Кохання в небезпеці, або Правда про порнографію

Тетяна Ключарьова http://www.ukma.kiev.ua/pub/KTM/2002/1/porno.html

Опубліковано: 05-12-2008

Розділи: Порно.

4

Будь-який підліток чи дитина, яка уміє читати, легко може судити про те, чим переважно цікавляться дорослі, достатньо тільки вивчити асортимент першої-ліпшої книжкової розкладки біля станції метро. Отож, наші шановні дорослі цікавляться любовними романами, мріють очистити організм і продіагностувати карму, вивчити іноземну мову і закони бізнесу. Крім останніх новин, найохочіше розкуповуються видання, які містять цінні відомості про “тонкощі й утіхи сексу”, а також проста і відверта порнографія, що за звичкою ще акуратно називається “еротикою”.

І хоча в обивательському розумінні грань між еротикою і “порнухою” настільки тонка, що визначити її можуть тільки експерти, наша публіка, яка давно навчилася читати між рядків, мало зважає на назву і вільно орієнтується в багатому виборі продукції “для дорослих”, що затопила ринок.

Очевидний факт: виробники “веселих картинок” не обмежуються тільки традиційними друкованими виданнями й відеофільмами, а й активно використовують останні досягнення техніки нашого суєтного світу. Неймовірні успіхи науки і технології останніх десятиліть зробили порнографію максимально доступною, а гігантські прибутки (за даними Форрестерського дослідницького центру в Кембріджі, порнографія приносить, наприклад, тільки в США щорічно 10 мільярдів доларів прибутку) змушують ставати в ряди якщо не виробників, то розповсюджувачів такої продукції найвідоміші й визнані компанії. За даними “Нью-Йорк Таймс”, корпорація Дженерал Моторс тепер щорічно продає більше “еротичних” фільмів, ніж Ларрі Флінт, власник імперії Хастлер.

Відома корпорація АТ&Т, найбільша у США компанія сфери комунікацій, пропонує передплатникам по своїй мережі канал секс продукції Hot Network. Крім того, ця корпорація є власником компанії, яка продає секс-відео майже у мільйон готельних номерів. Майже п’ята частина передплатників кабельної мережі АТ&Т охоче платить за перегляд того, що розповсюджувачі називають “справжнім живим американським сексом, не симульованим акторами”.

30 років тому ринок порнопродукції був порівняно невеликий – існували бар’єри між споживачем і продуктом. Покупець повинен був виїздити у певні частини міста, щоб придбати продукцію “для дорослих”, чи то у спеціальні книжкові магазини чи в інші торгові точки. Усе різко змінилося, коли 1975 року корпорація Sony випустила на широкий ринок відеомагнітофони, які дуже скоро стали популярною частиною домашньої техніки. Як тільки можливість розваг з продукцією “для дорослих” вийшла за рамки кінотеатрів і перемістилась у приватну домашню обстановку, індустрія порнопродукції перейшла на зовсім інший рівень. Втім, спершу треба було звертатися по відеопродукцію у пункти прокату чи продажу. Але Інтернет зруйнував і ці бар’єри.
У “всесвітній павутині” секс є однією з небагатьох речей, які змушують чималу кількість людей розв’язувати гаманці, якщо цей вираз доречний для власників сучасних кредитних карток. За даними двох рейтингових web служб, близько чверті регулярних користувачів Інтернету відвідують більше 60 тисяч секс сайтів щомісяця, а деякі з популярних сайтів відповідного змісту за даними інформаційної служби Медіа Метрікс нараховують понад 50 мільйонів відвідувань на місяць. Така відвідуваність перевищує популярність урядових та спортивних сайтів.
Крім усього іншого, кабельна та супутникова програми дають можливість закуповувати широкий спектр секс програм.

Одночасно з розвитком технології, яка знімає бар’єр між споживачем порнопродукції і власне продуктом, юридичні перешкоди на цьому шляху також падають. Якщо й раніше Кримінальний кодекс нашої країни передбачав як покарання за розповсюдження порнографії тільки штрафи, то тепер саме поняття покарання звучить ледь не комічно. Нічого неможливо ні відстежити, ні довести.

Цікаво, що ніхто з лідерів корпорацій АТ&Т, Тайм Ворнер, Дженерал Моторс, Еко Стар, Ліберті Медіа, Марріот Інтернешнел, Гілтон, тобто всіх компаній, які мають велику фінансову виручку від продажу фільмів “для дорослих”, не виявляє великого бажання публічно заявити про сексуальну частину їхнього бізнесу. На вимогу кількох організацій відмовитись від демонстрації таких фільмів у мережі своїх готелів прислухалася тільки порівняно невелика корпорація “Омін Отель”. Така відмова буде коштувати понад 1,8 мільйона доларів на рік. Раніше жодне рішення компанії не викликало такого відгуку – листів і телефонних дзвінків вдячності й підтримки. Більші мережі готелів, такі як Марріот Інтернешнел, що називає себе світовим лідером серед готелів, і Гілтон не зробили ніяких кроків щодо зміни своєї політики.

Але що, власне, поганого в порнографії? Чи справді вона небезпечна, чи, можливо, негативна реакція на цей продукт прихильників моралі – просто відгомін моральності, яка відійшла в минуле?

Цікаво, що сексуальна революція 60-х, яка швидко, за короткий термін розгортається у нас після зняття залізної завіси, принесла не тільки нові погляди на секс взагалі, а й на порнографію зокрема. Вплив порнографії раптом було визнано як позитивний з двох причин: по-перше, вона, за словами її прихильників, є матеріалом зі статевого виховання нашої молоді. По-друге, вона має ефект катарсису. Таким чином, може прислужитися для профілактики сексуальних злочинів, які могли б статися.

