Навіщо меми журналістам

Ірина Продан

Опубліковано: 22-05-2020

Розділи: Огляди, аналітика.

0

Якщо ви активний користувач мережі, ви вже встигли помітити, що пандемія Covid-19 спричинила справжній «вибух» мемів в інтернеті. Сьогодні меми це не просто смішні картинки, які ми надсилаємо один одному в месенджері: вони проникли у всі сфери нашого життя, зокрема – і у ЗМІ. Далі ми з’ясуємо, в чому особливості мемів, про які їх функції ви навіть не здогадувались та як різні українські онлайн-ЗМІ ефективно (або ні) використовують меми у своїх публікаціях.

Що таке мем і звідки він взявся?

  • Поняття «мем» вперше вжив британський дослідник Річард Докінз  ще у 1976 році. Очевидно, що у той час не було й мови про Інтернет-меми, і це поняття мало суто науковий характер. Докінз називав мем одиницею передачі культурного спадку або одиницею імітації, яку переймає велика кількість членів суспільства. Тобто за Докінзом мем – це будь-що, що швидко розповсюдилось будь-яким способом (усно, письмово, через відео, жести і т.д.)  і стало популярним: народні пісні, спосіб будування арок, рецепти чи навіть уявлення про Бога (як би це не звучало). Він пояснював: меми переходять з одного розуму в інший,  подібно до того, як гени переходять з одного організму в інший. Якщо гени кодують біологічну інформацію, то меми – культурну.  Він також  порівнював їх з вірусами, які поселяються у нашому мозку, і ми стаємо середовищем їх існування, носіями. Про це ж говорив і дослідник Джеймс Глейк: «У гена є й культурний аналог – мем. В еволюції культури мем  розповсюджує ідею, моду, «листи щастя» чи теорію змови. Іноді мем поводить себе як вірус».

Першим мемом прийнято вважати зображення з сайту «Bert is evil», який у 1997 році створив році художник Діно Ігнасіо.

Відтоді поняття «мем» повністю відійшло від свого наукового коріння, і цим словом позначають розважальний вірусний контент, який  створюють, модифікують та розповсюджують велика кількість користувачів в Інтернеті.

В чому секрет мемів?

Інтернет, з усією його анонімністю, швидкістю передачі інформації, відсутності цензури і будь-яких меж, став справді ідеальним середовищем для розповсюдження мемів. Що ж  вирізняє мем з-поміж  інших Інтернет-феноменів і робить його таким популярним?

Більшіть мемів мінімалістичні за своєю формою, і завдяки цьому їх легко безкінечно копіювати, тиражувати, змінювати залежно від контексту. Вони часто абсурдні, ірраціональні, прості до примітивності, проте приховують в собі неабияку емоційну складову, викликаючи у користувачів позитивну реакцію: сміх, подив, згоду з думкою інших і т.д.

Зрештою, думку Докінза про вірусність можна застосувати і до сучасних мемів, які з неймовірною швидкістю поширюються  в мережі. До того ж, чим простіший мем, чим менше потрібно умов для його розуміння, тим швидше він розлетиться мережею і увійде в наш побут. Часом, ми й самі не помічаємо, як використовуємо меми, які вже міцно увійшли в наш лексикон, і таким чином їх  розповсюджуємо – чи це не схоже на віруси?

Ще кілька особливостей роблять меми схожими на карикатури чи анекдоти – комічність та народне авторство. Визначити автора мема, зазвичай майже неможливо, особливо коли мем використовують у зовсім не тому контексті, в якому він був створений. А комічність – це те, що приходить нам на думку перше,  при згадці про меми. Вони нас розважають і ми не думаємо про те, яку функцію може виконувати  ця невелика, переслана вже мільйон разів картинка.

Навіщо нам меми?

Меми сьогодні – це вагома частина медіапростору, яка тонко реагує на будь-які події  у світі та суспільні проблеми.  Антрополог Деніел Міллер говорить: «Ми називаємо меми поліцією моралі інтернету, тому що вважаємо, що меми – це легкий спосіб асоціювати себе з будь-якою системою цінностей. Меми сьогодні допомагають швидко висловити своє ставлення взагалі до всього».

Меми виконують ідеологічну функцію, репрезентуючи культури різних народів, історію, менталітет, представників на міжнародній арені.

Також за допомогою мемів можна лаконічно виразити свою позицію з будь-якого  питання, емоції та переживання, звернути увагу на проблему та виявити свою приналежність до певної групи. Меми ніби організовують наші хаотичні думки у просту і зрозумілу всім форму. Сам мем стає простором для самовираження, коли користувачі можуть побачити іншу точку зору, заглибитись  в незнайому їм сферу, налагоджувати нові зв’язки. Так меми також сприяють інтеграції суспільства, адже різні онлайн-сегменти знаходять спільні точки дотику.

Ще одна важлива функція мемів – інформування. Для того, аби мем виконав свою комічну функцію, і ми просто посміялись, нам  необхідно розуміти, чому це смішно. Для цього часто потрібно знати контекст, джерело  мема – фільм, книгу, подію, історичну постать, інші меми і т.д, тобто розуміння мема змушує нас підключати індивідуальний досвід, накопичувати певні знання і заповнювати прогалини. Самі по собі меми не є чимось цінним: важливі асоціації, які  вони викликають і на що посилаються. Вони не дають нам інформацію безпосередньо, а підштовхують до неї, і дають поле для інтерпретацій.

