Революція онлайн або блоголітопис Майдану

Оксана Чухліб

Опубліковано: 27-02-2014

Розділи: Онлайн - журналістика.

0

Потужним імпульсом для розвитку і функціонування блогів «Української правди» стали події в Україні  навколо Майдану листопада – лютого 2013-14 рр. Без перебільшення історичне значення у цих процесах відіграли інтернет-видання, а, особливо, «Українська правда». Блогосфера отримала друге дихання і стала майданчиком для гострих дискусій.  Фактично революційні події Майдану паралельно відбувались онлайн. Це стало можливим завдяки соціальним мережам та інтернет-виданням, які оперативно повідомляли новини, ще й транслювали наживо події. Соціальні мережі стали тим інструментом, які з’єднували людей, допомагали знаходити однодумців, поширювати свої ідеї, домовлятись про спільні дії. Якщо події на Майдані в Києві відбувались в реалі, то «Українська правда», яка на деякий час перейменувалась на «Європейську правду», стала такою собі інтернет-версією Майдану.

Важливу роль у цій ситуації відіграла блогосфера, позаяк в своїх авторських блогах громадські діячі та політики виголошували плани дій, розмірковували над ситуацією, апробуючи свої ідеї серед інтернет-спільноти.

Не тільки за допомогою новин в розділі Архів можна відстежити розвиток подій (новини – це лише сухі повідомлення про події, в яких немає емоцій). Набагато ширша палітра кольорів і відтінків людських емоцій і думок можна «відчитати» у авторських блогах.

До прикладу, з чого почався «Євромайдан»?

Насамперед цікаво знайти дописи, в яких найперше пролунали заклики вийти на Майдан, аби побачити, як відреагувала інтернет-спільнота на згортання євроінтеграції та на ситуацію в країні.

Отож, найбільш оперативно на події зреагував народний депутат Верховної Ради Андрій Парубій ось таким дописом « Йду на Майдан!». Він датується 21 листопада 2013, о 21:08.

«Йду на Майдан! Вже! Зараз! Є дні, які визначають майбутнє держави. Сьогодні такий день. Якщо будемо байдужими, як тоді пояснити нашим дітям, що ми зрадили їхнє майбутнє? … Конкретного плану дій нема. Там зустрінусь з побратимами і прийму рішення. До зустрічі!»

Як бачимо, цей допис зроблено о дев`ятій вечора 21 листопада 2013 року, в той самий день, коли уряд оголосив про призупинення євроінтеграційних процесів. Проте у своїх коментарях читачі ще не відреагували на цей заклик, а й надалі писали про «своє».  Інтернет «вибухнув» лише вночі та наступного ранку.

Наступний допис Ігоря Луценка«Лишаємося на Майдані!» написаний уже 22 листопада 201 о  00:47.

«Більшість тут за те, щоб залишатися на ніч. У зв’язку з цим ЗАКЛИКАЄМО УСІХ ВИЙТИ НА МАЙДАН. Треба протриматися до ранку. Треба похідні стільці і столики, каремати, чай у термосах, будівельна стрічки».

Рішучі заклики вийти на Майдан звучать у наступному блозі від 22 листопада 2013, який написав Андрій Пишний, народний депутат України:

«Тож віднині всі, як один, мають стати на захист європейського майбутнього нашої країни, відстояти нашу незалежність і свободу».

«Вчора політична влада України дала всій Україні та Європі потужного ляпаса», — пише у своєму блозі Тарас Возняк того ж дня о 14.39 — головний редактор незалежного культурологічного журналу «Ї».

З новою силою інтернет-спільнота «вибухнула» після подій 30 листопада на Мадані Незалежності, коли «Беркут» побив мирних студентів. Уже о шостій ранку  Ігор Луценко вмістив допис під таким заголовком.

«Збираємося на розі хрещатика і інститутської. пункт допомоги і основна локація – михайлівський собор (оновлюється)»

Допис написаний без орфографічних знаків, що свідчить про поспіх та схвильованість громадського діяча.

