головних завдань». Цей спецпроект на «1+1» має привабливий інтерфейс, де виконані завдання позначають відбитком штампу «Виконано». Поруч також є активна кнопка «Перевірити», перейшовши по якій можна ознайомитись із детальною аргументацією, що це підтверджує.  Щодо невиконаних завдань, то тут таймер у зворотному напрямку до секунд відраховує час до дедлайну. Біля кожного з них також зазначаються прізвища та посади відповідальних.

«Чесно»

«Чесно» –  власне громадський рух, на логотипі якого зображено часник як символ боротьби з «нечистю» у політиці. На їхньому головному сайті здебільшого публікують новини, пов’язані із діяльністю Верховної Ради, а також за напрямками «Вибори», «Київ», «Політичні фінанси». Набагато цікавішими є їхні проекти, або як вони ще називають –інструментарії. До прикладу, Polithub – це база даних про партії та політиків, де розповідається чи помічали за ними «Гречкосійство?», «Кнопкодавство?», «Антикорупційні розслідування?», «Прогули?». «Золото партій» містить цікаву інформацію про тих, хто фінансує партії, скільки вони витратили на вибори і в яких напрямках. Чи може вас цікавлять «Звіти депутатів»? Хочете перевірити суддів свого регіону на дотримання професійної етики, непрозорість статків, ухвалення сумнівних рішень, причетність до корупції чи кримінальних правопорушень, порушення прав та свобод? Тоді вам точно сюди.

«Без брехні»: фактчек політичної риторики

«Без брехні»  створений на базі фактчек-проекту FactCheck-Ukrainе у 2018 році. Тут перевіряють на правдивість заяви за окремими регіонами України, Донбасу. Для цього виділені спеціальні рубрики.

«Міфи» виборчих перегонів. Як маніпулювали фотографіями з дебатів» та «Міфи» виборчих перегонів. Чому Зеленський не їздить на велосипеді як «Голобородько»?.. Якщо маєте ностальгію за недавніми передвиборчими перегонами, ну і, звісно, трохи розібратися в тому як нас водили довкола пальця, тоді для вас буде корисною рубрика «Міфи виборчих перегонів». «Без брехні» – це цілий клондайк цікавинок, пов’язаних із фактчекінгом. Тут можна дізнатися про новації у сфері перевірки інформації, почитати веселі меми, розвінчування брехні у телевізійних програмах і про те, як проект ділиться своїм досвідом з іншими ЗМІ.

«Stope Fake»

Платформа Stopfake.org була запущена у 2014 році за ініціативи викладачів та студентів Могилянської школи журналістики та програми Digital Future of Journalism. Цей ресурс мав на меті вберегти українців від фейків агресора на початку війни. Потім проект більше зайнявся розвінчуванням кремлівської пропаганди і зараз на цьому спеціалізується. Stopfake – не про обіцянки політиків. Але це якісний інструмент для спростування наявності здорового глузду у російських ЗМІ щодо того, як вони інтерпретують події в Україні.

Закордонний досвід

Не вірять на слово політикам і в інших країнах. Наразі дослідницька американська організація Duke Reporters’ Lab в усьому світі нараховує 210 діючих фактчекінгових організацій та 81 неактивну.

«Мода на фактчекінг» почалася зі США. У 2007 році  журналісти видання Tampa Bay Times створили спеціальний ресурс, який би дозволив перевіряти на правдивість заяви політиків у країні –  PolitiFact. Зараз він має близько 15 регіональних представництв та аналізує висловлювання посадовців від найнижчого рівня до президента. Після ретельних досліджень предмету перевірки  визначають рейтинг правдивості «Truth-O-Meter». Висловлювання політика можуть промаркувати як «True» (правдиве), «Mostly true» (загалом правдиве, але потребує додаткової інформації),  «Half true» (частково правдиве, але «вирване з контексту»), «Mostly false» (з часткою правди, але переважаючим ігноруванням критичних фактів), «False» (неправдиве твердження) та «Pants on fire»  (неправдива заява зі смішними елементами). Нижче можна побачити як «Truth-O-Meter» прореагував на слова Дональда Трампа (повний список його висловлювань можна переглянути тут).

У визначенні правдивості заяв політиків чи публічних осіб, фактчек-медіа вдаються часто до зовсім несподіваних порівнянь. Наприклад, канадський Baloney Meter, який був створений виданням The Canadian Press, кількість брехні у висловлюваннях політиків вимірює у вареній ковбасі, на противагу зробленій лише із м’яса. Щобільше baloney, тим менше правди. Аргентинський проект Factchecking.cl, що діє при Папському католицькому університеті Чилі визначає брехню за допомогою смайликів і фотографій, які виражають такі ж емоції. Detektor – данський фактчек ресурс, окрім того, що визначає правдивість певного твердження, також  потім просить самих авторів висловлювання прокоментувати результати дослідження.

У США за президентства Барака Обами для перевірки його обіцянок з’явився спеціальний ресурс  Obamameter. Схожий проект створили й у Єгипті, коли до влади прийшов Мухаммед Мурсі. Morsi Meter («Мурсіметр») мав допомогти єгиптянам простежити виконання новим президентом 64 обіцянок з його програми «Відродження», які він зобов’язався виконати за сто днів правління. У терміни Мурсі так і не вклався. Проект завершив свою роботу.

Слід зауважити, що жодного фактчек-проекту немає у багатьох африканських та країнах Аравійського півострову, у Росії, Кубі. Загалом там, де рівень свободи слова низький здійснювати верифікацію та піддавати сумніву заяви влади дуже складно, або й неможливо.

***

Проекти-правдометри доказали свою ефективність і важливість у інформаційно-перенасиченому медіапросторі, де часто не розрізнити правду від відвертої маніпуляції, пропаганди чи брехні.  Кількість фактчекерів щороку лише зростає. І сьогодні такі інструменти перевірки потрібні не менше ніж самі новини особливо для розвитку політичної грамотності серед громадськості, що дозволить вберегтися від «порожніх обіцянок» кандидатів-старожилів, які встигли вже себе зарекомендувати або нових чи не зовсім нових облич.

Вікторія Капустинська, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)