Чому розмовне радіо досі говорить

Опубліковано: 01-06-2018

Розділи: Огляди, аналітика.

0

Керівник «Радіо НВ» Валерій Калниш, голова правління «Громадського радіо» Андрій Куликов та ведуча російської служби «Радіо Свобода» Олена Риковцева на Львівському медіафорумі говорили про те, як має змінитись радіо у цифрову добу.

 

Російська служба «Радіо Свобода», «Радіо НВ» та «Громадське радіо» працюють у розмовному форматі. Кожне з них пройшло етап технологічної та професійної трансформації.

«Громадське радіо» вперше вийшло в ефір у 2002 році, але у 2005-му припинило мовлення. Тогочасній команді радіостанції на вдалося отримати ліцензію на радіомовлення. У 2013 році журналісти створили однойменний проект. Спершу радіо існувало тільки у форматі подкастів, а згодом розпочало регулярне мовлення в інтернеті. Зараз «Громадське радіо» має FM-частоти в Донецькій, Луганській, Одеській та Черкаській областях.

«Радіо НВ» вперше вийшло в ефір у березні 2018 на FM-частотах колишнього «Радіо Ера», яке в Україні мовило з 1991 року.  Паралельно радіо можна слухати онлайн. Власником «НВ» є компанія Dragon Capital.

Російську службу «Радіо Свобода» заснували в 1953 році. Радіостанція почала мовити  на середніх хвилях у Москві ще у 1998-му, але FM-хвиль їй так і не дали. Деякі програми виробництва «Радіо Свобода» використовували місцеві FM-радіостанції, але з 2006 під тиском влади припинили. У 2012 році всіх працівників станції звільнили. З тих пір «Радіо Свобода» мовить тільки в інтернеті.

Олена Риковцева вже 17 років працює на «Радіо Свобода». Сьогодні вона редакторка і ведуча програми «Лицом к событию». За час роботи для Олени радіо дуже змінилося, особливо спосіб подачі інформації. Але формат ток-шоу разом із ведучими, гостями та аудиторією –  такі ж. Єдине, що стало іншим, за словами Олени, – їхня якість.

«У нас колись був такий історичний персонаж, журналіст, який був головним інтерв’юером Радіо Свобода багато років. Свою розмову він починав довгими конструкціями і звертаннями. Запис потім чистили. Зараз у сучасного ведучого не так багато часу. Він не може дозволити собі довгі вербальні конструкції», –  розповідає радійниця.

Причин пані Олена називає дві. По-перше, втомлюється слухач, по-друге, програму потім майже дослівно розшифровують і публікують, а довгі монологи ніхто не читає.

Ще одна зміна – можливість ведучого висловити свою думку щодо, наприклад, ситуації із Кримом. Таке порушення стандартів, каже Риковцева, пов’язане із російсько-українським конфліктом.

«Ми тисячу разів будемо декларувати, що ведучий повинен бути 1000 разів неупереджений, але в моєму ефірі не може просто так прозвучати як все-таки добре , що Крим наш. Я не буду з ним довго сперечатися, але, на жаль, доводиться показувати, що я думаю. А це в канони журналістики не входить», –  розповідає Олена.

Також конфлікт вплинув на гостей «Радіо Свобода». Раніше у студію запрошували не тільки близьких за поглядами аудиторії спікерів, а й прокремлівських діячів. Але слухачі, каже Риковцева, такого не сприймали: «До 2014 року ми штучно дотримувалися балансу.  У нас був список прокремлівських гостей, хоча вони не дуже хотіли приходити. Але ці люди забезпечували нам баланс думок. До 2014 наша аудиторія це терпіла. Потім перестала. Коло спікерів дуже звузилось».

Ще одна проблема у тому, каже Олена Риковцева, що спікерів рідко змінюють, тому  вони набридають аудиторії. Проте нових гостей слухають значно менше. Але, наприклад, для «Громадського радіо», за словами Андрія Куликова, у зміні спікерів нічого страшного немає.

«Колись я дивився серіал «Обручка». І знаєте, що там відбувалося? Герої залишалися ті самі, але актори з часом змінювалися. От 99 серій людина виглядала отак, а в 100-й серії – отак. Відповідно, ми і гостей своїх можемо міняти. Амплуа ж то залишається. А ми також маємо з ним працювати. Хтось – шляхетний старий, а хтось – дон-жуан. Тільки в політичному сенсі», –  розповідає Куликов.

