Завдання «Великого Брата» (частина перша)

Анастасія Бабенко

Опубліковано: 21-09-2012

Розділи: Огляди, аналітика.

0

У 1949 році англійський письменник Джордж Орвелл написав культовий роман-антиутопію «1984». У книжці, події якої відбуваються власне у 1984 році, відображено символічний образ Великого Брата, що спостерігає за жителями Лондону, столиці Злітної смуги номер один, провінції Океанії. Великий Брат має доступ до кожного жителя через вмонтовані у всіх кімнатах екрани, що цілодобово працюють на прийом і передачу даних.

У 1999 році в Нідерландах книжку Орвелла перетворили на бізнес-ідею телепрограми, в якій учасники цілодобово перебуватимуть під наглядом відеокамер. А знаменитий підпис до плакатів з вусатим Великим Братом із «1984» використали як впізнаваний слоган – «Великий Брат спостерігає за тобою» («Big Brother is watching you»). Так в ефіри вийшло перше повноцінне реаліті-шоу “Big Brother”.

Жодне у світі реаліті-шоу не отримало такого міфічного статусу та розголосу як “Big Brother”. Але українська версія Big Brother” була неуспішною в порівнянні з західними аналогами шоу. Чому?

Генеральний продюсер проекту Ярослав Осташкевич визнає, що основною помилкою організаторів стало невміння довести, що всі події у проекті справжні, несконструйовані, на відміну від російських аналогів реаліті, таких як «Дом-2», «За стеклом» та «Мексиканські канікули». «Все почалося з неправильного позиціонування підчас рекламної кампанії. У нас був слоган «Це шоу, в якому не потрібно співати чи танцювати. Тут потрібно бути собою». Слоган не спрацював». На його думку, потрібно було постійно наголошувати, що всі події на проекті проходять у режимі live.

Чи справді саме це стало головною причиною слабкої популярності шоу серед українських глядачів? І в чому полягало завдання «Великого брата»?

Учасники “Big Brother” ідуть в проект за славою і впізнаваністю. Переможці та фіналісти шоу часто продовжують кар’єру в шоу-бізнесі та на телебаченні. Якщо з’ясувати глибинну мотивацію та мету участі у проекті і співставити її зі спроможністю шоу допомогти в реалізації заявленої учасниками мети, можливо, виявиться багато невизначених факторів, які вплинули на контент. А проведення компаративного аналізу очікувань/вподобань цільової аудиторії реаліті-шоу та виробленого редакційною командою контенту допоможе побачити причини цікавості або не цікавості цього формату в Україні. Та зрозуміти, що дозволяє критикам говорити про ступінь успішності реаліті-шоу “Big Brother” в порівнянні з американською та європейськими адаптаціями.

Саме тому ми звернулися до якісних методів дослідження: провели глибинні інтерв’ю з генеральним продюсером реаліті-шоу “Big Brother” в Україні Ярославом Осташкевичем та кастинг-директором Світланою Бритвенко; глибинні інтерв’ю з жителями Будинку Великого Брата; фокус-групи з представниками цільової аудиторії (визначаючі їхні очікування та вподобання і відповідність реаліті-шоу цим очікуванням).

Розчарування проектом?

У ході глибинних інтерв’ю як учасники, так і організатори зізнались, що розчаровані проектом. Серед причин невдалого запуску проекту генеральний продюсер “Big Brother” в Україні називає незрозумілість назви реаліті-шоу для українського глядача. Йдеться про те, що на рекламних біл-бордах проект називався “Big Brother”, а у телевізійних програмах – «Великий Брат», тому не всі люди асоціювали його як єдине реаліті-шоу. «В Польщі ми писали англійську назву, а через слеш – польську. В Україні ми побоялися перекладати назву, оскільки «Великий Брат» міг викликати асоціації з Росією і ввести людей в оману, нібито це якесь політичне ток-шоу».

Окрім того, організатори визнають, що обрали для шоу неправильний канал. Ярослав Осташкевич розповів, що Endemol Poland часто запускав “Big Brother” на невеликих каналах. Це завжди давало позитивний результат по рейтингах і динаміці самого шоу. В Україні цього не сталося, тому що канал вибрали неправильно: «Все спрацьовує, якщо профіль обраного каналу враховує специфіку “Big Brother”. Нас запевнили, що К1 – молодіжний канал, а насправді це виявилося зовсім не так».

Самі учасники кажуть, що вибір каналу їх теж здивував. На кастингах йшлося про групу каналів «Інтер», тому всі троє подумали, що проект транслюватимуть на телеканалі «Інтер». Усі троє також додають, що успіх шоу та вибір телеканалу, на їхню думку, не взаємопов’язані. Христина Котвицька каже: «Якби шоу було хорошим, цікавим, його б дивилися і на 5-му і на Першому національному. А якщо шоу – лайно, його і на МTV дивитися не будуть».

Спартак Сергієнко зазначає, що досвід, отриманий в російському-реаліті шоу «Дома-2», сподобався йому набагато більше. Він прийшов на проект в Україні, щоби порівняти, побачити, які організовуються подібні програми у нас, але результат його не вразив. Саме тому з “Big Brother” Спартак пішов за власним бажанням, не чекаючи на номінацію: «Так, у Великому Браті я розчарований. Я не зрозумів, як реаліті має нормально функціонувати на українському ринку. Я не отримав тієї big слави, впізнаваності, яку нам обіцяли. Нема цього».

