Чи варто прагнути інформувати якомога швидше, жертвуючи якістю новин?

Мирослава Чабаненко

Опубліковано: 31-10-2018

Розділи: Нові технології медіа.

0

Над цим запитанням інтернет-журналісти мали б замислюватися щодня по кілька разів, натрапляючи на інформаційні приводи, які їм ніколи нормально «розкрутити». Чому ніколи? Бо поки вони здобуватимуть необхідний фактаж, інший сайт хутко опублікує той мізер, що є, і заробить репутацію оперативного ЗМІ, – переконані вони, – а в їхньому інтернет-виданні всі розчаруються. Нехай  краще недосконало, зате швидко! Чого більше в такій позиції – щирого вболівання за власний ЗМІ чи ліні? А може банального невміння працювати?

Насправді користувачі не стежать за тим, де саме новина про ту чи іншу подію з’явилась раніше. Аудиторія шукає і запам’ятовує сайти, які пропонують повне і правдиве висвітлення. Заради цього можна й почекати. Взагалі-то для доведення до пуття деяких повідомлень із тих, що з’являються на регіональних новинних сайтах, вочевидь бракувало всього 10-15 хвилин від сили для того, щоб зробити пару телефонних дзвінків, або хоча б зазирнути в додаткові інтернет-джерела – щось поза популярними соцмережами. Втім, напевно, не все так однозначно. Давайте подивимось…

Переважає негатив

Загальний потік новин не може не створювати напружену атмосферу, адже людині властиво звертати увагу у першу чергу на те, що загрожує безпеці та благополучному існуванню. І мас-медіа мають інформувати суспільство насамперед про явища, що викликають тривогу, однак це зовсім не означає, що слід оминати гарні події так, ніби нічого хорошого в нашому житті вже не залишилось. Проблема в тому, що прес-служби силових структур у будь-який час готові завалити медійників своєю інформацією – це їхня робота і це потрібно їм для звітності, а от щоб дізнатися про гарні події, журналістам у більшості випадків треба докладати зусиль! Не просто перевіряти електронну пошту чи сторінки прес-служб у соцмережах, а вміло попрацювати з плануванням і зв’язками, вставати з місця і виїжджати на справу, набиратись особистих вражень на подіях, пропускати все через себе, спілкуватись із людьми, дивлячись їм у вічі, виявляючи небайдужість, а головне – думати, думати і ще раз думати, а не сліпо копіювати готове. Врешті – складати зв’язний грамотний логічний текст.

На жаль, хоча йдеться про елементарні речі – засади, на яких завжди трималася професійна журналістика і які ще ніхто не відміняв, – багато інтернет-ЗМІ працюють так, ніби це їх жодною мірою не стосується. Швидкість понад усе!

Коли переглядаєш заголовки стрічок новин деяких запорізьких інтернет-видань, постійно здається, що тобі запропонували загадку «віднайди зайве». Серед суцільних поліцейських зведень несподівано трапляються світлі вкраплення, які різко контрастують із основним, сповненим трагізму, контентом і вражають своєю незначущістю. Для прикладу візьмемо шість перших випадкових новин за 28.10.18 (підряд) на сайті IPnews : «В Запорожье сшили платье с самым длинным шлейфом» (16.04), «В Запорожской области обнаружили подпольный цех по изготовлению алкоголя» (14.49), «В Запорожье водителю мопеда в результате аварии оторвало пальцы» (13.13), «В Запорожской области легковушка рухнула в глубокий котлован» (12.33), «В центре Запорожья выгуливали лису на поводке» (11.57), «В Запорожье пешеход угодил под колеса маршрутки» (11.24). Аж дві більш-менш позитивні новини (про плаття і лисицю) на чотири страшні – це, вважайте, рекорд.

В останніх числах жовтня 2018 р. на сайтах деяких інтернет-ЗМІ світлими інформаційними вкрапленням слугували повідомлення про те, що в центрі Запоріжжя триває висадка кількох тисяч троянд, про рудого кота з Мелітополя, який переходив дорогу як належить пішоходу (тобто спочатку подивився вліво, потім направо; його зняли на відео і цим «підірвали мережу»). Характерним новинним сюжетом, який час від часу розбавляє суцільний потік повідомлень про нещасні випадки, аварії, вбивства, пограбування, зґвалтування і самогубства, є поява у соцмережах серій фотознімків із красотами природи. Якщо протягом літа це були фото з Азовського моря, осінню їх змінили пейзажі з опалим листям.