Щоб зрозуміти ці  меми у першому випадку необхідно знати, що мер Івано-Франківська вибачився за те, що раніше пропонував примусово вивезти ромів на Закарпаття; у другому – знати про суперечку між українцями і росіянами «Чий Гоголь».

Також меми виникають як реакція на певну подію чи низку подій, тобто вони актуалізовують інформацію, виражаючи позицію різних сторін.

Як українські ЗМІ використовують меми?

У сучасному світі користувач щодня споживає стільки інформації, що ЗМІ доводиться боротись за його увагу,. Меми ж є ефективним інструментом для налагодження зв’язку з аудиторією: роблять публікації більш невимушеними, комічними,  викликають певні асоціації  та емоції у читача. Так матеріали вирізняються серед інших і краще запам’ятовуються.

В українському медіапросторі є  кілька підходів до використання мемів. Перший і набільш поширений – це така собі адаптація традиційної журналістики до сучасних реалій, де мем виступає об’єктом публікації, і його розважальна функція нівелюється. До прикладу, «24 канал» щотижня публікують своєрідний дайджест «Найсмішніші меми тижня».

Такі ж добірки робить і ТСН, до прикладу: «Сміятися з коронавірусу: яких мемів про недугу у соцмережах більше – добрих чи злих». Також одним із видів таких добірок є відслідковування реакції користувачів на конкретну подію, витівку чи вислів відомої особи через меми: «Реакція соцмереж на смерть Кім Чен Ина», «Послаблення карантину в Україні: як відреагувала мережа» ( «24 канал»).

Більш наближеними до формату інформаційних медіа є оглядові матеріали, в яких розповідають про історію виникнення, тиражування, модифікації певного мема: «Хто такий “миш” і чому він “кродеться” – весела історія популярного інтернет-мема» (Znaj.ua), «Зробіть свято для самотніх»: блогер протестує з кумедними плакатами і показує їх в Instagram» (ТСН). Також добре інтегруються у загальну тематику порталів публікації про те, як меми вплинули на певні аспекти соціального,  політичного  чи культурного  життя: «Футбол не помер”: французький журнал зобразив зірок гри мільйонів у ролі трунарів-танцівників» (ТСН), «Повчальна історія – жінка заробляла в Instagram на популярному мемі та отримала 125 тис грн штрафу», (Znaj.ua).

Проте такі матеріали виходять не дуже часто і нерегулярно. Вони мають досить примітивну структуру, не більші за звичайну замітку та в них немає й натяку на глибший аналіз такого явища як мем та його впливу на життя поза Інтернетом. Тобто на всіх вищезгаданих ресурсах журналісти не тільки не розкривають комічного потенціалу мема, але й не здатні повноцінно реалізовувати інші його функції. Вони скоріше намагаються слідувати трендам, підлаштовуючи їх  під свій формат,  що не завжди виглядає доцільно, бо за таких  умов меми не можуть серйозно вплинути на популяризацію медіа.

Інший підхід – це використання мемів як ілюстрацію до новин саме для досягнення комічного ефекту, як це час від часу робить портал «Lviv.com». Вони використовують меми-картинки, часто джерелом є кіно- та мультиплікаційна культура. Розуміння таких мемів, які стосуються масової культури, не вимагають від користувача ґрунтовних знань в якихось специфічних темах, а тому точно будуть зрозумілі більшості читачів.

Також, Lviv.com вдало модифікують вже відомі меми відповідно до теми, додаючи публікаціям додаткового емоційного забарвлення та комічності.

Варто зважати і на тематику публікацій Lviv.com. Теми урбаністики, бізнесу, неформальної освіти, IT та ін.. не передбачають гостросоціальних проектів чи новин зі сфери політики, тобто публікацій, які б  зачіпали чиїсь почуття та інтереси, несли викривальний характер, в яких просто недоречно було б застосовувати комізм.(А більшість таких тем присутні саме у медіа на кшталт ТСН, 24 канал  тощо).

Також цей портал орієнтований на молодіжну аудиторію, для якої цілком природно бачити у своїй стрічці новин меми , які й самі несуть на собі відбиток молодіжної культури.

І хоч цей портал використовує меми досить рідко (кілька разів на місяць), проте  вищеназвані  чинники створюють сприятливий грунт для того, аби продовжувати використовувати меми як ілюстрації.

Як бачимо, Lviv.com це радше виключення з правил, і навіть вони не користуються всіма перевагами мемів на повну силу, через нерегулярність таких публікацій. Переважно ж українські ЗМІ намагаються своєрідно слідувати трендам і розглядати мем лише як один із об’єктів публікацій, а не як інструмент для діалогу зі своїми читачами та осучаснення свого ЗМІ. Вони не бачать у ньому поле для креативу, і це не дозволяє їм повною мірою використати весь потенціал мемів.

Ірина Продан, магістрантка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)