100-ПРОЦЕНТНА ЖУРНАЛІСТИКА?

Борис Потятиник

Опубліковано: 02-10-2009

Розділи: Онлайн - журналістика.

4

Ми ризикуємо викликати обурення прихильників традиційних медій (як от преси, радіо, телебачення). Але, з нашого погляду, тільки з появою всесвітньої комп’ютерної мережі журналістика отримує шанс стати ПОВНОЦІННОЮ. І це не твердження людини, яка має «пунктик» на новітніх технологіях і  зневажає все, що було до того. Якраз навпаки, автор цього матеріалу володіє чималим досвідом роботи саме в традиційних медіях, зокрема у редакціях газет і журналів і ставиться до традиційної журналістики з неабиякою пошаною. Саме ця журналістика упродовж століть сформувала високі фахові стандарти добросовісної і збалансованої подачі інформації.

Саме історія преси радіо і телебачення явила нам злети публіцистичного осмислення світу, людських доль, драматичних і тріумфальних подій. Більше того, треба визнати, що ці високі стандарти прижилися ще далеко не всюди в мережевих виданнях. Інтернет-журналістика все ще виглядає «гидким каченям». Але упродовж наступного десятиліття воно може перетворитися у красеня-лебедя. Тому ми просто не маємо права зациклюватися лише на проблемах «гидкого каченяти». Тим паче, що історія його – це власне іторія дитинства. П’ятнадцять років тому, у середині 90-х, лише кільканадцять газет запровадили експериментальні вебсайти. 15 років – нікчемно мізерний період на фоні, скажімо, 500-річної історії розвитку друкованої періодики.  Тому в нас немає іншого варіанту, окрім розгляду онлайнової журналістики, так би мовити, на марші.

Ми, звісно, можемо помилятися, проте сьогодні є велика спокуса назвати інтернет-журналістику повноцінною і досконалою. Не те, щоб вона не мала вад. Навпаки, з огляду на масовість (кожний – сам собі журналіст) відхилень від фахових та етичних стандартів тут було, є і буде значно більше, аніж в традиційних ЗМІ. Тому ми ведемо мову не про те, що є, а те, що може бути. Тобто ми порівнюємо ПОТЕНЦІАЛ старих і нових медіа.
І тут передусім впадає в око те, що зникло багато колишніх обмежень, передусім просторових і часових. Але не тільки.

Спробуємо пройтися ланцюжком, з яким має справу людина, що хоче здивувати світ своїми публікаціями.

1.Розширений збір інформації.

Перше, що впадає у вічі — то це набагато ширші можливості збору інформації в мережі про подію чи людину, на які спрямована увага журналіста.

2. Творення (написання) матеріалу, яке включає мультимедійні можливості (віде, аудіо, графіка).

3. Надоперативна публікація(без властивих для традиційних ЗМІ затримок та часових і просторових обмежень.

4. Створення адекватного контексту.
Гіперпосилання на інформаційні джерела, інші публікації на цю тему, довідкову інформацію створюють такий фон події, який є практично мало досяжним в традиційних ЗМІ. До того ж на сайті можна розмістити необмежену кількість власного матеріалу, хоч для цього і доведеться скористатися подачею у два чи три кроки. Перша порція матеріалу – для масового читацького загалу. Той читач, який прагне довідатися більше, клацає на посилання „дізнатися більше” або „читати повний текст”.

5. Повноцінний інтерактивний зв΄язок, що дозволяє читачеві бути співавтором публікації, а журналістові вносити оперативну правку. Тут варто зауважити, що традиційні ЗМІ радше імітували зворотній зв΄зок через листи в редакцію чи дзвінки в студію.
6. Досконале розповсюдження журналістського продукту, яке виключає повернення в редакцію нерозпроданих екземплярів газети чи журналу (в друкованій періодиці таке повернення складає до 20%).

Система web-first reporting (передусім – веб) означає, що в сучасній журналістиці матеріали творяться насамперед для веб-сайту і лише в другу чергу „скидаються” іншими каналами для аудиторії, яка поки що воліє сприймати паперові чи телевізійні версії. Ця тенденція, цілком очевидно, буде набирати обертів в журналістській практиці і разом з інтенсивною конвергенцією різних медійних форматів на базі комп΄ютерної мережі призводить до трансформації журналістики.

Це правда, що історично інтернет-журналістика є четвертою після преси, радіо і телебачення. Проте все сказане вище означає, що на практиці вона стає першою, а в перспективі – єдиною.

Відгуки (4)

Ага, якщо і надалі так буде, то ми або будемо перевантажені рекламними блоками на сайтах, або ж інтернет-видання просто стануть платними, де підписка коштуватиме деяку суму грошей. Між іншим, доходи від інтернет-реклами знизилися… Так що…

Згодна з точкою зору автора. Люблю інтернет-журналістику саме за зворотній зв’язок з читачем. Правда, не всі журналісти сьогодні готові до такого спілкування з аудиторією, бо думки читачів можуть бути не дуже приємними для автора, але треба звикати: монолог, до якого звикли журналісти, – це вже вчорашній день. Майбутнє – за діалогом, тобто за справжнім спілкуванням!

льго, згідний з вами – я не лише люблю, я працюю у інтернет-журналістиці, і часто реагував на коментарі щодо своїх публікацій. До діалогу – завжди готовий.

Інтернет-журналістика – це звичайно добре, але переважати вона не стане. Моживо вона буде першою в значенні поінформованості, але не масовою. куди легше нашому “вайлуватому” українцю послухати новини.

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)