“Gazeta Wyborcza” і “День”: компаратив української перспективи

Юліана Лавриш

Опубліковано: 11-02-2011

Розділи: Популярні і якісні медіа.

7

Для української журналістики (навіть після двадцяти років державної незалежності) ще й досі залишається актуальним питання якісної преси. Ми завжди порівнюємо певні явища вітчизняного журналістського процесу із досвідом зарубіжних медій, шукаємо потрібну модель майбутньої перспективи. У цьому випадку, безумовно, керуємось Шевченковою настановою: “І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь”. Після тісного зближення із редакцією всеукраїнської газети “День” я почала задумуватися над тим, чи може вказане вище видання заслуговувати на те, аби бути якісним, хоча б на зразок польської “Gazety Wyborczej”, з якою “День” перебуває у дружних стосунках (читачі пам’ятають спільний проект газет – оприлюднення книги “Війни і мир” про українсько-польські історичні колізії)?

“Двадцять років свободи” і п’ять років пошуку

Історії газет, як і етапи розвитку держав, – різні. Редакція видання “Gazeta Wyborcza” оприлюднила свій перший номер 8 травня 1989 року.  Газета набирала обертів. Журналістський колектив постійно працював над вдосконаленням верстки, дизайну, наповненням матеріалів (прослідкувати за еволюцією газети можна на офіційному сайті видання у рубриці “Gazetopedia”, де викладено повний архів номерів). “Gazeta Wyborcza” – це відгук на внутрішні політичні процеси, які відбувалися на той час у Польщі, зокрема на рух, пов’язаний із діяльністю “Солідарності”. На першій шпальті першого номера видання читач міг ознайомитися із зверненням Леха Валенси, який наголосив, що “Gazeta” є “першим незалежним щоденником” серед пресового різноманіття. “20 років – саме стільки тривала Друга Річ Посполита. Це епоха у житті людини, народу, держави. Для багатьох із нас – це дві декади життя. “Gazeta” сформувалася у бігу, була великою імпровізацією двох непересічних осіб — Гелени Лучиво та Юлька Равіча”, – зазначив головний редактор “Gazety Wyborczej” Адам Міхнік у матеріалі, присвяченому ювілеєві видання.
 
Справді, газета прямувала до свого вдосконалення, навіть в Інтернеті, де з початку дев’яностих змінювався “веб-імідж” офіційної сторінки, кількість колонок і додатків. Проте незмінною залишався основний концепт журналістської команди – “візія демократичної, сильної Польщі в об’єднанні з Євросоюзом”.

Перший номер всеукраїнської газети “День” з’явився 11 вересня 1996 року. Вже до кінця 1996 року видання перекладали російською мовою, а згодом і англійською. З весни 1999 року газета “День” стала членом газетної асоціації “Синдикат”, що дає можливість українським читачам одночасно із читачами 90 країн прочитати коментарі та аналітичні матеріали про світові події та тенденції, написані відомими вченими та політиками. У 1997 році з’явилась офіційна сторінка “Дня” в Інтернеті, яка на сьогодні є найбільш відвідуваною не лише у нашій державі, але і загалом серед світового українства.

Виникнення газети “День”, подібно до “Gazety Wyborczej”, було реакцією на певні внутрішні журналістські процеси і колізії, а також на виклики тодішньої політичної епохи. Протягом п’яти років газета перебувала у пошуках: змінювався журналістський колектив, дизайн газети, формат, проте сталою залишилась стратегічна мета видання, яка майже так само звучить, як у польській “Gazecie Wyborczej”, тільки із орієнтиром на Україну.

Порівняння “матеріального” вмісту видань

“Gazeta Wyborcza” складається із багатьох газетних рубрик: “Край”, “Політика”, “Світ”, “Культура”, “Наука”, “Позиція”, “Спорт”, а також додатків “Великий формат” (щочетверга) та “Високі підбори” (додаток для жінок). У рубриці “Край” читач може почерпнути інформацію про останні події, які відбуваються у Польщі. До складу статей цієї рубрики входять роздуми польських політиків, громадських діячів, активістів. Подання рубрики “Політика” – доволі нестандартне, адже окрім звичайного розгляду певних питань зазначеної сфери, журналісти видання дають можливість висловитись жіночій частині політичної еліти під спеціальною підрубрикою “Бути жінкою у політиці”. Громіздкою за своєю масштабністю є рубрика “Світ”, що поділяється на такі підрубрики: “США”, “Росія”, “Німеччина”, “Китай”, “Великобританія”, “Європейський Союз”. Тому можемо зазначити, що відділ політики такою чіткою систематизацією інформації визначає напрям політичних векторів для Польщі, адже підбірка країн — невипадкова, зазначені вище країни — це стратегічні партнери Жечі Посполітої.

