За останні два місяці в засобах масової інформації все частіше можна побачити новини про те, що черговому російському артисту заборонили в’їзд до України. І настрої користувачів соцмереж щодо цього різні. На прикладі коментарів на Facebook-сторінках популярних новинних ресурсів ми з’ясовували, як звичайні користувачі в Україні реагують на ці заборони.

Весь світ вже другий рік поспіль живе у страху: вірус, смерті, обмеження, зміна ритму життя, нестабільність, невідомість… І ось можливий порятунок – вакцина, замість того, аби допомогти людям та зменшити страхи, перетворився на ще одну фобію. «Посприяла» цьому і діяльність ЗМІ.

Новини про ДТП, пограбування та інші кримінальні злочини є невід’ємною частиною ЗМІ.  Секс, смерть і скандал – відомі три “С”, якими живляться медіа. Часто після “звичайних” щоденних новин маємо змогу переглянути навіть окремі програми, присвячені цьому правилу. Це, до прикладу, “Надзвичайні новини” на ІСТV чи “ДЖЕДАІ” на 2+2.

Багато-хто бачив екранізовану історію стосунків студентки Анастейші Стіл з підприємцем Крістіаном Греєм у “50 відтінків сірого”. Стрічка вразила глядачів не лише романтичними вчинками героя, а й відвертими сценами з жорстокою еротикою,  яка в нас асоціюються з БДСМ. Саме нестандартний сюжет фільму та поєднання любові, сексуальності та садизму спричинили хвилю обговорень та перевершили будь-які очікування, зробивши книгу бестселером у багатьох країнах, а фільм одним з найбільш касових.

Це специфічний жанр на YouTube, де ведучий у прямій трансляції робить різні принизливі речі з собою або своїми гостями. Автори ефірів заробляють такими діями гроші, які їм надсилають глядачі під час перегляду. Разом із грошима (донатами) глядач може написати повідомлення або бажання, яке згодом виконує ведучий. Деякі автори таких стрімів самі встановлюють ціни та дії, які готові виконати за надіслану суму. Чим важче завдання, тим більше воно коштує. Воно може бути будь-якої специфіки: від розбиття яєць об голову до жорстокого побиття.

«Пандемія коронавірусу» – всього за декілька місяців це словосполучення, як не крути, поділило сучасний світ на «до» та «після». ЗМІ як основні канали поширення інформації про Сovid-19 формують суспільні настрої щодо цієї теми, щодня публікуючи динаміку захворюваності і «вражаючі» факти про вірус та його поширення. Світ змінився, а чи змінилася подача статистики тоді і тепер? Оберемо для аналізу регіональне онлайн-медіа «Dyvys.info» та всеукраїнський новинний ресурс «1+1», аби відстежити, що ж змінилося у оприлюдненні статистики і чи змінилося взагалі.

Тема висвітлення насильства не перший рік на вустах медіаспільноти України. Якщо дорослу людину проблема зачіпає не так критично, то на психіку дитину впливає докорінно, особливо, якщо демонструється насильство серед її однолітків. Українські ЗМІ ж продовжують вражати матеріалами зі сценами дитячого насильства нібито з виховною метою. Вочевидь, дотримуються думки, що жорстокість на екрані «загартовує» дітей: зміцнює їхню психіку і убезпечує від насильства у реальному житті. Насправді ж причина цього більш прозаїчна – «високі рейтинги» такого контенту.

У Малайзії 16-річна дівчина скоїла самогубство після того як провела опитування на своїй інстаграм-сторінці, запитавши у користувачів, чи має вона померти. 69% відповіли «так». Рідня дівчини хоче притягнути до відповідальності тих, хто проголосував за. Цю інформацію поширюють як приклад, що будь-яка дія в інтернеті може мати серйозні наслідки в реальному житті.

Термін «шокова терапія» має різні значення. В медицині це метод психіатричного лікування, при якому електричний струм пропускають через головний мозок людини. В економіці так називають комплекс радикальних реформ, спрямованих на виведення країни з кризи. В журналістиці цей термін також існує, та під ним розуміють використання шокового контенту для досягнення певного ефекту. Наскільки виправданим є його застосування у ЗМІ?

Якщо у вас довгий час не припиняє сіпатися око,  ви погано спите, систематично страждаєте від нападів паніки й істерії, боїтеся голоду, холоду, застуди, прийдешнього кінця світу й власної тіні, а також думаєте, що живете на самому дні і ніколи в житті звідти не виберетеся – не спішіть звертатися до психотерапевта! Можливо,  вам просто слід менше дивитися телевізор, зокрема випуски новин, а ще точніше – на телеканалі “1+1”.  Хоча перед трансляцією “ТСН” ніхто не попереджає про можливу загрозу для психічного здоров’я реципієнта, втім на чіпсах і кока-колі теж не пишуть “отрута” відкритим текстом. Будьте певні – те, що зовні виглядає привабливим, не завжди є якісним і корисним.