Про що це свідчить? Про те, що інтернет-журналісти (які працюють винятково в Павутині) не проти публікувати щось позитивне, але, напевно, не знають, де здобути таку інформацію і як її нормально подати.

Це припущення доводить порівняння із сайтами газетярів, де зовсім інша картина («Запорозька Січ», «Запорізька правда», «Индустриальное Запорожье» тощо). Звичайно, можна звинуватити газетярів у заангажованості, в тому, що вони викривлюють (чи то пак навмисне прикрашають) дійсність, намагаючись догодити владі, засновникам, спонсорам. Але хіба нагнітання негативної інформації в медіа автоматично означає боротьбу зі злом і справедливий підхід? Радше навпаки.

До речі, ось заголовки зі стрічки новин на сайті «Индустриальное Запорожье» за 28.10.18 (також шість перших випадкових підряд): «Все победители главной дистанции Запорожского полумарафона» (17:24), «В Запорожье робот проследит за безопасностью воды в Днепре» (17:11), «В Запорожской области в День автомобилиста вспомним и про водителя с прозвищем “Уволю”» (16:57), «В Запорожье известная писательница рассказала, как восстанавливает справедливость» (16:35), «Самыми быстрыми юниорами на запорожском полумарафоне стали днепровцы» (16:19), «В Запорожье наградили крупнейшую корпоративную команду 2nd Zaporizhstal Half Marathon» (16:04). Зверніть увагу на частоту опублікування. Швидко, переважно позитивно, серйозно. Крім того, новини бездоганно структуровані.

Нелогічний виклад, бракує даних

Інтернет-видання «MOST» (після перегляду якого щоразу складається враження, що Запоріжжя – найгірше місто на землі) 21 жовтня 2018 р. опублікувало новину під назвою «Запорожанка обнаружила отвратительный “сюрприз” в печенье». Текст цієї новини відразу починався заявою: «Практически каждый день запорожцы становятся жертвами крайне неприятных сюрпризов в еде». Таке узагальнення, як і слід було очікувати, було зроблено на основі всього-на-всього одного повідомлення із соцмережі Фейсбук (якась жінка обурювалась тим, що купила в магазині червиве печиво), навіть незважаючи на те, що ця новина маркована на сайті позначкою «Ненадійне джерело». Публікація не містить жодного натяку на те, що ЗМІ зробив бодай якийсь порух для перевірки й уточнення деталей (можна ж було поцікавитись всією партією цього печива, станом інших продуктів, причиною неподобства). Чому журналісти не попросили коментар у співробітників закладу торгівлі? Якщо так важко відірватися від стільця перед комп’ютером, можна було б хоча би промоніторити Інтернет щодо частоти скарг на згаданий магазин? Що цікаво, 22 жовтня о 09.41 ту саму новину майже дослівно повторило інтернет-видання «GAZETA». І хоча минула майже доба, ніхто не подбав про те, щоб розширити й удосконалити інформацію.

Повідомлення про білу лисицю, яку в неділю 28 жовтня 2018 р. водили містом на повідку, як собаку, підхопило багато запорізьких інтернет-видань. У результаті вийшли матеріали, які могли б слугувати хрестоматійними прикладами того, як можна зіпсувати шикарний інформаційний привід. По-перше, знову ж таки, все було написано на основі побаченого в Інтернеті, ніхто не кинувся розшукувати героїв історії. У людей, які читали цю новину, скажімо, на сайті «Акцент» («На поводке с лисой: в центре Запорожья выгуливали белоснежную красавицу», залишилася маса запитань без відповідей. По-друге, напевно, в гонитві за першістю в опублікуванні журналісти навіть не перечитують свої твори, інакше прибрали б недоречності, повтори і неузгодження, що надто впадають у вічі. Узяти хоча б останнє речення: «По словам хозяев, позже оказалось, что это домашняя лиса по кличке Лора». Не для господарів же лисиці «пізніше виявилось», яка її кличка! «В социальных сетях видео стремительно набирает просмотры. Комментаторы обсуждают, насколько это уместно и правильно. Несмотря на критику, лиса чувствовала себя комфортно». А чому тварині має бути комфортно або некомфортно від того, що люди в соцмережах обговорюють, чи варто тримати лисицю вдома? Краще б журналісти узяли відповідний коментар у якогось фахівця. Якщо це жарт, до чого він у новині?