Журналісти відділу міжнародної інформації газети не лише формують газетний блок із передруків всесвітньо відомих інформагентств, газетних видань, інтернет-ресурсів, але і доповнюють “багаж” власними оригінальними матеріалами, що свідчить про міжнародну кормережу.

Рубрика “Культура” також тематично спрямована, в окремих підрубриках із відповідними назвами читачі можуть почерпнути інформацію про останні книжкові, музичні новинки, ознайомитись із “свіжими” телепроектами, прочитати анотації до останніх фільмів.

Помітно вирізняється із мозаїки газетної різноманітності і рубрика “Наука”, яка розрахована на інтелектуальну еліту Польщі: тут і новинки проектів, і аналіз певних процесів наукового середовища.

Примітно, що видання надає можливість журналістам висловлювати власну думку з приводу тих чи інших подій, це, зокрема, яскраво засвідчує рубрика “Позиції”, де члени редакційного колективу можуть висловлювати свої міркування, як тло до різних подій. Також до наповнення газети входять редакційна пошта, спортивні новини, некрологи, нестандартні фотоілюстрації, реклама. Сьогодні тираж газети становить 500 тисяч екземплярів, на відміну від першого номера, який складав 150 тисяч копій.

Аналізуючи рубрики газети “День”, можемо засвідчити, що матеріали видання спрямовані здебільшого на українського читача. Газетна палітра представлена такими рубриками: “1-а шпальта”, “День України”, “День Планети”, “Подробиці”, “Економіка”, “Суспільство”, “Культура”, “Тайм-аут”. Окрім того,  наприкінці тижня читачі мають змогу купувати спарений номер за п’ятницю і суботу, у якому, окрім звичних рубрик є ще розділи “Історія та Я”, “Прес-клуб”. У порівнянні із виданням “Gazeta Wyborcza” рубрики “Дня” не містять певної градації підрубрик, вони загалом є сукупністю певної інформації, яку розміщують суцільними блоками.

Загалом концепт видання спрямований більше на внутрішню українську атмосферу, адже журналістські матеріали “Дня” порушують ті проблеми, які є актуальними насамперед для українців, а вже потім можуть чи не можуть зацікавити іноземців. Головний редактор “Дня”, Лариса Івшина, наголосила перед учасниками цьоголітньої Школи журналістики, що мета газети – “пробудити українськість в українцях”. Через те на шпальтах видання можна ознайомитись із виступами відомих письменників, публіцистів, науковців, політиків.

У цьому контексті, мабуть, “День” має подібність із “Gazeta Wyborcza”, адже надає можливість висловлювати позиції представникам різних соціальних верств, проте, на відміну від польського видання, на сторінках газети дуже рідко можна прочитати коментарі самих журналістів. Також помітно відрізняються між собою відділи міжнародної інформації. На “міжнародних” шпальтах “Дня” здебільшого подають інформацію як і оригінально журналістську (на жаль, у “Дня” наразі нема розвиненої міжнародної кормережі, лише кілька журналістів), так і передруки із авторитетних інтернет-джерел, а також матеріали проекту “Синдикат”. Проте, якщо аналізувати всеукраїнський пресовий плацдарм, то відділ міжнародної інформації у “Дні” поки що займає першість.

Сукупний  (російськомовний, українськомовний) тираж газети становить 62 500 екземплярів, що майже на порядок (у вісім разів) менше, ніж у польського видання.

Ініціативи видань

На офіційному сайті “Gazety Wyborczej” читачі мають змогу знайти не лише  газетні матеріали, але і придбати собі книгу, аудіокнигу чи музичний або кінодиск із “Kulturalnego sklepu”, тобто із вітрини спеціального інтернет-магазину. Також газета заохочує читачів до додаткового “асортименту” інформації у вигляді бізнес-додатку, додатку для жінок, спорт-додатку, додатку із оголошеннями для роботи, додатку для дому.

Натомість “День” пропонує своїм читачам цілий спектр різноманітних ініціатив, включаючи щорічний фотоконкурс, “Бібліотеку газети “День”, Острозький клуб інтелектуальної молоді, щолітню Школу журналістики. Порівнюючи ініціативи обох видань, розуміємо, що “Gazetа Wyborczа” знову-таки спрямовує свого читача до загальноєвропейськості з акцентом на його польськості (принаймні такий висновок можна зробити після тематичних добірок книг, дисків, фільмів). “День”, крізь призму своїх ініціатив, звертає читача насамперед до українського, а вже тоді до загальноєвропейського, адже основна мета фотоконкурсу – показати українцям невідому Україну; а стратегія “Бібліотеки”, Клубу, Школи – створити інтелектуальний національний фундамент.

