«Фейки ближче, ніж ми думаємо»: розмова з Олександром Гороховським

Ірина Ладика

Опубліковано: 24-05-2017

Розділи: Онлайн - журналістика.

0

Неправдиві новини в українському медійному середовищі – не рідкість. Проте потрохи читачі і самі журналісти вчаться розпізнавати неправдиву інформацію. Саме цим і займається наш сьогоднішній герой, Олександр Гороховський, головний редактор «FactCheck-Ukraine». Цей ресурс перевіряє факти у заявах публічних осіб. Ми поспілкувалися з паном Олександром про проблеми у журналістському середовищі, сайти фейкових новин та імунітет від неправдивих даних.

Про феномен фейків

Чому зараз журналісти не надто ретельно перевіряють факти? З чим це пов’язано?

Більшість медійних ресурсів мають власників. Якщо є власник, то формується певна політика і система подачі інформації. Журналісти можуть за цими правилами, які встановлені редакційною політикою, висвітлювати певну інформацію. Це є на совісті самих новинарів.

Якщо говорити про не перевірку даних, то все залежить від кваліфікації журналіста. Коли він розуміє, що навіть найменша інформація впливає на його статус, на ставлення колег до нього, на формування читацької аудиторії (а медійник без неї не може сформувати ім’я), то він ретельно перевірятиме факти. Але є частина «писак», яким це не потрібно, які відробляють свій гонорар. Ще одна категорія журналістів, через яких з’являються фейки – недонавчені або ж малодосвідчені. Вони не розуміють суті перевірки інформації.

А як її перевіряти?

За класичними методиками факчеку ми повинні шукати базову інформацію у першоджерелах. Це – ресурси, з яких надійшли дані, або ж ті платформи, яким можна довіряти, офіційні документи державних органів. Саме на першоджерела можна посилатися. Якщо журналіст не користується такими методами, то ми отримуємо ситуацію, коли виходять багато новин з викривленими даними. Інформаційний простір зараз насичений фейковими матеріалами, коментарями. Вони генеруються спеціально, щоб створювати інформаційний шум, спотворювати інформацію і не дати змоги читачеві докопатися до істини. Простір забивається різноманітними даними з певної події і читач просто губиться у них.

«Джентельменський набір» фактчекера

Як виробити імунітет до фейків?

Журналістам у цьому плані простіше. Професіонали розуміють, що якщо будуть використовувати неправдиву інформацію, то не лише заплямують себе, але й зроблять ведмежу послугу читачеві. Якщо медійник свідомий цього, то він володіє мінімальним набором методів, щоб відрізнити справжню новину від фейкової.

Що це за набір?

По-перше, – першоджерело. Якщо у новині немає на нього посилання, або воно дуже розмите чи умовне, то у будь-якому випадку ця новина фейкова.  По-друге, – адреса новини. Якщо адресант дуже незрозумілий, то це ще одна ознака неправдивості. Також зараз є багато технічних можливостей, є цілі програми, які розроблені міжнародними інституціями. Такі програми перевіряють не лише саму інформацію, але й джерело, навіть фото і відео. Якщо мати бажання, то освоїти ці навички не складно, а володіння ними входить у звичку. Перевірка новини за цими методами займає небагато часу, але зате ми будемо впевнені, що інформація – достовірна.

Про генерацію неправдивих новин

Чи потрібні зараз у період засилля фейків такі портали, як «UaReview»?

До таких сайтів я ставлюся негативно. Вони створюють навколо певних подій і явищ інформаційний шум, щоб не дати змоги читачеві знайти правдиву інформацію. Коли трапляється певна подія, то навколо неї одразу з’являється багато новин. Вони насичені, окрім фактажу, коментарями різних фахівців, своє бачення може внести і журналіст. Читач бачить у стрічці десять різних повідомлень, які можуть діаметрально відрізнятися поглядами на подію. Він отримує розмаїття бачень, з яких може сформувати власне. Але саме такі повідомлення є підґрунтям для створення фейків.

Як це відбувається?

Генерується новина, яка насичується псевдофактами, псевдокоментарями. Простому громадянинові зрозуміти, де – фейкові дані, експерти, а де – ні, такому потоці складно. Ця новина така ж, як і всі, просто відрізняється поглядом на проблему. Він сприймає її за чисту монету. Тому такі новини можуть активно поширюватися.

Ваші прогнози: зі збільшенням кількості інформації журналісти ретельніше перевірятимуть інформацію чи навпаки?

У майбутньому найреалістичнішим буде варіант «посередині». Інформаційне агентство генерує вдень близько 100-150 повідомлень. Кожен журналіст щодня опрацьовує колосальний масив інформації, видає на-гора приблизно 20 повідомлень. Звичайно, що перевірити усі у такому темпі – нереально. Тому новинарі найчастіше посилаються на інші інформаційні агентства. Таким чином медійники знімають з себе відповідальність. Хоча не факт, що у першоджерела не можуть бути вкраплені викривлені дані. Журналісти з часом будуть більше полягатися не на свою професійність, а на технічні інструменти. Якщо бачить 5 новин, то розуміє, що усі 5 помилятися не можуть. Бере з них найцікавіше і формує свою псевдооригінальну новину. Якщо буде зростати кількість ресурсів, які перевіряють інформацію, то і буде більше журналістів, які теж критично сприймають інформацію.

                                                                                       Спілкувалася Ірина Ладика

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)