Сексуальна революція нараховує тільки більше сорока років, а її “надбанням” є збільшення майже в десять разів поширення венеричних хвороб, епідемія СНІДу та підліткових вагітностей, не кажучи вже про психологічні наслідки сексу “без обов’язків”. Цей мізерний з точки зору світової історії відтинок часу приніс надто багато біди людству. Сам той факт, що теоретики і практики ідей сексуального звільнення мали щастя народитися, жити і працювати в середині ХХ століття, вказує, що їхні батьки (як і бабусі й дідусі) не мали жодних ілюзій щодо функцій та призначення своїх статевих органів. Більше того, свої знання вони використовували досить успішно, народивши дітей. Тому я не думаю, що порнографічні фільми відкриють Америку у сфері статевих зносин, а їх відсутність залишить наших дітей “безпорадними ягнятами” перед лицем протилежної статі. Крім того, є справді гарні книжки про сексуальний бік подружнього життя, написані моральними спеціалістами, здатними дати правильну пораду.

З другого боку, здавалося б, приваблива ідея катарсису теж виявляється неспроможною.
Усі професіонали сцени знають силу образу. За пропонованою теорією виходить, що споглядання красивої машини найновішої моделі також повинно мати ефект катарсису, тобто звільняти глядача від бажання придбати її. Насправді навпаки – воно ще сильніше спонукає споживача купити її, створюючи ілюзію спорідненості зі своєю мрією. Якщо це не так, тоді вся реклама, що вперто наводнює наше життя, не мала б жодного сенсу.

Тед Бунді, який зґвалтував і вбив 28 дівчат, був засуджений до смертної кари, і вирок було виконано 24 січня 1989 року в Старксі штату Флоріда. У телеінтерв’ю напередодні страти молодий чоловік приємної зовнішності так описав фатальну ситуацію, в яку був утягнутий: “Це відбувалося поступово. Спершу захопився порнографією і ставився до неї, як спуску з крутого схилу, що захоплює дух. Але з часом мені захотілося жорстокіших і натуральніших сцен. Як наркоман, відчуваєш потребу в порнографії доти, доки не досягнеш точки, де вона тебе перестане вже задовольняти. І вже переступаєш ту межу, за якою не ставиш собі питання: а що станеться, коли мої дії не обмежаться тільки читанням і спостеріганням?”

Вже 1986 року звіт американської урядової комісії “MESSE”, опублікований департаментом юстиції США, підкреслив вплив легалізації порнографії на сексуальні злочини в країні та її центральну роль у поширенні сексуального насильства. Дані статистики чітко відображають зростання злочинності у тих штатах, де порнографія найпоширеніша. За результатами анкетування, проведеного в американських в’язницях, 77% педофілів і 87% в’язнів, які вчинили акти насильства над дівчатками, зізналися у сильному впливі порнолітератури на думки і вчинки.

Не менш разючим є згубний вплив на родинні стосунки порнографії, яка спотворює образ жінки і нормальної сексуальної поведінки, створюючи ґрунт для насильства у сім’ї, в тому числі сексуального насильства над дітьми. Діти дістають емоційні травми на все життя. Статистика свідчить: 80% батьків, які жорстоко поводяться зі своїми дітьми, самі зазнали утисків у дитинстві. Крім того, опитування показало, що з 6 дітей, які зазнали статевої аґресії, 5 стають педофілами, а дві з трьох повій були жертвами сексуальних переслідувань. Такий тотальний вплив на психіку пояснюється тим, що сексуальні стосунки – це не просто фізіологічний процес. У людини цей процес супроводжується глибокими емоційними переживаннями, пов’язаними в свою чергу з такою важливою та інтимною стороною життя, як кохання. Кожен чоловік чи жінка, свідомо чи ні, шукають у житті справжнє кохання, часто помилково ототожнюють його лише з фізичним проявом і змушені витрачати гроші на різні, часто нечисті спекуляції сексом, до яких належить і порнографія у всіх її традиційних та сучасних проявах.

Сьогодні еротичний і порнографічний образ всюдисущий. Засоби масової інформації, автори відео, аудіопродукції вдаються саме до нього як до найбільш сильної і дійової реклами. Що ж буде, якщо до гонитви за прибутком від порнографії приєднаються ще й інші провідні компанії світу й нашої країни? Чи означає це, що “закон джунґлів” на виживання і ситість дасть нам моральне право поступово перетворюватись на істот, які живуть заради чергової плотської втіхи? Але ж усе до цього йде… Якщо є попит, тобто якщо ми хочемо цього, нам це дадуть, за наші великі й не дуже великі гроші. Тільки от хто виграє? Чи зможемо ми потім здивуватися аборту нашої 15-річної доньки і зупинити потік брудних слів, що їх вивергає як лайку 12-річний акселерат? Як відомо, культ фізичних бажань ні до чого доброго не приводив. Не хочеться згадувати біблійний приклад Содому і Гоморри, а також причини падіння розбещеного Риму, але історія тим і цінна, що дає корисні уроки для майбутнього. І, мені здається, нині саме час згадати ці уроки. Поки не пізно.

Дуже надіюсь, що культура людська прорветься через нагромадження ницих інстинктів. На музичних розкладках не треба буде довго шукати записи саксофона, а не “сексофана”, а на обкладинках збірників романтичних балад будуть не оголені тіла порномоделей, а прекрасні образи тих жінок, які надихали на написання цієї прекрасної музики. Адже на те ми і люди, щоб цінувати не обкладинку, а зміст, чи не так?

Відгуки (4)

Дякую за статтю.

потрібні слова.
хочеться вірити в краще.

змістовно, достовірно, з фактами

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)