Згадане повідомлення на «Акценті» було проілюстроване фото, на якому була зображена не запорізька, а зовсім інша біла лисиця (сервіс TinEye знаходить його на pikabu.ru), і відео, що дуже скоро стало недоступним. А 29 жовтня… інтернет-видання «МРІЯ Запорожье» повідомило, що прогулювали песця. І не білого, а сірого (зважаючи на фото). Мабуть, саме його і прийняли за білу лисицю. Так чи варто було квапитись із оприлюдненням інформації про «білосніжну красуню»?

1 жовтня 2018 р. інтернет-видання «Актуально» опублікувало новину під назвою «В одном из дворов Запорожья поселились дикие животные». Йшлося не про живих тварин, а про дерев’яні фігури. Ось текст: «Житель дома на перекрёстке улиц Добролюбова и Богдана, что в Днепровском районе Запорожья, создал во дворе настоящий парк деревянных скульптур. Так, местный мастер Олег сотворил из дерева различных животных: здесь есть медведь, волк, кот, крокодил и много других зверей и сказочных персонажей». Чекаєте продовження? Немає. Далі тільки чотири фото. Залишився «местный мастер Олег» загадковою особою, і справа його загадкова.

Під новиною подається посилання на джерело – це сайт газети «Верже». Там у відповідному повідомленні назва краща, звичайно, – «От крокодила до драконов: запорожский двор превратился в удивительный парк скульптур». У самому матеріалі чесно зазначено, що про Олега розповіла «местная жительница Татьяна», а «с самим мастером нам встретиться не удалось, но результат его стараний впечатляет». Уявляєте журналіста, який потупцював навколо скульптур, розговорив якусь сторонню жінку на два речення і повернувся до редакції, нічого толком не добившись? Зате побував на місці події! Знімків не чотири, а цілих тринадцять! Що ж ви хотіли? Як ми вже з’ясували, газетна журналістика – вона така, глибша…

Ще одна «шедевральна» новина – повідомлення інформаційно-аналітичного порталу «Вместе» vmestezp.org за 18 жовтня 2018 р. «В Запорожской области обнаружили село, в котором нет ни единого ребенка». Наводимо весь текст: «Село Ожерельное, которое до 2016 года называлось Ульяновка, располагается в Пологовском районе Запорожской области. По состоянию на 2001 год население села составляло 421 человек, однако на данный момент здесь проживает намного меньше людей. Примечательно, что в населенном пункте нет ни одного ребенка. Также в селе отсутствует магазин, почтовое отделение, школа и детский сад, больница. У местных жителей нет газа и централизованного водопровода. Люди здесь попросту вынуждены выживать, наблюдая вокруг себя полнейшую разруху и угасание последних остатков цивилизации». Вказано джерело – сайт «Районка», де відповідна публікація розміщена в рубриці «Фоторепортаж» і жодним чином не претендує на новину – просто нагадування, констатація факту. Так і не зрозуміло: хто знайшов село? Мабуть, лише для журналістів порталу «Вместе» його існування стало відкриттям, але не для суспільства, яке вони намагаються інформувати. Це дуже нагадує підхід деяких студентів до формулювання новизни у магістерських кваліфікаційних роботах, коли за нове видається те, що автор відкрив сам для себе, хоча йдеться про давним-давно відомі науці речі. А чому б не поїхати в те село та не написали гарний репортаж, кореспонденцію чи журналістське розслідування? Була б зовсім інша справа!

До речі, на цьому журналісти порталу «Вместе» не зупинились – 26 жовтня 2018 р. ними опубліковано ще один подібний заголовок: «В Запорожской области обнаружили уникальное село». Звучить як «учені виявили на Марсі унікальний кратер», а в новині переповідався сюжет відео виробництва «Сегодня», що вийшов на ТК «Україна», – звичайна розповідь про село Вершина Друга Більмацького району (колишній Куйбишевський), в якому знаходиться п’ять музеїв і кілька десятків пам’ятників. Видно, вихід цього сюжету в ефір і означав, що село «обнаружили».

