Як новинні ресурси пишуть про жіноче здоров’я

Ірина Продан

Опубліковано: 12-03-2021

Розділи: Стандарти якісної журналістики.

0

Необов’язково отримувати медичну освіту, щоб бути обізнаним пацієнтом, який розуміє своє тіло і знає як трактувати його сигнали, бути в курсі останніх важливих досліджень, знати, як пильнувати своє здоров’я та обирати професійного лікаря. Медична популярна журналістика цілком може допомогти знайти усю цю інформацію. Цього разу спробуємо розібратися, наскільки якісно виконує вона свою функцію у сфері висвітлення жіночого здоров’я.

Насамперед, важливо розуміти, що багато жінок стикаються з проблемою страху перед гінекологами, зокрема через пережитий негативний досвід та стигматизацію цього питання у суспільстві. Через це жінки не скаржаться у відповідні інстанції, а просто припиняють ходити до гінекологів та шукають відповіді на питання в інтернеті. Тому тут завдання науково-популярної журналістики не лише розповідати про важливість відвідування профільних лікарів, а й розвінчувати міфи та не укріплювати стереотипи, які стосуються цієї теми, аби жінки розвивали у собі критичне мислення, дізнавались більше про своє тіло та  могли перевірити, наскільки компетентний їхній лікар.

Для аналізу ми обрали розділи “Здоров’я” у трьох новинних онлайн-ресурсах: Gazeta.ua, 24 канал, на яких в середньому на місяць виходить від 5 до 10 матеріалів на тему жіночого здоров’я та Українська правда, яка видає приблизно 1-2 таких матеріалів на місяць. Водночас кожне видання віддає перевагу конкретним тематикам:  Gazeta.ua найбільше пише про жіночі онкологічні захворювання (рак грудей, шийки матки тощо) та менопаузу; 24 канал – про вагітність, сексуальне життя жінки, менструації; Українська правда розглядає жіноче здоров’я у контексті вагітності та післяпологового відновлення.

Характер матеріалів

Такі новинні сайти, як Gazeta.ua та 24 канал роблять невеликі інформативні замітки на певну тематику – досить поверхові матеріали, в яких дуже коротко, буквально по пунктах, розповідають про певну хворобу, явище або відкриття. До прикладу, на 24 каналі більшість матеріалів піднімають дійсно актуальні питання, які хвилюють велику кількість жінок (контрацепція, перебіг вагітності, менструація, гігієнічні засоби тощо) і простою, доступною (але не примітивною) мовою говорять про це з читачами, окремо пояснюють складні медичні терміни та загалом пишуть про здоров’я жінки з позиції доказової медицини. Проте це все важко назвати повноцінною науково-популярною журналістикою, адже більшість з  цих питань у такому ж короткому форматі можна просто… загуглити. Звісно, це специфіка новинних видань, які видають 10+ новин на медичну тематику щодня. Проте це не означає, що потрібно зовсім уникати докладних матеріалів і зосереджуватись лише на швидких новинах.

Вигідно виділяється на цьому фоні Українська правда. Хоч публікації на цю тему й виходять рідко, проте вони беруть якістю: тут публікують великі інтерв’ю або статті, які зручно розділені на блоки і всі слова журналістів підтверджені словами експертів та посиланнями на статті у наукових джерелах. Це свідчить про те, що журналісти дійсно щоразу заглиблюються у  тему, розбирають масив інформації, вивчають джерела та добирають експертів.

Загальна зауваження: в нашому інформаційному просторі практично немає детальних критичних матеріалів, які б розповідали про неефективність чи небезпеку певних препаратів та маніпуляцій, поширених у медичній практиці в Україні. До прикладу, в Україні (та інших пострадянських країнах) гінекологи часто виписують такий препарат як Дюфастон не за призначенням. Зараз  гінекологи, які працюють за принципами доказової медицини, у своїх професійних блогах закликають не пити цей поширений препарат без конкретних показань, адже часто він просто неефективний. Проте важко знайти хоча б один журналістський критичний матеріал, який би на ширшу публіку з допомогою експертів розповідав про цю поширену, проте шкідливу практику. Такі матеріали вкрай важливі для того, аби жінки могли тверезо ставитись до того, що їм виписують лікарі і знали, у яких  випадках варто проконсультуватись з іншими лікарями.

А що з джерелами?

Якщо на 24 каналі та Українській правді у більшості випадків вказують джерело дослідження, то на Gazeta.ua помітні негативні тенденції: вони часто зловживають словосполученнями “вчені вважають”, “лікарі кажуть” тощо, не підтверджені жодними джерелами, статистикою, без конкретного посилання на цитати. Наприклад: “Лікарі наголошують, що недуга виліковна за умови її виявлення на першій стадії — у 95% жінок, на другій — у 80%, на третій — у 50% жінок.” Такі собі “журналістські милиці”, які не несуть жодної інформації та не дають уявлення про підготовку журналіста до написання цього матеріалу.

