Блокування Трампа: як американський досвід може допомогти Україні в інформаційній війні з Росією

Валерія Павленко

Опубліковано: 27-01-2021

Розділи: За що критикують медіа?, Огляди, аналітика, Свобода і цензура.

0

Після штурму Капітолію низка соцмереж, зокрема Фейсбук та Твіттер, заблокували аккаунти Дональда Трампа. Думки щодо цього розділилися: хтось підтримав рішення компаній, а хтось засудив, вважаючи цей крок цензурою та наступом на свободу слова. А когось злякало те, що соцмережі тепер сильніші за президента США. Які висновки із цієї ситуації може зробити для себе Україна?

Трамп і Твіттер: любов та ненависть

Здебільшого, акаунти в соцмережах політики використовують для створення свого політичного іміджу. Особисті акаунти ретельно ведуть PR-команди або представники прес-служби. Там вони публікують фото з формальних зустрічей, виважені офіційні заяви, привітання інших політиків.

Всі інші події мають висвітлювати журналісти. Керівник програм нових медіа в ГО “Інтерньюз-Україна” Віталій Мороз вважає, що журналісти допомагають доносити інформацію до населення неупереджено. Він зазначає: “Якщо не буде цієї ланки, будь-який політик отримає можливість напряму маніпулювати думкою виборців.”

Трамп використовував соціальні мережі так, як не використовував їх жоден американський політик. Завдяки своєму блогу він безпосередньо спілкувався зі світом. Трамп оголошував у Твіттері про кадрові зміни в американському уряді, ображав політиків та журналістів, погрожував іншим країнам, ретвітив провокаційні відео з ультраправих груп.

45-й президент США регулярно публікував недостовірний та провокативний контент. Лише після крайніх виборів президента США Твіттер та Фейсбук почали позначати пости Трампа як оманливі. Голова держави заявляв, що вибори були сфальсифіковані і насправді він виграв виборчі перегони.

Після штурму прихильниками Трампа будівлі Капітолію Твіттер, Фейсбук, Інстаграм, Снепчат, Твітч та інші соціальні платформи тимчасово заблокували акаунти ще тоді президента. Після тимчасового бану Трамп в Твіттері опублікував ще декілька постів. В них він розкритикував соцмережі через свій бан та повідомив, що не відвідає інавгурацію Джо Байдена. Згодом він продовжив свою риторику про те, що він виграв вибори.

Після цього Твіттер заблокував аккаунт Трампа назавжди. У своєму блозі соцмережа опублікувала роз’яснення свого рішення. 45-го президента звинуватили у порушенні політики проти “Звеличування насильства”, а його твіти в контексті подій 6 січня та попередніх публікацій визнали такими, що “підбурюють до насильства”.

Чому бан Трампа породив дискусію

Блокування світового лідера в соцмережах розгнівало не тільки прихильників Трампа. Багато користувачів соцмереж злякались, що їх теж можуть заблокувати. То чи було блокування 45-го президента змовою великих корпорацій і наступом на демократію чи вимушеним кроком?

Насправді, платформи не порушили закон. Трамп та його прихильники апелювали до Першої поправки Конституції США. Вона гарантує загальні свободи громадян Америки, зокрема і свободу слова. Але поправка забороняє лише державну цензуру.

Соцмережі – це приватні суб’єкти, які встановлюють власні правила і на них не може впливати держава. Але навіть Перша поправка передбачає певні обмеження свободи слова громадян, задля “охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров’я чи моральності населення”.

Виникає питання: чому ж Трампа не заблокували раніше, якщо він публікував провокативні пости? Тому що для політиків у соцмережах існують окремі правила. Наприклад, Фейсбук не видалить пост політичного лідера, що порушує правила соцмережі, якщо його заява становить великий суспільний інтерес.

Також компанія не видаляє політичну рекламу, навіть ту, що містить неправдиву інформацію (згадайте про це, коли побачите рейтинги Пальчевського в стрічці новин). Фактчекінгові організації, які співпрацюють з Фейсбуком, не перевіряють пости політичних лідерів та політичну рекламу. Ці особливості, як заявив віце-президент компанії Нік Клегг, існує через віру Фейсбуку у свободу висловлювань та повагу до  демократичного процесу.

Але і для політичних лідерів існують винятки. Якщо ризик від контенту політика перевищуватиме його суспільну значущість, пост видалять. Такі ж правила визначив і Твіттер. Ця політика була створена ще задовго до штурму Капітолію. І це не вперше, коли Твіттер блокує назавжди акаунти відомих особистостей. До цього це були відомі праворадикали, як-от розповсюдник теорій змов Алекс Джонс чи “горда  ісламофобка” Лара Лумер, чи редактор консервативного сайту Майло Яннопулос.