У цьому контексті варто зауважити, що кількість блогів на «УП», написаних за день, значно зросла. Наприклад, 5 грудня 2013 року у розділі «Блоги» було зафіксовано аж 16 дописів різних авторів. Ось деякі з них:   Тетяна Чорновол «Ліквідовують лідерів опозиції. Затриманий Дзиндзя, який організовував на завтра автопробіг на «Межигір`я», Володимир Огризко «Потрібні позиція та вчинки», Інна Богословська «Европейский Майдан 2013 года. Что  это?», Андрій Окара «Йолочная революція в Киеве», Отар Довженко «До студентів#Євромайдану», Ігор Луценко «Завтра 13.00 – пікет МВС».

У своїх дописах блогери «УП» звертаються не тільки до мітингарів, владоможців, а  й до міліціонерів та військових. Юрій Луценко у наступному дописі написав таке:  «Солдати! Офіцери! Згадайте, кому ви давали присягу?
Подивіться в очі своїм дітям, своїм дружинам, своїм матерям».

Відновлюючи хроніку тих подій за допомогою блогів, далі бачимо, що заклики до переговорів лунають з усіх боків. Наприклад, Володимир Огризко, Міністр закордонних справ України (2007 – 2009 рр.) у своєму блозі від 9 грудня 2013 року також про це пише.

«Вже зараз необхідно формувати команду на переговори з владою. До її складу мають увійти…наші моральні авторитети, представники громадських організацій і, безумовно, українського студентства».

Наталя Соколенко, журналістка, у своєму блозі передруковує заву групи «Першого грудня»  – «Група “Першого грудня” закликає до відкритого діалогу президента, політиків та громадськість».

Сергій Лещенко, журналіста “Української правди”, є одними з тих, хто тримає руку на пульсі подій та вміє вчасно спрогнозувати деякі з них. Ось що він писав перед штурмом «Беркутом» Київради 10 грудня 2013 о 00:34.

«Я не знаю, чи розжене Янукович цієї ночі барикади ЄвроМайдану. Але бачив, що відбувалося цього дня – заблоковані вулиці, внутрішні війська по всьому центру, закриті станції метро, закриті магазини в центрі, атака на офіс “Батьківщини”.

Журналістка Тетяна Чорновіл виявила непримиренну позицію, що стало причиною її жорстокого побиття. Ось заголовки її дописів у блозі: «Тут живе кат! Маєток міністра МВС Віталія Захарченка», «Вандал Медведчук хоче ув’язнити Автомайданівців за паркан, за який повинен сісти сам», «Путін з Януковичем – 100% дерибан України», «Кінець ери ”совка” в Києві: повалено пам’ятник Леніну, встановлено пам’ятник УПА».

Інна Богословська відіграла помітну роль своїми заявами і зміною позиції в бік підтримки Євромайдану. 9 грудня 2013 року вона  написала «Обращение к жителям Юго-Востока».

«Сейчас войска окружают Майдан, возможен штурм! Я призываю Юг и Восток страны поддержать киевский Евромайдан. Бросайте работу и выходите на улицы, сегодня решается будущее Украины».

Про наступні події в країні з 9 по 22 грудня 2013 року можна судити за самими заголовками блогів, які є ємкими зрозумілими.

– Анатолій Гриценко «Люди вийшли на Майдан за себе – ще не всі це усвідомили…», «Кияни, хто може, – усі на захист Майдану!».
– Руслана «Ми не хочемо, щоб Творча Революція перетворилася у погроми…»,
– Андрій Парубій «Битва за Майдан. Наша перемога!»,
– Сергій Лещенко «Ахметов перервав мовчання – після зустрічі з Нуланд»,
– Арсен Аваков «У кого воля сильней! У кого цели ясней!».

Продовжує блого-літопис Майдану наступний допис Ігоря Луценка під назвою «Заява Громсектору Євромайдану – щодо створення широкого громадського руху – «цей рух має стати всезагальним та найбільш масовим в Україні, з мільйонами членів. Кінцева мета Майдану – це ЗМІНА НЕ ТІЛЬКИ ПРІЗВИЩ, А Й СИСТЕМИ».

Як на мене, цей запис ключовий, бо йдеться про кінцеву мету – зміну самої системи.

Впадає у вічі, що в напружений час Майдану, рубрика Коментарі, яка розміщується після кожного блогу, фактично втратила своє призначення. Читачі не так обговорюють те, що написано блогером, а лише висловлюють власні думки і інколи вони абсолютно не стосуються теми розмови. У коментарях дописувачі часто з`ясовують стосунки між собою й іноді складається враження, що це –тролінг.

