Візуальні концепти пропаганди сторін Сирійського конфлікту

Павло Александров

Опубліковано: 02-11-2017

Розділи: Агресія і тривога.

0

Інформаційна війна, що супроводжує збройний конфлікт в Сирії 2011-2017р.р., демонструє активне використання як традиційних візуальних концептів війни, так принципово нових.

Серед традиційних, характерних для І та ІІ Світових війн візуальних образів, можна виділити концепт «героїчної боротьби», як от кадри бойових дій, підняття прапора над стратегічно важливим об’єктом, мирних жителів, що з радістю зустрічають визволителів, а також концепт «масових жертв» – тіла загиблих, поранені, скалічені та охоплені відчаєм люди.

Сирієць намагається створити город в зруйнованому місті

Водночас, у сирійській пропаганді дедалі частіше можна зустріти притаманні більше для кінця ХХ – поч. ХХІ ст. візуальні концепти «руїни»: зруйновані міста і села, знищена інфраструктура, табори біженців.

Але найбільш емоційно сильним візуальним концептом пропаганди усіх сторін сирійського конфлікту залишається образ «загиблої дитини» та «дитини, що страждає». І найбільш експлуатованим, позаяк яскравий образ пораненої чи загиблої дитини здатен здійснити шоковий вплив на масову свідомість і навіть вплинути на серйозні політичні рішення світових держав.

Особливо гостро тема дітей на війні була піднята світовими медіями під час інтенсивних боїв в Алеппо з липня по листопад 2016р. Одним з найяскравіших медіаобразів став кадр із постраждалим під час російсько-сирійських авіаударів п’ятирічним хлопчиком на ім’я Омран Дакніш. Фотографія закривавленої, вкритої пилом дитини, що перебуває у стані глибокого шоку, яку оприлюднив кореспондент «The Telegraph» Раф Санчес, стала символом жаху та страждань мешканців міста.

Загалом, вищезгадані традиційні та новітні методи пропаганди використовують усі сторони сирійського конфлікту, проте спостерігаються і певні відмінності.

Пропагандисти режиму Башара Асада, а також Ірану та Росії, які його підтримують, намагаються переконати світ, що режим та його союзники борються не з сирійським народом, а з міжнародним тероризмом, зокрема, з ІДІЛ та Аль-Каїдою. Зокрема російська пропаганда намагається довести, що поміркованих груп повстанців майже не існує, а справжня війна йде між урядовими військами і радикальними ісламістами. Водночас Росія і режим Асада намагаються підкреслити свою людяність та намагання запобігти гуманітарній катастрофі: в репортажах та агітаційних роликах постійно фігурують кадри роздачі гуманітарної допомоги, створення шпиталів тощо.

Пропаганду збройної опозиції узагальнити важче, оскільки ця сторона конфлікту є розколотою на велику кількість різних груп: від радикальних ісламістських формувань, як «Джабхат Фатх аш-Шам» (колишній «Фронт ан-Нусра») і «Ахрар аш-Шам» до поміркованих і умовно «прозахідних», як FSА («Вільна сирійська армія»).  В основі пропаганди опозиційних груп – боротьба із режимом Башара Асада, як уособленням зла для народів Сирії. Незважаючи на те, що багато опозиційних груп ведуть також боротьбу з ІДІЛ і курдськими формуваннями, в своїй пропаганді вони намагаються довести, що Башар Асад – гірше зло, ніж міжнародний тероризм, позаяк за час сирійської війни його режим знищив в кілька разів більше мирних мешканців, ніж ІДІЛ.

Антиасадівський пропагандистський ролик сирійської опозиційної групи SMO “Коли кати приходять до тебе додому”

Із втручанням в сирійський конфлікт російських військ восени 2015р., розгорілася інформаційна кампанія і проти Росії. Образ Володимира Путіна сирійська опозиція використовує нарівні із Башаром Асадом у візуальному концепті «м’ясника» і «масового вбивці», його обличчя вставляють у фотокомпозиції із трупами закатованих жертв режиму та загиблими дітьми.

Пропаганду курдських збройних формувань, серед яких найбільш відомі підтримувані США YPG («Загони народної самооборони») та  SDF («Демократичні сили Сирії»), можна визначити як найбільш орієнтовану на західну аудиторію. Основний меседж курдської пропаганди – боротьба за право на самовизначення, тобто створення власної держави Курдистан. Образ ворога в медіаконтенті сирійських курдів уособлюється із Туреччиною та протурецькими повстанцями, але найбільше – із терористами ІДІЛ. При цьому простежується намагання створити образ гуманності курдських збройних формувань. Так, в соціальних мережах можна часто побачити фотографії та відеозаписи, як курди надають допомогу пораненим бойовикам ІДІЛ.

Також великою популярністю в мережі користуються фото- та відеоматеріали із курдськими дівчатами-воїнами, які беруть участь в бойових діях нарівні із чоловіками.

Медіаобраз збройних жіночих формувань привертає до себе увагу як рідкісний приклад сильного жіночого руху в традиційно ісламському регіоні.

Пропаганда ІДІЛ (Ісламська Держава Іраку та Леванту, з 2014 – Ісламська Держава) на відміну від усіх інших сторін сирійського конфлікту орієнтована виключно на свою цільову аудиторію (насамперед радикально налаштовану мусульманську молодь), і не робить жодних спроб створити свій позитивний образ для західного глядача. Окрім типових для усіх збройних груп фото- та відеокадрів із стріляниною, вибухами та позуванням зі зброєю і прапорами, пропагандисти ІДІЛ часто демонструють кадри «жертовної смерті» своїх смертників-шахідів, подаючи їх як вияв найвищого героїзму.

Але найбільш шоковим контентом пропаганди ІДІЛ безперечно можна назвати кадри жорстоких страт. Якщо інші збройні групи намагаються підкреслити свою цивілізованість та людяність, то інформаційна політика ІДІЛ спрямована саме на агресивну пропаганду жорстокості. Наприклад, в вересні 2016р. мережею було поширено агітаційний відеоролик із стратою понад 20-х звинувачених у шпигунстві людей на скотобійні у передмісті Дейр-ез-Зор, що на сході Сирії. Усім жертвам перерізали горло і підвісили на гаки, немов імітуючи жертвоприношення тварин. В листопаді 2016р. терористи поширили моторошний відеозапис із спалюванням живцем двох полонених турецьких військових.

Прикметно, що жорстоку медіапродукцію ІДІЛ виготовлено на високому технічному рівні із залученням професійних операторів, дизайнерів і використанням найсучаснішого програмного забезпечення. На відміну від терористичної організації «Аль-Каїда», яка використовувала переважно традиційні ісламістські форми пропаганди, ІДІЛ не цурається новітніх засобів впливу. Романтизація насильства відбувається зокрема й через медіаобрази західної поп-культури (фільмів, серіалів, відеоігор), наприклад, концепт «брутального, жорстокого, але справедливого героя». Водночас для поширення своєї ідеології пропагандисти ІДІЛ ефективно використовують соціальні мережі, месенджери, файлообмінники та інші засоби поширення контенту.

Дослідження форм і методів пропаганди сторін сирійського конфлікту залишається актуальним для українських медіадослідників, найбільшої гостроти набуваючи у контексті інформаційної війни, що супроводжує бойові дії на Донбасі.

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)