Порівнюючи щоденне видання “День” із польським “колегою” – “Gazeta Wyborcza”, можемо засвідчити те, що газета претендує на статус “якісної преси”, проте певні суспільні обставини (насамперед політичні), становлення і розвиток українського журналістського процесу, поки що не дозволяють “дострибнути” виданню до планки світових видань, хоча „елітні” пріоритети редакційної команди є очевидними. 

Відгуки (7)

А я вважаю, в авторки просто не вистачає патріотизму. “Газету Виборчу” “День” вже перестрибнув, бо польське видання аж ніяк не елітне. По-друге, навіщо українському виданню кудись сягати, тягнутися, “стрибати” до якихось планок, якщо воно передбачене на українську авдиторію? Бачу тут якийсь комплекс меншовартості.

по-третє, для журналістів, які у “Дні” хочуть висловити свою позицію, є коментарі, колонки. Ви ж читали цю газету, шановна авторко?

по-четверте, фраза “розвиток українського журналістського процесу” якось дуже аморфно виглядає. Поясніть, що у нашому процесі не так? і яка в тому вина самих журналістів?

Є ще одна надважлива різниця між цими виданнями. Вона полягає у грошах.
“GW” – це не просто якісне видання (якби воно було лише таким, то його тираж не був би у 8 разів більшим за тираж “Дня”, а приблизно таким, який має “Rzeczpospolita” – інше якісне видання Польщі), це ще й успішна комерційна структура. Навколо “GW” побудований цілий медіахолдинг Agora, єдиним конкурентом якого на сьогодні в Польщі є лише телебачення. Приналежність до цього холдингу змушує газету в першу чергу орієнтуватись на рекламодавця, а вже потім на читача. Звідси принцип інтегрованого маркетингу, акції “Polska od wagi” чи “Polska biega”, додатки для жінок, любителів вина, “двуценувкі”, нестандартні рекламні рішення тощо. “GW” балансує між якістю і популярністю. Не завжди на користь якості.
Натомість “День” практично не має маркетингу як такого. Поки що не можу зрозуміти яку функцію виконує відділ реклами, якщо жодної реклами видання не тиражує. Маркетингові заходи “Дня” вичерпуються фотоконкурсом, зустрічами з читачами та публікаціями книжок, літня школа журналістики. І це швидше просвітницькі, ніж промоційні заходи. Всеукраїнський щоденний наклад у 62 тисячі з доволі низькою ціною за номер не може перекрити витрат видання. До прикладу, “Дзеркало тижня” з офіційним тижневим тиражем близько 30 тисяч (реальний є меншим) змушений ставити VIP-рекламу, публікувати оплачені матеріали та продавати номер за 7-8 гривень, щоб звести кінці з кінцями. Без дотацій “День” не справиться ніяк. Пані Івшина на питання фінансування воліє не відповідати. Загалом, бізнес-структура газети є закритою від стороннього ока. А це ставить під питання її незалежність.
Якщо спробувати детально порівняти в цьому ключі, то можна дійти висновку, що обидві газети є залежними. Перша – від реклами, друга – від власника. А це може означати, що один із критеріїв якості втрачено.

Цитата: “У 1997 році з’явилась офіційна сторінка “Дня” в Інтернеті, яка на сьогодні є найбільш відвідуваною не лише у нашій державі, але і загалом серед світового українства.”: за якими рейтингами? Звідки такі дані?
Цитата: “Проте, якщо аналізувати всеукраїнський пресовий плацдарм, то відділ міжнародної інформації у “Дні” поки що займає першість.”: на що спираєшся? А хіба не ДТ лідирує?
Цитата: “Порівнюючи ініціативи обох видань, розуміємо, що “Gazetа Wyborczа” знову-таки спрямовує свого читача до загальноєвропейськості з акцентом на його польськості (принаймні такий висновок можна зробити після тематичних добірок книг, дисків, фільмів). “День”, крізь призму своїх ініціатив, звертає читача насамперед до українського, а вже тоді до загальноєвропейського, адже основна мета фотоконкурсу – показати українцям невідому Україну; а стратегія “Бібліотеки”, Клубу, Школи – створити інтелектуальний національний фундамент.”: тут пояснювати багато не треба: достатньо подивитися на те, який у них прівень національної свідомості, а який у них. У них радіо так само пропагує польську музику, а у нас що пропагує? (а унас хіба є радіо?)
Гадаю, на поставлені запитання буде відповідь (підтвердження фактів). Чекатиму і слідкуватиму 🙂

