Мова ворожнечі українських ЗМК

Ірина Чулівська

Опубліковано: 13-12-2011

Розділи: Агресія і тривога.

8

Напевно, добре, що Україну у світі асоціюють із вишиванками, писанками та борщем з салом. У кожного з нас існує якесь своє бачення різних народів. Наприклад, для мене Франція — це Ейфелева вежа, вино, парфуми та кінофестивалі, Німеччина — хороші автомобілі, пиво та сосиски. Такі стереотипи дозволяють країнам розвивати свої «фішки», приваблювати туристів та створюють широкі можливості для розвитку туристичної галузі. Ми всі різні, і це добре.

Стереотипи в більшості випадків мають нейтральний характер. Проте часто їх переносять з конкретної людини на групу людей — соціальну, етнічну, релігійну чи расову. Тоді вони набувають негативного відтінку. Саме такі стереотипи породжують такі явища, як расизм, сексизм, ісламофобія та ін. Тут ми вже можемо говорити про так звану «мову ворожнечі» http://www.xenodocuments.org.ua/hate_speech

Яку людину ви уявляєте перед собою при слові «циган»? А як щодо «американець»? У свідомості нашого суспільства осіли етнічні стереотипи . Через них ми, не знаючи людини, вже можемо асоціювати як «бандита», «шарлатана», неосвіченого тощо лише за кольором шкіри чи національністю.

Ключову роль у створенні і нав’язуванні суспільству негативних стереотипів щодо представників тієї чи іншої національності відіграють засоби масової інформації. Експерти зазначають, що найпоширенішим проявом «мови ворожнечі» в пресі є вказування етнічної приналежності злочинців в кримінальній хроніці.

Чому так трапляється? Спробуємо окреслити основні причини.

Причина перша — журналісти хочуть посилити цікавість до своєї новини. Заголовок «Чоловіки побили дівчину» значно менше приваблює око, аніж «Чорношкірі побили українку». І байдуже, що колір шкіри злочинців не має жодного відношення до злочину. Наприклад, у «Газеті по-українськи» №485 за 03.11.2007 було опубліковано замітку під назвою «У Вишневому двоє чорношкірих побили жінку» http://gazeta.ua/articles/life/189740. Мотиву побиття журналіст не встановив, та й міліція теж, бо жінка відмовилася звертатися до правоохоронців. Зате автор Олеся Поп дала чітко зрозуміти власне не зовсім толерантне (або й зовсім нетолерантне) суб’єктивне ставлення до події подавши такий заголовок, та ще й процитувавши у матеріалі свідка сутички: «Ей, козли, негри прокляті, що ви робите?… Пінать будете в себе в Африці, негритоси». Цитата не несе в собі жодного змістового сенсу, але автор чомусь вирішив внести її у публікацію, хоч у ній є явно виражена мова ворожнечі.

Причина друга — спеціальна маніпуляція. Як от новина http://mvs.gov.ua/mvs/control/m@ain/uk/publish/article/131169;jsessionid=95601C1C7D507FD5AB137C1C1AFAE33E, розміщена на сайті МВС. Матеріал про молодого хлопця з Тунісу, що вирощував у шафі коноплю. Після опису злочину МВС подає такий парадоксальний висновок: «Невже нашій країні так потрібні іноземні студенти для навчання, якщо найкращим посібником для них є рекомендації щодо вирощування коноплі та її вживання?». Як на нашу думку, автор новини (старший інспектор ВЗГ ГУМВС Яна Холодна) маніпулятивними методами підводить читачів до думки, що всі туристи-іноземці — злодії та наркомани, гнати їх треба з України в три шиї. Міністерство внутрішніх справ взагалі часто відзначається ксенофобськими висловами у своїх матеріалах, особливо щодо ромів. «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів» досліджувала матеріали офіційних сайтів МВС і дійшла висновку http://umdpl.info/index.php?id=1311687722, що «інформаційна політика МВС щодо ромського населення є політикою завуальованого, а іноді й відверто відкритого заохочування громадян до ксенофобії та певних видів побутової дискримінації ромів».

Третя причина — відсутність елементарної толерантності. Застосування «мови ворожнечі» у цьому випадку часто не усвідомлюється тими, хто готує матеріали. Наприклад, на інтернет-виданні «Mukachevo.net» під час епідемії грипу в 2009 році з’явилось повідомлення із заголовком «Зустрінеш іноземця — повідом міліцію» http://www.mukachevo.net/UA/News/view/22797-%D0%97%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%88-%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%B7%D0%B5%D0%BC%D1%86%D1%8F. У матеріалі йшлось про те, що потрібно повідомляти міліцію «про кожен факт зустрічі чи спілкування з іноземними громадянами, насамперед, вихідцями з країн Південно-Східної Азії та Близького Сходу», у зв’язку з ускладнення епідеміологічної ситуації в області.

Ще один приклад — новина на сайті інформаційного агентства «ЗІК»: «Садовий хвацько «лапшує», навіщо вициганив у Британії кошти на свій віртуальний “Відкритий світ”» http://zik.ua/ua/news/2009/06/16/184868 . Щоб підсилити емоційність заголовку автор скористався відомим «стереотипним» дієсловом, та чомусь не задумувався про почуття народу, якого він образив. Швидше за все тут можна побачити ще четверту причину використання етнічних стереотипів у ЗМІ — глибока неінтелігентність, яка, на жаль, так часто притаманна українським чиновникам.

Щоб подібна мова ворожнечі не з’являлася у ЗМІ, потрібно, щоби суспільство засуджувало такі дії. Досі немає системного моніторингу таких випадків державними чи недержавними структурами. Журналісти і редактори самі можуть багато чого зробити, аби покращити ситуацію. Для цього потрібно професійніше підходити до своєї роботи та приваблювати читачів якістю матеріалів, а не дешевими скандалами.

А перш ніж казати, що це все дурниці, які насправді зовсім неважливі, подумайте, що ми, українці, теж стаємо жертвами подібних «поганих» стереотипів в інших країнах. Чи хотіли б ви, щоб Україну асоціювали з надмірною жадібністю у вигляді понадкушуваних яблук або заздрістю через надмірне бажання, «щоб у сусіда корова здохла»? І чи справді ми, українці, такі?

Ірина Чулівська,
студентка факультету журналістики
ЛНУ ім. І.Франка

Відгуки 8 коментарів

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)