All The News That’s Fit to Post

Тарас Назарук

Опубліковано: 22-10-2010

Розділи: Медіа-філософія, Онлайн - журналістика.

0

Очевидно, так би звучав слоган The New York Times, якби його видавець, Адольф Окс, жив і працював сьогодні. Можливо, і сама The New York Times була би не газетою, а блоґом, якби виникла в наші дні.

А створити блоґ у наш час не пробував хіба що лінивий. Більшість цих новоявлених блоґерів зупинились на першому або ж другому десятку записів. І тільки незначна частина усієї блоґосфери сьогодні не перестає «постити» (від англ. “рost”).  За різними даними активних блоґів існує 10-15%. В Україні таких – 322, якщо вірити Беркман Центру при Гарвардському університеті. Втім, ніщо сьогодні не є таким стрімким, як розвиток інтернету. Тому цифри швидко стають неактуальними, а спрогнозувати якісь точні тенденції доволі складно. Одне відомо достеменно – майбутнє існуватиме в інтернет-просторі, і в блоґосфері зокрема. Та надто цікавим для наукових кіл стає запитання чи має блогосфера майбутнє в журналістиці, бо часто вона стає джерелом новин для традиційних ЗМІ, або ж їх альтернативою завдяки своїй незалежності та оперативності. Де ж саме відведено місце для блоґосфери?

Як на мене, то блоґосфера має всі шанси стати ще одним типом ЗМІ – окремим та самодостатнім, зручним та авторитетним. Спробуємо розібратись чому.

Перш за все, завдяки обов’язковій ознаці мас-медіа – завдяки аудиторії. В ідеалі вона може бути багатомільйонною, оскільки інтернет стер певні технічні труднощі комунікації. Проте залишилась диференціація аудиторії за мовними ознаками, за інтересами тощо.  Попри це,  деякі блоґи в кириличному сегменті інтернету, не кажучи вже про англомовний, щоденно відвідують декілька тисяч, а то й десятків тисяч користувачів. Тижнева аудиторія, до прикладу, найбільш рейтингового блоґера УАнету – ibigdana – дорівнює тиражу деяких місцевих видань.  А добре розвинена система кроспостів, ретрансляцій та інтеграції блоґів із соціальними мережами дозволяє значно розширити цю аудиторію. За умови якісного актуального повідомлення у блозі Х це повідомлення може поширитись на аудиторію вдвічі або в декілька разів більшу, ніж кількість читачів цього блоґу.

Та якщо з аудиторією все доволі просто, то складніше зрозуміти чи відповідає контент, змістове наповнення блоґу стандартам журналістського матеріалу. Тут уже виникає багато нюансів. Адже не можна назвати журналістикою моє враження про фільм «Соціальна мережа». І воно не стане журналістикою навіть якщо його прочитає 20 тисяч «юзерів». Тоді, як текст Катерини Сліпченко в «Суботній Пошті» залишатиметься журналістським текстом. Це і є зараз найсуттєвішою підставою не вважати блоґ  засобом масової інформації. Втім, на мою думку, дещо зарано витісняти явище блоґу з повноцінної сфери мас-медіа. Тому, що існує множина блоґів із якісним контентом. Сьогодні вже маємо сформованих авторів, які стають лідерами думок для певної аудиторії. Вони, в свою чергу, не є частиною жодного із наявних типів ЗМІ, а навпаки – створюють їм конкуренцію.

Як я вже згадував (хоч це і очевидно без мене), інтернет та блоґосфера розвиваються неймовірно стрімко. А тому ми не можемо сказати, що блоґосфера у тому вигляді, якою ми бачимо її сьогодні, це довершений продукт, кінцева структура.

Сьогоднішні блоґи – це лише етап, до того ж, один із початкових, у розвитку поняття блоґосфери. Тут можемо згадати The New York Times та пресу загалом, яка, до речі, починалась із одноосібного видавництва. Цей етап розвитку преси відомий нам як «епоха персонального журналізму». Газета виникала тоді, коли певна особа мала що сказати, хотіла поінформувати. Редакції, їх структури, поділи на відділи, колективи виникли згодом. Варто зазначити, що поняття «колективного блоґу» вже теж сьогодні входить в ужиток.

Так от, на цьому ранньому етапі маємо блоґосферу, в якій поки що присутні як і персональні нотатки, так і змістовні тексти. Це зумовлено тим, що платформи LiveJournal чи Blogspot були першими прототипами Web 2.0,  першою можливістю інтернет користувача висловитись, а групі користувачів –  комунікувати зручніше, ніж через e-mail. Поняття соціальних мереж виникло дещо пізніше – з появою Facebook, Orkut, ВКонтакте тощо.

Ми можемо простежити тенденцію, коли персональні блоґи перестають бути активними, адже особисті переживання автора цікаво читати дуже обмеженому колу осіб і, як правило, лише тим, хто знає автора. Таким чином, блоґи «про особисте» вимирають, адже набагато зручніше розповісти про емоції та просто поговорити про наболіле в соціальних мережах. Легше пояснити свій емоційний стан через стрічку статусу в Facebook, доступніше розповісти друзям про хороший фільм, натиснувши кнопку «Like it», ніж писати про те, чому цей фільм хороший. Не кожен інтернет-користувач є автором. Більшість з них є читачами. В блоґосфері ж залишаються автори.

