Саме так звучатиме перефраз афоризму Станіслава Єжи Лєца «Вікно у світ можна закрити газетою», якщо його припасувати до сучасних реалій. І це вікно українцям закривають. Втім, дехто зазирає крізь шпарину інтернету. Найпопулярніше для українського громадянина «вікно у світ» – телеекран – не надто розбещує його правдивою інформацією. Наприклад, в час президентства Леоніда Кучми глядач бачив...

Відкривати номер завжди відповідально: потрібно викликати той звук, у згоді з яким буде налаштовано увесь інтонаційно-смисловий ряд журналу. А доки готувався номер, відбувалося, як у «Репетиції оркестру» Фелліні: кожен учасник проекту прожив у словах, ідеях, текстах якийсь драматичний сюжет свого життя, густо насичений емоціями, творчими планами, заборонами та їх порушеннями. Проект почався з того, що...

„САМВИДАВ: сторінки історії поколінь” – таку назву мала виставка з колекції самвидаву журналіста, історика та блогера Вахтанга Кіпіані, яка відбулася в Криму наприкінці 2010 року. Кожне видання – чи то газета, чи то журнал, чи то книга є чимось більшим, ніж текст – це історія про того, хто його створив, прочитав, переписав, зберіг і передав...

Журналістика в Україні зараз доволі кволо тримається на ногах. Вона потребує підтримки. Насамперед не на законодавчому рівні (закон потрібен у тих країнах, де його виконують), навіть не на рівні освітньому чи комерційному, а на рівні громади. Свобода слова – не манна небесна, її треба виборювати, а потім щораз змагатись із собою, щоб жити відповідно до...

Якщо почати з того, що у «трояндової революції» виявилися цілком реальні гострі шипи, то значить не почати взагалі. Якщо ж додати, що шипи ці пильно охороняють «трояндових королів» і не схвалюють активності, нібито однієї з гілок влади, медій, то значить – спробувати почати.