„Журналістика як всесвіт”: відгук на книгу проф. Ігоря Михайлина

Павло Александров

Опубліковано: 04-06-2009

Розділи: Огляди, аналітика.

5

Усе більше медіадослідників звертають увагу на сучасну тенденцію стрімкого розвитку сфери послуг, коли журналістика наближається до моделі „ресторанів швидкого харчування”. Як наслідок – відбувається втрата інтелектуальних, аналітичних пріоритетів, а поняття об’єктивності зводиться лише до представлення двох точок зору. Спрощення журналістської професії до моделі „МакДональдс” спостерігається не лише в Україні – це загальносвітовий процес, якому ще належить дати оцінку.

Спроби дати відповідь на ці питання робить професор і завідувач кафедри журналістики Харківського національного університету ім.. В. Каразіна Ігор Михайлин у новій книзі своїх медіадосліджень „Журналістика як всесвіт” („Журналістика як всесвіт”.
Вибрані медіа дослідження. Харків, „Прапор”, 2008). Чому така назва? „Бо журналістика – це справді величезний, безмежний, неосяжний, неозорий Всесвіт. Журналістика тотожна життю, бо вона те життя, з одного боку, відбиває, з іншого – формує, створює”, – зазначає автор у вступі.

Книга включає великий медіадослідницький матеріал з теорії та історії української журналістики, а також методології дослідження медіа.

Проф. Михайлин критично ставиться до процесу спрощення практичної журналістики, застерігає від підміни типу знання журналістської університетської освіти з інтелектуального, гуманістичного, культурного – на ужиткове, практичне, інструментальне. На думку автора, таким чином відбувається девальвація професії, тому таким важливим є сьогодні наголос на тому, що журналістика є творчим фахом: „Сьогодні, можливо, як ніколи раніше, важливо розуміти, що журналістика залишається творчою інтелектуальною професією; поява нових інформаційних технологій не змінила її сутності, яка полягає в збиранні, обробці та поширенню інформації. Технології ж повинні належати до іншої групи знань – практичних, ужиткових, інструментальних; вони не повинні переважати в освіті журналіста”.

Автор стає на захист аналітичної журналістики, яка сьогодні часто піддається критиці з боку журналістів-практиків. На думку професора, аналітика є тим засобом подолання інформаційного хаосу, засилля безмірної кількості інформації, яку породжують системи інформаційного суспільства. „В українському інформаційному просторі аналітична журналістика також повинна відіграти видатну роль: збудувати духовну будівлю українського національного світу, – стверджує автор. – …Вона мусить відіграти провідну роль у поборенні низького рівня маскультури, у з’єднанні масової та елітарної культур, у піднесенні освітнього та культурного рівня кожного індивіда”.

У книзі ґрунтовно розглядаються інші актуальні проблеми теорії та історії журналістики, зокрема: національна ідентичність українців і журналістика, концепція соціально відповідальної журналістики, поняття „правди” та „об’єктивності” в журналістській діяльності, роль університетів в розвитку журналістики та особливості викладання журналістики, значення регіональної преси та ін. Велику увагу дослідника привертає історія української журналістики та публіцистики: автор розкриває нову методику досліджень історичних праць, роблячи значний внесок в методологію історії журналістики.

Наприкінці книги подаються вибрані статті сучасних українських вчених, які досліджують різні аспекти мас-медіа: Катерина Серажим, Володимир Владимиров, Юрій Шаповал, Валентина Галич, Борис Потятиник, Елеонора Шестакова, Степан Кость.

У творчому доробку проф.. Михайлина 325 наукових і науково-популярних праць, в тому числі підручників з основ журналістики та історії журналістики. Головні зусилля автора зосередженні на створенні підручників для підготовки фахівців у галузі масово-інформаційної діяльності. Книга „Журналістика як всесвіт” охоплює багато актуальних питань сучасної журналістики. Кожен гуманітарій, що цікавиться проблемами комунікації та інформаційного суспільства, знайде у ній щось цікаве для себе.

Відгуки (5)

О, треба буде почитати – судячи з огляду, потрібний продукт для кожного журналіста.
Що стосується девальвації, як сказав автор публікації, то вона відбулася давно: головну роль в розвитку ЗМІ зараз відіграють не журналісти, а редактори, менеджери з реклами та інші подібні до вже згаданих.
Функції журналістів – давно змінилися, і, замість поєднання чи то возз’єднання народу, всі дії спрямовані на досягнення зворотного результату: прикладів тому не один десяток, але назву один, напевно, найвагоміший: це існування прихованих або явних партійно-політичних ЗМІ (газет, радіо-та телеканалів), які просто виконують певні політичні замовлення, чим накладають велику жирну пляму на таку професію, як журналістика.
Щодо того, хто може бути журналістом, то це далеко не всі ті люди, які мають диплом про закінчення журфаку будь-якого університету: можна сидіти за книжками і тупо вчити всі задані предмети, і не мати ніякої практики, а можна мати трішечки гіршу успішність, але писати гарно, якісно – так, як це має робити справжній журналіст – журналіст від природи.

Журналiстам-практикам я б не радила це читати.

Переглянула книгу. І таки не втрималася – придбала. Цікава річ. Особливо для журналістів-практиків. Бо насправді те, що викладається в вузах, і те, що називають журналістикою, – дуже часто різні речі.

До Оксани:
А що мається на увазі у тій різниці, яка є в книжці і чого не викладають в університетах? І ще- скільки коштує книжка?

СПРАВА В ТОМУ, ЩО ЗАЧАСТУ ЖУРНАЛІСТИ- ПРАКТИКИ НАДТО ВПЕВНЕНІ У ТОМУ, ЩО ЖУРНАЛІСТСЬКА ОСВІТА НЕ Є ОБОВ’ЯЗКОВОЮ. ГОЛОВНЕ БАЖАННЯ І ВМІННЯ ПИСАТИ. ТА ЦЕ ДАЛЕКО НЕ ПРАВДА. ЦЕ Я ГОВОРЮ СТОСОВНО ПОЧИНАЮЧИХ ЖУРНАЛІСТІВ. ВМІЮЧИ КЛАСНО ПИСАТИ, І НЕ ЗНАЮЧИ ПРО ТЕ ЯК ПРАВИЛЬНО ПИШЕТЬСЯ ТА Ж САМА НОВИНА, ПРАВА НАЗИВАТИСЬ ЖУРНАЛІСТОМ ВИ НЕ МАЄТЕ. АБИ БУТИ ЛІКАРЕМ ПОТРІБНО НЕ ТІЛЬКИ ЗНАТИ ДЕ ЗНАХОДЯТЬСЯ ОРГАНИ, А Й ЗНАТИ ЯК ВОНИ ВИГЛЯДАЮТЬ, БО МЕЖІ ТУТ ДУЖЕ ТОНКІ. ПОМИЛИШСЯ…ВИПРАВИТИ ТЯЖКО, АБО Ж ПРАКТИЧНО НЕ МОЖЛИВО… ІЗ ЖУРНАЛІСТИКОЮ ТАК САМО.
У МИХАЙЛИНА ХОРОША КНИГА. РАДЖУ ПРОЧИТАТИ ТА ПРИСЛУХАТИСЬ.

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)