Журналістика як бізнес: українські особливості

Анна Романдаш

Опубліковано: 06-07-2013

Розділи: За що критикують медіа?, Медіа-філософія, Онлайн - журналістика, Реклама, пропаганда.

0

«Куди йдуть медіа світу і чи встигне за ними Україна?» Це головне запитання Львівського Медіафоруму так і залишилося без відповіді. Відомі журналісти із декількох країни намагалися визначити основні світові тенденції та напрям України щодо них. І якщо за три дні спікерам усе-таки вдалося накреслити чітку структуру, за якою розвиватимуться медіа за кордоном, то питання вітчизняних змі так і залишилося невирішеним.
Джозеф Галерно, засновник та виконавчий директор сайту-обмінника «Mezzobit» (США), також не зміг відповісти на запитання про майбутнє українських змі. «Український медіаринок дуже специфічний. Справа тут не так у контенті, який є порівняно якісним та може йти врівень зі світом, – заявив Галерною – Головна проблема полягає саме на ринку реклами, стан якого в Україні просто жахливий. Я не можу зрозуміти, чому так є. Але цю проблему треба вирішувати».
Галерно поділився своїм досвідом роботи у журналі “Newsweek”, одному з найпопулярніших американських видань, який зараз переживає серйозну скруту. Голерно розповів про різке зниження накладів, що призвело до фінансових складнощів та заборгованості журналу. Зміна власників не допомогла, і журнал уже вкотре перепродують. Галерно, який у буремний період працював головним операційним директором, пояснив, що видання не встигло переформатуватися під виклики часу та недостатньо адаптувалося до нових умов ринку. Звідси – і всі його біди. Галерно застеріг, що таке може статися і з найпотужнішими медіа, які читають мільйони людей, тому потрібно змінюватися, реагуючи на запити публіки.
Саме ця залежність від громадськості і веде до ерозії, або ж розчинення, традиційних медіа. Утім, це не вплине на роботу журналіста, переконує Галерно. За його словами, медійники ще довго будуть «прив’язаними» до змі у традиційному значенні цього слова, бо ера індивідуальної журналістики ще не настала. «Є багато незалежних журналістів, які працюють на себе – на свій блог або на сайт. Однак заробити гроші у такий спосіб – набагато складніше, – пояснив Галерно. – Зазвичай той, хто працює сам, не здатен заробити стільки, скільки би він отримав у традиційних медіа. Наведу приклад: журналіст «New York Times» отримує приблизно 120 тисяч доларів на рік. Аби журналіст-стартап заробив стільки ж, йому потрібно мати близько 200 тисяч унікальних відвідувачів кожного місяця». На думку Галерно, це під силу зробити уже відомим репортерам із гучними іменами, однак аж ніяк не кожному журналістові. Аби цього досягти, треба починати працювати у потужному цифровому медіа. Це дозволить надалі вести свій блог або сайт, що робить велика кількість журналістів, і що дає їм середній прибуток. «Звичайно, трапляються винятки, коли людина починає з нічого, однак її сайт раптово стає хітом Інтернету, і приваблює мільйони користувачів. Однак це трапляється дуже рідко. Зазвичай треба починати з чогось, і це переважно традиційні медіа».
Галерно також говорив і про культуру користування Інтернет-медіа. «Люди не читають інформаційні сайти так само уважно, як вони читають , скажімо, газети. Лише третина користувачів читає усю статтю після того, як прочитала заголовок», – пояснив Галерно. Проблема полягає у тому, що багато журналістів неправильно структурують свої статті та не слідкують за тим, як треба розміщувати контент у мережі аби він зацікавив користувачів. «Саме тому потрібні хороші менеджери, які би слідкували за цим процесом та брали до уваги запити Інтернет-читачів», – сказав Галерно.
Інтернет настільки укорінився у життя людей, що вони в принципі перестали його поділяти чи групувати, пояснив Галерно. «Люди перестали сприймати Інтернет-видання цілісно. Вони сприймають конкретні статті, відео». Зокрема, користувачі не прив’язані до певних сайтів, користуючись в основному пошуковими сайтами та соціальними мережами, які вже й скеровують людей на інформаційні ресурси.
Дав Галерно і цінні поради журналістам-початківцям. «Молоді журналісти мають зосередитися на розвиткові й вдосконаленню різних навичок. Вони повинні розумітися як у відео, так в аудіо, мають вміти написати статтю як на сайт, так і до газети, – сказав Галерно. – Але так само журналісти мають думати, як вони приваблять аудиторію, що таке особливе та унікальне вони можуть зробити краще за інших». На думку Галерно, ера репортерів, які «пишуть про все» уже завершується, і найуспішніші медійники – це ті, які пишуть на якусь спеціальну тему. «Журналісти мають сприймати свою роботу як маленький власний бізнес навіть якщо вони працюють у великій компанії, – пояснив експерт. – Таким чином вони зможуть якісно вирізнятися на фоні інших».
Американський фахівець зізнався, що відвідини Львівського Медіафоруму – це не перша його поїздка в Україну. Він уже бував у нас, і навіть відвідав кілька університетів, де відзначив рівень підготовки журналістів. Галерно сподобалося, що у нас студентів готують у багатьох різних напрямках, пояснюючи їм основи газетної, теле-, радіо- та Інтернет-журналістики. Утім, стан українських медіа не такий хороший, вважає експерт. «Журналісти виконують свою роботу добре. Однак аудиторія дуже специфічна, можливо, через історичне минуле України, – пояснив Галерно. – Що стосується рекламної сфери, то я й досі не можу її зрозуміти. Я досліджував багато країн, однак ситуація в Україні унікальна, і цю проблему потрібно якось вирішити». В Америці реклама у медіа – це бізнес, однак в Україні – це сфера, яка визначає незалежність видання, та прямо залежить як від громадськості, так і від потужних власників.
Різниця у журналістиці США та України полягає у її важливості та ставленні до неї громадськості. У США, де свобода змі є невід’ємним правом, люди часто недооцінюють її. Водночас, в Україні вільні медіа є головним рушієм демократичних перетворень. «Українські проблеми – це олігархи, корупція, складні стосунки з Росією та ЄС, – сказав Галерно. – Коли країна перебуває у такому стані, роль вільних змі значно важливіша». Американець сказав, що вражений успіхом деяких українських змі, зокрема, навів приклад «Української правди». За словами Галерно, такі досягнення змушують пишатися професією журналіста.

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)