Часом вони подають дуже сумнівні факти, які, вочевидь, самі почерпнули з  просторів інтернету, що значно підриває довіру до такого медіа. До прикладу,  в одному з матеріалів, присвяченому менопаузі, вони радять робити більше вправ з гантелями, адже це нібито “зміцнить кісткову масу.” Такі необачні поради, які надає сама журналістка, –  шкідливі, адже людина цілком може сприйняти їх як вказівку до дії.

Кого беруть в експерти

Тут є дві новини: хороша і погана. Хороша: більшість матеріалів містять коментарі лікарів, які спеціалізуються у конкретній галузі: гінекологія, акушерство, мамологія, онкологія тощо, тобто журналісти переважно працюють з експертами. В матеріалах Української правди часто фігурують 2-3 різних лікарі – це свідчить про те, що журналісти не покладаються на досвід та особисту думку лише одного спеціаліста (а ця практика досить поширена в Україні), а пишуть статті лише після консультації та на основі спільної думки кількох лікарів. Наприклад, у матеріалі про епідуральну анестезію, вони консультуються одразу з трьома експертами: лікарем-анестезіологом, акушером-гінекологом та доктором медичних наук.

А погана новина у тому, що деякі журналісти не тільки постійно використовують коментар одного й того ж лікаря, а й роблять це досить необачно.

Жовтень 2020-го був присвячений проблемі раку грудей у жінок. Сайт gazeta.ua (як і більшість інших новинних сайтів) можна похвалити за те, що у жовтні вони випустили кілька матеріалів, присвячених цій темі, які попри поверховість та невеликий розмір, все ж привертають увагу до проблеми. Проте у всіх матеріалів вони наводили одну й ту ж цитату,  в якій лікар-мамолог вживає некоректне формулювання: “А ще [у зоні ризику] жінки, які ведуть самотній спосіб життя і не народжували дітей, не годували грудьми”.  По-перше, годування грудьми дійсно може знизити ризик захворювання на рак грудей, проте зовсім не означає, що всі жінки,  які не мають дітей або не годували їх грудьми, обов’язково у зоні ризику, адже на це впливають і інші фактори, про які у статті майже не згадується. По-друге, не зовсім зрозуміло, що криється за поняттям “самотній спосіб життя”  і як життя наодинці може вплинути на ризик захворіти на рак грудей. До того ж, на цьому сайті у коментарях лікарів часто можна помітити якісь оціночні судження та завуальовані звинувачення жінок у тому, що вони вчасно не звертаються в лікарню: “Жінки не дбають про себе, тільки-но перестають думати про вагітність. Чекають, аби швидше почався клімакс і позбутися менструацій.” Такі судження неприпустимі у журналістському тексті, це змушує сумніватись у компетенції цього лікаря і професіоналізмі журналістки, яка наводить такі коментарі експерта в своєму матеріалі. Медіа у матеріалах на медичну тематику, звісно, повинні щоразу наголошувати на шкоді самолікування (що, до речі,  роблять у своїх текстах 24 канал та Українська правда), проте не через звинувачення та залякування.

Герої

Чого дійсно бракує великим українських медіа, так це матеріалів, які б розповідали жінкам реальні історії чужого досвіду: а це сприяло би запобіганню певних хворобам або їх лікуванню. Такі матеріали в інфопросторі є, але у вузькопрофільних виданнях, чия аудиторія значно менша, ніж у таких, як 24 канал, Газета.ua та Українська правда. Останні два медіа часто наводять слова реальних жінок, проте лише у якості невеликих анонімних коментарів, які, звісно, «оживлюють» текст, проте не роблять цих жінок героїнями матеріалів та не викликають емоцій.

Отже, у всіх трьох медіа досить різний підхід до висвітлення теми жіночого здоров’я і кожне має свої недоліки: вони або не заглиблюються у тему, а штампують короткі статті на загальну тематику, або ж заглиблюються, але не системно, не регулярно (а таке “точкове” просвітництво малоефективне). Нам досі бракує хорошої експертної рубрики про жіноче здоров’я у популярних онлайн-виданнях, де б на регулярній основі випускали  докладні глибокі матеріали, “на пальцях” відповідали на актуальні питання,  розбирали усі нюанси конкретної проблеми з різних сторін,  спілкувались з героїнями про їх досвід. Журналісти мали би говорили про це сміливо, без осуду, оцінки та узагальнень, щоб у майбутньому читачка так само сміливо ставила запитання лікарям, спокійно з’ясовувала, чому саме таке лікування їй призначили, не боялась шукати свого лікаря та загалом була відповідальною пацієнткою, яка не сліпо довіряє лікарям, а бере відповідальність за своє здоров’я.

Ірина Продан, магістрантка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)