Бути чи не бути українській кінокритиці?

Анна Мох

Опубліковано: 06-06-2020

Розділи: Огляди, аналітика.

0

Соціальні мережі, блоги і численна кількість сайтів з фільмами руйнують цінність професії кінокритика. Навіщо читати спеціалізований матеріал про кіно, якщо людина сама може переглянути і зробити власні висновки? Для чого витрачати час на думки журналіста?

Однак кінокритик – це не звичайний глядач фільму. Ця професія вимагає знань не тільки написання текстів та правильної подачі матеріалу аудиторії, а й знання тонкощів постановки кадру, написання сценарію, вибору акторів, режисерського задуму. Глядач оцінює кіно тільки з одного боку, кому що до вподоби: екшн, діалоги, гра улюбленого актора, саундтрек. Кінокритик бачить сукупність цих деталей та їх поєднання, і головна його мета – зрозуміти, чи вдалось режисеру втілити свій задум та чи є картина цілісною.

Реалії українських ЗМІ підкидають іншу, серйознішу проблему: можливо кінокритику не читають, тому що її немає? Здебільшого, якщо тема матеріалу стосується кіно, то вона має такий заголовок: «Топ-5 романтичних фільмів», «Що не поділили студії Sony та Marvel», «Зірки, які змінились після пластики». Скандали та інтриги глибоко вкорінилися і в кіножурналістиці.

То чи є в українських ЗМІ якісна кінокритика? Щоб з’ясувати це питання переглянемо три інтернет-видання, які публікують на своїх сторінках не тільки новини з сфери кіно, а й аналізують кінострічки.

«Суспільне. Новини» має рубрику «Культура»,  де публікує зокрема і матеріали зі світу кіно. Рецензії на кінострічки можемо знайти в окремому проекті «Віра в кіно».

«KORYDOR» – позиціонує себе як журнал про сучасну культуру.

«Vertigo» – українське інтернет-видання, яке спеціалізується на тематиці кіно, має окрему рубрику «Рецензії».

Обранні ЗМІ тематично відрізняються один від одного, адже перше – це суспільно-політичний ресурс, другий – журнал про культуру загалом, а третє – спеціалізоване видання про кіно. Це дає нам можливість зрозуміти різницю між їхніми кінокритиками. Чи буде критика спеціалізованого видання кращою за інші?

Критерії кінокритики, на які варто звертати увагу під час аналізу:
-огляд сюжету фільму;
-аналіз роботи режисера, сценариста, звукорежисера;
-аналіз роботи акторів;
-виділення переваг та недоліків фільму;
-огляд іноземних відгуків про фільм;

-вичерпна інформація про кінострічку;
-остаточна оцінка фільму.

«Віра в кіно. Рецензія на фільм Леандера Хаусмана “Готель Люкс» – назва матеріалу.  Видання – «Суспільне. Новини». Автор кінокритики  – Віра Сивачук. На початку матеріалу зазначено, що текст є суб’єктивною думкою автора.

Авторка вдало передає сюжет та власне ставлення до нього, але не дає уявлення про роботу режисера, сценариста, звукорежисера та акторів. Текст більше нагадує цікавий опис фільму, аніж кінокритику. З матеріалу важко зрозуміти переваги та недоліки фільму. Віра Сивачук достатньо інформує про сюжет та її ставлення до стрічки, але не про цілісний хороший чи поганий результат роботи над кіно.

«ДВІЙНИК»: ЯКБИ МОЛОДІСТЬ ЗНАЛА, ЯКБИ СТАРІСТЬ МОГЛА» – назва матеріалу. Видання – «KORYDOR». Автор – Наталя Серебрянкова. Варто зазначити, що хоч відгук про фільм був негативний, та в кінці матеріалу з’являється бажання його переглянути.

Авторка розповідає не тільки про сюжет фільму, а й про його долю: як він дався режисеру. У матеріалі вона згадує і про підбір акторського складу. Також кінокритик вдається до аналізу іноземних відгуків про фільм. Вона пояснює читачеві, чому фільм не отримав багато схвальних відгуків та чого з точки зору режисерської побудови не вистачило фільму. Кінокритика створює уявлення не тільки про сюжет, а й спонукає глядача перевірити, чи справді слова автора матеріалу відповідають дійсності.

«Franks Wild Years» – назва матеріалу. Видання – «Vertigo». Автор – Олександра Ринк. У матеріалі йдеться про фільм «Ірландець».

Як і в попередніх кінокритичних матеріалах автор починає з невеличкого опису сюжету, але не розкриває головні деталі, тільки інтригує та пояснює про що фільм. У матеріалі кінокритик зібрала найбільші острахи, які були пов’язані з фільмом, та руйнує їх. Вона звертає увагу на хронометраж фільму і пояснює, чому фільм триває понад три години, розповідає про майстерність режисера, залучення великої кількості комп’ютерних ефектів і дискутує з іноземними відгуками на цей фільм.

Варто також зазначити, що, оскільки інтернет-видання спеціалізується на тематиці кіно, то матеріал супроводжує візуалізація із даними про фільм: оригінальна назва, хронометраж, дата прем’єри, жанр, режисер, сценарій та актори. Читач має можливість дізнатись більше про фільм, а автор сфокусуватись на аналізі кінострічки, а не перераховувати акторський склад.

Тож бути чи не бути українській кінокритиці?
Однозначно бути! Українська кінокритика вже існує, але недосконала. Журналісти, що розуміються на кіно фокусують свою увагу на сюжеті і забувають розповісти про те, що звичайний глядач не помітить. Адже іноді за успіхом фільму може ховатись хороша робота звукорежисера, а деколи один невдалий епізод може зіпсувати всю стрічку. На таких деталях і фокусують увагу кінокритики, щоб здивувати читача і поглибити його знання у світі кіно.

Анна Мох, магістрантка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)