Ми маємо відтік з блоґосфери у соціальні мережі тих інтернет-користувачів, які відчувають потребу лише комунікувати з оточенням, а не інформувати його.  Адже в блоґосфері такий користувач стає нікому не цікавий. Він не витримує конкуренції з якісним контентом рейтингових блоґів. Його повідомлення про осінній настрій губиться серед масиву публікацій про акції протесту,  рецензії на книги чи роздумів про розвиток тієї ж блоґосфери. А отже такий користувач поступово зникатиме у блоґосфері. А вона, у свою чергу, поступово ставатиме професійним середовищем.

До того ж, на зміну спільнот-блоґів (LiveJournal, Blogspot) приходять «standalone» блоґи, які продукують контент і намагаються показати його якомога більшій аудиторії. В цьому випадку потреба публікувати, повідомляти стає вище від потреби поспілкуватись, бути в спільноті.  Таким чином, мотивація ведення блоґу визначає його майбутнє.

І третім аспектом, який може довести самодостатність блогосфери як ще одного типу ЗМІ є її різноманіття. Завдяки тенденції створення тематичних блоґів  (про кіно, про міста, про політику, про технічні новації, фотоблоґи тощо) та їх конкуренції в боротьбі за читача дає можливість охопити всі сфери людського існування. Таким чином, інтернет-користувач, зібравши rss-стрічки зі всіх цікавих йому блоґів, не читатиме газету за кавою, не переглядатиме ТБ за сніданком, а починатиме свій день із  Google Reader.

Тематичні блоґи зазвичай створюють ті, хто є компетентними в певних питаннях, а отже їхній контент є на якісному рівні. Для того, аби залучити все більше аудиторії автор цей контент постійно удосконалює.

Щодо інформаційної журналістики, то блоґ має навіть певну перевагу в порівнянні із традиційними ЗМІ. Ми знаємо багато випадків, коли блоґер повідомляв про новину швидше за журналіста. Відтак, маємо оперативність. Також, блоґосфера може працювати певними фільтром, який відбирає з інформагентств, інтернет-видань, газет найцікавіші на їх думку повідомлення. Таким чином, читач, сформувавши список новиннєвих блоґів отримує свого роду дайджест подій за певний період часу. Перспективне майбутнє мають також ті блоґи, які, після моніторингу інформаційних повідомлень в традиційних медіа, публікуватимуть на своїй сторінці найцікавіше – читачеві не доведеться губитись в інформаційному шумі, що транслюється з різних (по-різному заангажованих ) джерел. Він зможе отримати збалансовану кількість інформації від незалежного блоґера або стрічки блоґів. З’являються ресурси, які відбирають найцікавіші публікації з блоґосфери у окремий портал. До прикладу, LJ-Times – не зовсім вдалий, але точно не останній варіант такого порталу.

Втім, цей варіант розвитку блоґосфери як окремого типу ЗМІ можливий лише за ідеальних (чи не лабораторних) умов. Можемо знову пригадати досвід світової преси. Гонитва за читачем, тиражами, рекламою, перетворила газетярів у мисливців за сенсаціями, скандалами, тобто, породила явище «жовтої преси». Питання монетизації (комерціалізації) блоґів сьогодні є доволі актуальним. А це створює ризик оприлюднення неправдивої інформації, прихованої реклами та інших засобів маніпуляції читачем. Зрештою, прецеденти в сучасній блоґосфері ми вже маємо. Варто згадати хоча би рекламу шоколаду «Корона», яку декілька користувачів LiveJournal демонстрували на своїх сторінках під прикриттям особистого зацікавлення.

Блоґосфера може стати серйозним конкурентом для традиційних ЗМІ, якщо для неї буде пріоритетним інформувати, а не продавати рекламодавцеві аудиторію. Або ж, якщо між цими двома чинниками буде знайдено баланс.

Щодо розвитку блоґів в межах інтернет-видань (це стало популярним в Українській правді, Zaxid.net та ін.), то маю сумніви щодо їх перспективи. Адже  багато публічних осіб, особливо в Україні, використовують платформу інтернет-видання як ще один інструмент PR. А ті відомі автори, які дають читачеві ґрунтовну публіцистику, лише продовжують традицію авторських колонок. Тому винести такі блоґи за межі інтернет-видання і віднести  їх до блоґосфери буде не зовсім правильно. Адже блоґ першопочатково виник завдяки можливості без будь-якої формальної та технічної приналежності до медіа створити медіатекст. Більше того, цей медіатекст має шанси бути прочитаним. В блоґосфері твій доробок працює на твоє ім’я в мережі. А, як відомо, блоґи при інтернет-виданнях створюють ті, хто вже має ім’я поза мережею.

Зрештою, майбутнє блоґосфери визначить ще й технологічний аспект. Адже усі типи ЗМІ поступово інтегруються в інтернет. І чи зможе блоґосфера бути функціонально привабливішою за, наприклад, інтернет-телебачення?

Наразі феномен блоґосфери породжує більше запитань, ніж відповідей. Втім  ризики, з якими вона стикається у своєму розвитку є вартими тих переваг, які вона дає сьогодні і які зможе дати в майбутньому.

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)