Втім, це перший відомий випадок блокування такої значної політичної фігури. Деякі фахівці схвильовані тим, що великі корпорації отримали настільки величезну владу. Медіаексперт Дмитро Золотухін вважає, що медіа мусять регулювати на законодавчому рівні, інакше владу отримають найсильніші корпорації. Він зазначає: “Цифровий медіаресурс наразі не врегульовано, тож у цій царині діє право сильнішого. Трампа видалили з усіх соцмереж не тому, що він постійно брехав та його заклики могли сприяти насильству, а тому що приватна компанія Twitter та її аналоги виявилися сильнішими за Трампа.” Тож питання доцільності перманентного блокування залишається відкритим.

Чого може навчитись Україна?

У деяких ситуаціях корпорації можуть ефективніше захищати демократію, ніж держава. Деякі вважають, що власники соцмереж заблокували 45-го президента США задля власної вигоди. Але Твіттер та Фейсбук втратили 51 млрд доларів своєї ринкової вартості через блокування.

Після російської анексії Криму та агресії на Сході України, ми зрозуміли, що демократію необхідно оберігати. Директор Могилянської школи журналістики Євген Федченко зазначив, що після подій в Україні 2014 року, стало зрозуміло, що демократія – це не абсолютна цінність, яка не потребує захисту. “Якщо є якісь інструменти демократії, які використовуються проти самої демократії, вони повинні бути зупинені. І це відбувається в межах самої демократії.” – пояснює Федченко.

Жодна наглядова рада, мабуть, не зможе відреагувати на провокаційні заяви в соцмережах так само швидко, як відреагували соціальні мережі на заклики Трампа. А оскільки законопроєкти про медіа та дезінформацію ще не ухвалили, онлайн-медіа залишаються неврегульованими.

Блогери, які просувають щодо України проросійський порядок денний, продовжують поширювати неоднозначні заяви. Блогер Анатолій Шарій саркастично промовив у своєму відео “Любите, пожалуйста, “мову”, потому что после этого её хочется любить всё больше и больше”. Цю фразу він сказав, висвітлюючи новину про закриття ресторану “Артель “У Машковичей”, який шуткував над Законом про мову. До цього Шарій сказав таку фразу: “Умственно отсталые пытаются продвигать “мову” странными способами”. Такі заяви юридично не містять жодних ознак розпалювання ненависті, однак у контексті всього ролику, а також інших відео блогера, чітко видно меседж на дискредитацію української мови. Глядач сприйме це відповідно.

Із цим же блогером розгорівся конфлікт у листопаді, коли він опублікував карту України без Криму та Донбасу. Тоді, СБУ відкрила проти нього кримінальне провадження. Далі ця справа не просунулась.

Екс-депутатка Олена Бондаренко в ефірі телеканалу “НАШ” сказала, що немає доказів присутності російської армії на Донбасі. Але вона розкритикувала українську армію і додала: “Любой, кто сейчас носит погоны, по сути своей, по морали и по закону… – это преступники в нашей стране.” Згодом саме цей вирізок з ефіру потрапив на сторінку телеканалу на YouTube і платформа ніяк не відреагувала.

Приватні компанії використовують свої засоби впливу на інфлюенсерів, які створюють контент, що негативно сприймається в українському суспільстві. Наприклад, Borjomi та Nestle перестали співпрацювати з київською блогеркою Таїсою Онацькою, яка потрапила в скандал. Спочатку вона опублікувала відео, в якому називає Росію улюбленою країною. Після того як про заяви Таїси почали дискутувати, вона називала офіцера ЗСУ “позором украинской армии… воюющий с мирным населением”.

Але контент мусять регулювати не вибірково, а повноцінно. Наприклад, деякі користувачі, за словами самої Таїси, публікували її особисту адресу, погрожували їй та її родині. Такі пости та коментарі також порушують політику соцмереж і мають вчасно видалятись, а акаунти тих, хто погрожує чи закликає до насильства мусять видаляти.

Майже неможливо довести в суді, що такі заяви експертів та блогерів розпалюють ненависть. Втім, якісне генерування контенту адміністрацією соцмереж на місцях, перевірка фактів та видалення провокаційних заяв можуть допомогти державі в інформаційній війні з Росією. У постах Трампа також не було прямих заяв продовжувати штурмувати Капітолій, і Твіттер роз’яснює, що враховував “контекст моделі поведінки цього акаунту останні декілька тижнів”.

Отже, соцмережі продемонстрували суто новий підхід до запобігання розпалювання ворожнечі. Замість того, щоб чіплятися за окремі слова та пости, адміністрація проаналізувала весь контекст та виявила загрозу. Саме цьому може повчитись Україна, адже в сучасному світі прямих закликів ніхто не робить – людей лише підводять до потрібної думки. Юридично провину довести – нереально, а зрозуміти загальний настрій та запобігти поширенню деструктивного впливу – цілком.

Валерія Павленко, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І.Франка

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)