Також для «Громадського радіо» дуже важливий зворотній зв’язок із аудиторією: «Соціальні дзвінки – це скарб. До нас телефонують люди з різних куточків країни. От нічого не дає нам стільки натхнення і нашим слухачам стільки підтримки, як почути, що дзвонить людина з Тернополя, з Житомира чи Черкащини.  Створюється картина спільності не тільки завдяки нашій роботі».

Валерій Калниш цього року став керівником «Радіо НВ». За його словами, станція помалу відмовляється від великих форматів, хоча інтерв’ю в ефірі залишила.

«Ми вирішили, що з урахуванням випусків новин, які займають від двох до чотирьох хвилин, реклами, міжпрограмним продуктом, у нас залишається десь в годині приблизно 40 хвилин на спілкування. Тому кожні 15 хвилин запускаємо нову тему», –  розповідає Валерій Калниш.

Одним із значимих нововведень на радіо є відеотрансляція. Наприклад, російське «Радіо Свобода» використовує ютуб-канал ще з 2007 року. З часом для його журналістів стали важливі не так заміри кількості слухачів, як перегляди на ютубі.

«У Росії нас вже немає чотири роки. Хоча там були хороші цифри, незважаючи на те, що нас ніколи не було на FM. У нас були середні хвилі, на яких дуже добре слухала Москва і Підмосков’ї і ми входили в топ 15 станцій. Тепер, які ми – не знаю. Більше цікавлять цифри на ютубі.. У нас 300 тис підписників. На моєму ток-шоу, наприклад, 30-70 тис переглядів. Ось ефір про протести навального зібрав 325 тисяч», –  розповідає Олена Риковцева.

Як розвивається російський ютуб-канал «Радіо Свобода» можна подивитися тут.

Вже від початку радіо «НВ» осучаснили: почали стримити, створили мобільний додаток та спеціальну радіокнопку на сайті «Нового времени». Та квартальні заміри аудиторії на радіо досі використовують. Це розрахунки, які визначають середню кількість радіослухачів упродовж як мінімум 15-ти хвилин протягом одного дня. Отримує їх радіо раз на чотири місяці. Наприклад, на НВ із цих замірів знають, що у них найбільше слухають ранковий ефір.

«Чому це важливо для нас? Коли ми створювалися, розуміли, що люди часто, коли повертаються додому, одразу вмикають телевізор. Тому прогнозували, що аудиторія вечірнього ефіру буде менша, ніж в інший час дня, але ми все одно туди поставили найінтелектуальнішу частину програми. І цифри показують, що нас слухають. Запит на інтелектуальний продукт є», розповідає Валерій Калниш.

Окрім відео, журналісти роблять текстові формати ефірів. Зазвичай, це дослівне розшифрування, хоча, за словами Валерія Калниша, процеси подачі інформації, особливо новин, у різних формах мають бути паралельні:   «Його не треба переупаковувати, його треба відразу в різні упаковки заганяти. Це паралельні процеси по всіх каналах, але можливо, спершу вони таки мають виходити в аудіоефір».

Викликом для сучасного розмовного радіо журналісти називають омолодження аудиторії. Олена Риковцева цей процес вважає майже не можливим: «Цей слоган «даєш молодим» обожнює все начальство. Вони кажуть залучати молоду аудиторію. Але це практично не можливо. Щоб вона раптом ні з того, ні з сього почала слухати Ехо Москви? З Радіо Свобода те саме».

Валерій Калниш каже, що «Радіо НВ» старається омолоджувати аудиторію:  «Ми не хочемо бути такими олдскульними хлопцями, які мовлять для аудиторії 60+. Ми хочемо сформувати моду на радіо. Це завдання радіостанції вирішують по-різному. Часто оновлення аудиторії відбувається через омолодження тем».

Ще одну пораду дає Андрій Куликов: «Радіо може подавати соціальні теми як інструкції, а не просто розумування на тему, коли ж в нас будуть гарні пенсії. Потрібно говорити про те, що зробити для того, щоб вони були».

 

Катерина Хорощак, Школа журналістики УКУ

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)