Чудернацькі заголовки, недоречні ілюстрації

Те, що інфоприводи недопрацьовані й недоосмислені, впливає на заголовки новин дуже часто, адже саме в них насамперед і відображена в концентрованому вигляді та інформація, яку журналіст хотів донести до аудиторії.

21 жовтня 2018 р. інтернет-видання «Forpost» опублікувало новину під моторошною назвою «Кишки и черепа: в Запорожье выявили жуткую находку». У ній повідомляється про те, що одна з користувачок соцмереж запостила відео, в якому показує звалище поблизу села Матвіївки (до слова, це у Вільнянському районі Запорізької області, а не в самому Запоріжжі) з останками тварин. Те, що це не людські останки, стає зрозуміло лише з другого речення основного тексту. Крім цього, більше нічого не зрозуміло. Незважаючи на те, що жінка (без імені) «задается вопросом, кто же за это должен ответить» і гірко нарікає на антисанітарію, журналісти палець об палець не вдарили, аби хоча б щось прояснити.

Те ж інтернет-видання 29 жовтня 2018 р. «порадувало» ще одним «блискучим» заголовком – «На деякий час невеличкий парк у Бородинському районі залишать у спокої». Перше, що спадає на думку нажаханому після прочитання попередньої новини користувачеві, – напевно, припинять завалювати парк останками. Аж ні! Йшлося про рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про призупинення будівельних дій.

Взагалі дивовижних заголовків чимало. Ось свіжа добірочка.

«Первый запорожский»:

«Трактористка из Запорожской области на всю страну показала свой талант и произвела фурор на шоу “Х-фактор”».

«В Запорожье “вельтумцы” отчитались об успехах с уборкой мусора».

«Вместе»:

«Запорожанка за год добилась своей заветной мечты».

«GAZETA»:

«Запорожанка приятно удивила благородством».

«В сети показали страшный подъезд».

«Время Z»:

«В сети появились магические снимки Запорожья».

«Гумат калия: как улучшить среду обитания растений».

«Вся власть»:

«В Запорожье беспощадно повысили стоимость проезда в маршрутках».

Ілюстрації до новин – це окрема «пісня». Дуже добре, що сьогодні всі уміють використовувати скріншоти, які доводять наявність інформації в соцмережах. Вони принаймні доречні, хоч і вражають через раз нецензурщиною і безграмотністю. Мабуть, найбільша біда у цій справі – ілюстрування за допомогою сторонніх світлин із фотобанків, які майже в кожному випадку, як кажуть, притягнуті за вуха. Так і фейк недовго запустити. Власне це іноді і трапляється, як у випадку з лисицею/песцем.

Чому це непокоїть і що з цим робити?

Боюсь, у такому ставленні до виробництва новин відображається певне бачення специфіки інтернет-журналістики. Студенти, які працюють у запорізьких регіональних інтернет-виданнях або проходять там практику, пояснюють, що самі умови роботи не дають змоги розкривати інфоприводи якісно. Якщо норма – підготувати не менше двадцяти новин протягом дня, виїжджати на подію або навіть просто дізнаватись деталі телефоном – надто велика розкіш. Щоправда, лінь також є одним із факторів, зізнаються вони.

Якщо зменшити норму і частоту оновлення матеріалів на сайті, інтернет-видання буде рідше фігурувати на таких веб-ресурсах як «Укрнет», «Стрічка» тощо, і це погіршить рейтинг, частоту відвідувань, відповідно – погано позначиться на переглядах реклами.

Напевно, щось у цій схемі можна змінити? Інтернет-видання повинні бути зацікавлені у вдосконаленні свого контенту. Факультет журналістики Запорізького національного університету також зацікавлений, адже щороку дедалі більше його випускників влаштовується в інтернет-ЗМІ, зокрема регіональні. Тому на базі факультету нині створена студентська наукова дослідницька група, яка працюватиме над темою «Відповідність новин запорізьких регіональних інтернет-ЗМІ вимогам професійної журналістики». Сподіваємось, цей проект допоможе налагодити плідний конструктивний діалог навчального закладу з представниками галузі.

Мирослава Чабаненко, доцент кафедри журналістики Запорізького національного університету

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)