Дякую, Тарасе, за слушні і глибинні коментарі! “Якщо спробувати детально порівняти в цьому ключі, то можна дійти висновку, що обидві газети є залежними. Перша – від реклами, друга – від власника. А це може означати, що один із критеріїв якості втрачено”. Аргумент – справедливий, але чи можемо у такому контексті взагалі говорити про поняття “якісна” преса, адже кожне популярне і велике видання, яке бореться за титул найкращого, за своєю суттю є від чогось залежним. На жаль, такі закони медіаринку. Проте мені здається, що варто більше акцентувати увагу не так на маркетинговій стратегії видання (хоча погоджуюсь, що це важливий фактор!), як на наповненні шпальт, тобто на кінцевому продукті.

Дякую і Вам, Vlodko, за ціннісний коментар! А тепер спробую відповісти на Ваші запитання. Перша відповідь – дані дослідження редакції газети “День”, які оприлюднені на офіційній сторінці видання – http://www.day.kiev.ua/290989/. Зафіксовано, що щоденно сайт налічує 1300 – 1500 відвідувачів, тому інтернет-сторінка є найбільш відвідуваною серед інтернет-сторінок періодичних видань України. Ви слушно зауважили мою думку щодо міжнародного відділу інформації газети “День”. Звісно, що міжнародний відділ “Дзеркала тижня” є не гіршим; але мені, як читачеві і журналістові, у цьому виданні бракує матеріалів із безпосереднього місця події, наживо взятих коментарів, а це є невід”ємним у практиці “великих китів” зарубіжної преси. Треба сказати, що часом і “Дневі” таких матеріалів бракує, але все-таки у цьому виданні на них частіше натрапиш. Якщо ж навіть промоніторити останні номери видань, порівнюючи “міжнародні” шпальти, у “Дні” дедалі більше натрапляємо на оцінки не лише українських, але найголовніше міжнародних! компетентних персоналій, хоча і “Дзеркало тижня”, і “День” входять до “Синдикату”. Відповідаючи на Вашу останню репліку, мушу не погодитись із думкою про українське радіо. На мою думку, наше Всеукраїнське радіо є цілком не гіршим від польського, але проблема полягає у іншому – у популяризації українського, і тут вже йде мова про вищий рівень, ніж медійний. Варто сказати, що газета “День” “прорубує” вікно українцям в Україну! Можу це засвідчити на власному досвіді співпраці з виданням і крізь призму безпосереднього учасника акцій газети. Навколо видання гуртується справжня українська еліта, представники якої водночас є дописувачами “Дня”. Вважаю, що колективові редакції треба віддати належне хоча б за те, що інформація на шпальти газети є першопочатково на українській мові, а вже потім її перекладають для російського примірника.

Дякую, пане Тарасе, за коментар! А тепер коротко відповім на Ваші репліки. Хочу Вам сказати, що газету “День” я не тільки сприймаю із позиції читача, але і з позиції журналіста, адже мала змогу “поваритися” у редакційному колективі хоч трохи, але все ж певний проміжок часу. Чесно Вам зізнаюсь (хоча з моєї авторської позиції це виглядатиме суб”єктивно) з більшою частиною журналістів “Дня” і досі підтримую теплі дружні стосунки. Коли ми критикуємо певний процес чи явище, то це не обов”язково значить, що ми ставимось до цього негативно, навпаки через критику відбувається вдосконалення! “Газета Виборча” також зразу не була у лаві перших, але per aspera ad astra (через терни до зірок)!

>”Проте мені здається, що варто більше акцентувати увагу не так на маркетинговій стратегії видання (хоча погоджуюсь, що це важливий фактор!), як на наповненні шпальт, тобто на кінцевому продукті.”

Власне на кінцевий продукт GW і має значний вплив їх маркетингова стратегія. Вони змушені рахуватись із рекламодавцем, а це змінює наповнення шпальт

>”Аргумент – справедливий, але чи можемо у такому контексті взагалі говорити про поняття “якісна” преса, адже кожне популярне і велике видання, яке бореться за титул найкращого, за своєю суттю є від чогось залежним. На жаль, такі закони медіаринку.”

Ще до сьогодні пам’ятаю думку Бориса Володимировича з його лекцій, коли він казав, що сьогодні в Україні жодне видання неможливо назвати якісним, оскільки недотримано одного з критеріїв – незалежності – усі вони в більшій чи меншій мірі залежні від інтересів власників. “День” тут далеко не виключення. І, в умовах українських медіа, проблема полягає зовсім не у законах ринку.

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)