„САМВИДАВ: сторінки історії поколінь” – таку назву мала виставка з колекції самвидаву журналіста, історика та блогера Вахтанга Кіпіані, яка відбулася в Криму наприкінці 2010 року. Кожне видання – чи то газета, чи то журнал, чи то книга є чимось більшим, ніж текст – це історія про того, хто його створив, прочитав, переписав, зберіг і передав...

За минулий рік ми багато разів повторювали: мас-медіа перебувають під тиском влади. І не без підстав… Але якщо придивитися, то стане очевидно, що багато проблем української журналістики пов’язані не лише із сьогоденням, але й з недавнім минулим: недотримання елементарних стандартів у роботі з інформацією та неповага до аналітики – на жаль, і вчора і сьогодні...

Якщо почати з того, що у «трояндової революції» виявилися цілком реальні гострі шипи, то значить не почати взагалі. Якщо ж додати, що шипи ці пильно охороняють «трояндових королів» і не схвалюють активності, нібито однієї з гілок влади, медій, то значить – спробувати почати.

У нашій країні склалась цікава тенденція: вирішення проблем чи якісь конкретні кроки робляться тоді, коли вони сягають точки кипіння. Так було і з прийняттям Конституції за одну ніч, так починалась акція «Україна без Кучми», так починався Майдан. Так сталось і з розкриттям справи Гонгадзе, якій цьогоріч минав десятий рік. Винних неначебто назвали, підозрюваних відкинули, усі...

Свобода слова – це потіха. Журналісти потішаються, дискутуючи поміж собою, найнятими працівниками, на тему: вільні ми чи не дуже. Політики потішаються, заробляючи бали на риториці про свободу слова у ЗМІ, чиїми власниками вони (політики) і є. А суспільство потішається, вважаючи свою країну демократичною і цивілізованою. Насправді ж – свобода слова у цій країні стала кісткою,...