Ще одна спроба цензури

Христина Бондарєва

Опубліковано: 03-03-2011

Розділи: №18, Друковані версії, Цензура.

0

У нашій країні склалась цікава тенденція: вирішення проблем чи якісь конкретні кроки робляться тоді, коли вони сягають точки кипіння. Так було і з прийняттям Конституції за одну ніч, так починалась акція «Україна без Кучми», так починався Майдан. Так сталось і з розкриттям справи Гонгадзе, якій цьогоріч минав десятий рік. Винних неначебто назвали, підозрюваних відкинули, усі мали б залишитись задоволеними – принаймні, так було показано 16 вересня на екранах телевізорів.

У контексті усіх подій виникла цікава ситуація, яку повноцінно й «справою» не назвеш. Ідеться про вихід сюжету журналістки «5 каналу» Ольги Сніцарчук. Фактів тиску на журналістку як таких не було, сюжет «Справа Гонгадзе: 10 років…» вийшов у ефір того ж 16 вересня, у день пам’яті Георгія Гонгадзе. Про те, що у роботу журналістки намагалось втрутитись керівництво каналу, громадськість дізналась із блогу іншого журналіста, Мустафи Найема: «За словами колег в обід між  Мжельським (шеф-редактором каналу – авт.) і Ольгою Сніцарчук відбулась розмова, у якій редактор прямо запитав, чи зможе поступитися журналістка за необхідності підкоригувати політичну складову сюжету. Отримавши заперечливу відповідь, Мжельський сказав, що у такому разі в ефір вийде так званий «кліп» –відеонарізка хроніки останніх десяти років у справі Гонгадзе БЕЗ авторського тексту журналіста». Якою мала бути політична складова сюжету, аби матеріал викликав миттєву реакцію «зверху»? Єдиними «вцілілими» політиками,  причетними до справи, є Кучма і Литвин. Екс-президента Кучму Мустафа одразу викреслює із списку підозрюваних, а ось Литвина, чи то пак його партненрські стосунки із Порошенком, називає основною причиною втручання. Аби сюжет вийшов в ефір, його треба було «зачистити»,  іншими словами – усунути «незручні» факти і здогадки.

Виявилось, Ольга Сніцарчук значно краще ознайомлена із «Засадами редакційної політики «5 каналу», аніж його шеф-редактор, який ледь не порушив одного з головних пунктів конституції свого каналу. Ідеться, зокрема, про «Персоналії»: «Для нас немає табуйованих осіб, згадки яких ми уникаємо або не запрошуємо до нашої студії. Усі політики та громадські діячі є рівними для нас». Ще з 2004 року «5 канал» позиціонує себе як демократичний «чесних новин». Як йому вдається притримуватись цієї позиції сьогодні, коли при владі змінились кольори – тема окремої розмови. Хоча випадок із Ольгою Сніцарчук показує, що його частково можна вважати ще й каналом чесних журналістів: переробляти сюжет Ольга відмовилась.

Оскільки «інформаційні програми повинні бути безсторонніми, достовірними, зберігати належну повагу до істини» (із «Засад редакційної політики «5 каналу»), Ольга Сніцарчук не спотворила істини, що й було оцінено експертами: колумніст «Телекритики» Отар Довженко назвав матеріал журналістки найкращим не лише у цей день, а й узагалі за тривалий час. «Розлогий (понад 11 хвилин), серйозний, ґрунтовний сюжет без видимих «компромісів» та замовчувань, у якому послідовно викладено події та нові факти цього тижня, дано слово всім дієвим особам, включно з тими, які останнім часом відмовчувались (зокрема, це стосується Володимира Литвина)», – коментує матеріал Отар Довженко. Те, що сюжет все-таки вийшов у ефір без правок, – свято на вулиці свободи слова України. 16 вересня усі канали повідомили новину про оголошення Генпрокуратурою висновків у справі про вибвство Георгія Гонгадзе. І жоден із каналів не подав новину повноцінно, що, ймовірно, свідчить про наявність цензурних моментів, пише «Телекритика» у своєму моніторингу матеріалів з ознаками замовності чи цензури в основних випусках новин телеканалів: «Акцент робиться на версії Генпрокуратури, натомість думки матері вбитого журналіста Лесі Гонгадзе, адвоката Мирослави Гонгадзе Валентини Теличенко подаються фрагментарно. Характерні ліди повідомлень: «Найгучніше замовне вбивство останнього українського 10-річчя розкрито» («1+1»). «Дело Гонгадзе раскрыто» («Інтер»). «Смерті Георгія Гонгадзе хотіла одна Людина –  тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко» (Новий канал). «Генпрокуратура назвала заказчиков убийства Георгия Гонгадзе. Следствие установило, что приказ убить журналиста экс-генерал Алексей Пукач получил от бывшего министра внутренних дел Юрия Кравченко» («Україна»). Порівняно із матеріалами цих телеканалів, сюжет Сніцарчук помітно вирізнявся. Ряд архівних матеріалів, узятих із програми «Епіцентр», основні рішення, які приймалися упродовж ведення слідства, пряма мова усіх задіяних сторін, яскраві кадри із численних акцій, присвячених пам’яті Георгія Гонгадзе і, врешті, втомлена допитами і зустрічами із журналістами мати померлого, Леся Гонгадзе – усі ці складові сюжету різносторонньо висвітлюють проблемні матеріали справи і заслуговують найвищої похвали у бік журналістки. Однак аби отримати таке визнання, Ольга Сніцарчук спершу мала пройти тест на витривалість: «Станом на зараз – інцидент, пов`язаний із матеріалом до річниці зникнення Георгія Гонгадзе, вичерпаний. Я мала змогу підготувати до ефіру «5 каналу» матеріал, за який мені не соромно. Сюжет вийшов у програмі «Час. Підсумки» без будь-якого втручання. За що всім і дякую», – цитували Ольгу Сніцарчук у прес-релізі «5 каналу».

Цього разу сюжет вийшов у ефір без правок і потенційно в Україні стало на один факт утисків свободи слова менше. Але люди конкретних інтересів і на конкретних посадах мали б розуміти, що «німі» журналісти є вантажем для судна, яке неначебто взяло курс на демократичне суспільство. І якщо їхня кількість зростатиме, далеко корабель не запливе.

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)