Ще одна важлива зміна у блогосфері «Української правди» сталась за останній час, це— поява фото- та відеоматеріалів. Якщо раніше блоги «УП» були текстові, то тепер можна говорити про мультимедійність, що, звичайно, полегшує сприйняття інформації.

Приміром, співак Олександр Ярмола у своєму блозі виклав звернення польських зірок до українських громадян. Своєю чергою, Анатолій Гриценко у блозі часто викладав відео власних інтерв’ю та подій, знятих на мобільний телефон.

Більшість відомих блогерів для виголошення своїх думок обрали «УП»,  а не соціальні мережі. Адже якщо порівнювати кількість читачів сторінки того чи іншого автора у Фейсбуці чи Вконтактах та кількість відвідувачів «УП», то перевага, звісно, на боці останнього. Окрім цього, що важливо, блоги «УП» так само дублюються на Фейсбуці та в Твітері. А це так само збільшує кількість аудиторії.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що електронні медіа та блогосфера зокрема нині відіграють надзвичайно важливу, особливо в надзвичайних ситуаціях.  Окрім цього, нові медіа, зокрема «УП» та її блоги є одними з найдемократичніших ЗМК.  Оскільки до блогів мають доступ лише самі автори, тому вони друкуються без цензури, до того ж, блоги «УП» не належать медійним концернам чи олігархам, які можуть тим чи іншим чином впливати на них.

Натомість для західних демократій, для яких свобода слова, міркувань, висловлювань є чимось самозрозумілим, блоги інтернет-видань не відіграють такої важливої суспільної ролі, як, наприклад, в Україні.

Отож, за допомогою блогів «УП» ми намагались відтворити хроніку подій на Євромайдані 2013 року в Києві. Під час революційних подій в Україні листопада-лютого 2013-14 рр. у блогах почали друкувати тексти, автори яких не тільки фіксували, а й пояснювали ситуацію в країні.

Хоча спочатку блоги виникли, як розвага, з часом вони перетворились на впливову силу, частково альтернативу великим медіа, організованим за законами громадянського суспільства, тобто простором зі зв’язками і взаємодією учасників без втручання держави.

Можна зробити висновок, що блоги «Української правди» стали новим інформаційним простором, який дозволяє розширити межі інформаційних потоків і використовувати їх у різних площинах.

Втім, на думку журналіста Отара Довженка,на відміну від класичних блогів, які є власністю авторів, дописувачі повинні надавати своїх записам хоча б якусь публіцистичну форму та актуальність. Тобто головна ознака блогосфери  – свобода дій – у VIP-блогах (само)обмежена.

В загальному блоги «УП» виконують різні суспільні функції. Зокрема, комунікативну функцію, самопрезентації, адже кожен автор намагається викласти свої міркування, свій світогляд і тим самим самореалізуватись. Читання блогів для багатьох людей є розвагою, отож вони виконують ще й функцію розваги, а також функцію об’єднання і утримання соціальних зв’язків. Ще можна додати можливість саморозвитку, або рефлексії та психотерапевтичну функцію.

На відміну від авторських матеріалів чи новин, розміщених на сайті, блоги більш демократичні. У своїх текстах автори мають можливість піднімати ті питання, які їх найбільше хвилюють і робити ті висновки, які вважають за потрібне. Отож, блоги – це відображення свободи слова, зріз громадської думки з того чи іншого питання, а в деяких випадках – навіть «випускання пари».  Для журналістів – це шанс сказати більше, ніж це допустимо в статтях, а для читачів –  це можливість потрапити «за куліси» влади.

Для публічних людей, яким необхідно донести месиджі до якомога ширшої аудиторії, блог на популярному інформаційному сайті є значно ефективнішим засобом комунікації, ніж офіційна персональна сторінка. Позаяк на сторінку, хоч як часто вона оновлюється, люди заходять лише тоді, коли їм необхідно дізнатись щось конкретне. Тоді як на «УП» заглядають щодня або й кілька разів на день.

Отож, підсумовуючи варто зазначити, що блоги «Української правди» є віддзеркаленням політичних, суспільних, культурних процесів, які відбуваються в Україні. В інтернет-газеті висвітлюються усі сторони життя суспільства, а блоги відомих людей суттєво доповнюють картину, надаючи їй  жвавості, колориту, посилюючи інформаційні потоки та даючи змогу тримати руку на пульсі життя.

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)