Христина Котвицька після перемоги сподівалася на те, що її масово впізнаватимуть на вулицях. «З моменту закінчення проекту пройшло три місяці. За цей час мене впізнало десь восьмеро перехожих. Попросили сфотографуватися троє», – підраховує вона. Дівчина додає, що ображена на організаторів, адже понад три місяці була ізольована від світу і робила все, що від неї вимагали. Натомість обіцяної слави не отримала.

Усі троє учасників зазначають, що після закінчення проекту дивилися кілька змонтованих серій в інтернеті. Анатолій Хальота відзначає, що навіть його присутність в кадрі не робила серію цікавою для перегляду. «Все виглядало дуже повільно і нудно. Я навіть розумію своїх друзів, які кажуть, що подивилися кілька епізодів, а потім втратили інтерес до шоу». Солідарні з ним Христина і Спартак. Вони також додають, що усе найцікавіше, на їхню думку, залишилося поза кадром. «В ефірі ми ходили, як сонні мух, їли і спали. Виконання завдань монтувалось так, наче ми робимо все за одну секунду. Були завдання, як от складання доміно, які ми виконували 12 годин! Ми уже ним і кидали, і били його ногами, сварилися, але нічого не виходило. На екрані це показали за одну хвилину. І це виглядало, наче ми зробили його за одну хвилину», – переконана Христина Котвицька. Анатолій Хальота додає, що багато смішних ситуації відбувалось у душі, але нічого цього теж не показували: «Вони тільки показували в сповільненому режимі, як ми голі стоїмо і намилюємося. Ну один раз я на це подивлюсь. Ну ще один. Але кожного дня одне й те саме – це вже занадто».

Генеральний продюсер зізнається, що організаторам було складно монтувати відео для ефіру. «Ми не знали, коли станеться щось цікаве, а монтувати випуск потрібно на конкретний час. Часто події відбувалися за кілька хвилин до ефіру, і це спричиняло паніку. У той же час наші конкуренти діяли за детальним планом і подавали в ефір красиву, відредаговану картинку». Ярослав Осташкевич вважає, що це також негативно вплинуло на загальну динаміку та рейтинги шоу.

Та, все ж таки, варто відзначити, що проект не можна назвати класичним live-шоу. Із трьох щоденних випусків тільки один, нічний, control room видавала в режимі реального часу. Відео для денного та вечірнього ефірів монтували заздалегідь.

Ярослав Осташкевич також розповів, що кілька разів до Будинку організовували екскурсії, щоби глядачі впевнилися, «що учасники насправді цілодобово живуть в цьому просторі, а не приходять на зйомки, наче на роботу, як це було, приміром, на російському проекті «Дом-2». Один з учасників “Big Brother” Спартак Сергієнко, саме один із тих, хто раніше брав участь у реаліті-шоу «Дом-2». «Перші дні він взагалі не розумів, що відбувається. Він не розумів, чому ніхто не приходить і не говорить, що робити», – зазначив продюсер.

Сам Спартак погодився, що в плані організаційного підходу відчув колосальну різницю між проектом “Big Brother”, у якому протримався півтора місяці та проектом «Дом-2», у якому він протримався півроку: «У «Домі-2» на майданчику цілодобово знаходився режисер, було постійне спілкування з продюсерами. «Дом» не був таким закритим об’єктом, як Будинок Великого Брата. За весь час перебування на “Big Brother” я один раз поговорив із мамою по телефону – ось і все моє спілкування із зовнішнім світом». Хлопець наголошує, що учасники «Дому-2» знали, якими їх покажуть на екрані, а якими вони будуть в ефірі “Big Brother” – ніхто й гадки не мав. За словами Спартака під час участі в «Домі-2» продюсери не давали чітких завдань, на кшталт посваритися з кимось, утім могли висловити загальні рекомендації: «Наприклад, якщо у тебе не складаються стосунки з однією дівчиною, вони могли порадити припинити з нею спілкуватись і звернути увагу на іншу дівчину». На запитання, чи намагався хлопець взаємодіяти із редакторською групою “Big Brother”, він відповів наступним чином: «Ну взагалі ні, але… але… я спілкувався кілька разів з робочих моментів».

За словами Ярослава Осташкевича, за 100 днів проекту у будинок ніхто не заходив. Єдиний виняток – раз та тиждень з ґанку забирали пакети зі сміттям, а також на територію Будинку заходили лікарі швидкої допомоги, які доправляли учасницю Олексанадру Рудь в лікарню і психолог, який у критичні моменти працював з кількома учасниками (Олександрою Рудь, Дар’єю Кривоносовою та Спартаком Сергієнко).

Загалом, справжність подій підтвердили й інші опитані учасники. Проте, переможниця Христина Котвицька зауважила, що кілька разів організатори перекручували суть того, що відбувалось на проекті: «Після того, як я переспала з Ельдаром, канал вирішив зробити з цього шоу. Нібито мій тато приїздив на проект і вибивав там стіни. Насправді, він взагалі не приїздив. Ще, наприклад, Ельдара завжди робили поганим, хоча в житті він взагалі не відповідає цьому образу». Анатолій Хальота теж помітив незначні огріхи та перекручування контенту при монтажі, але загалом погоджується, що події в шоу не розігрувалися, були спонтанними і непрогнозованими.

Чи свідчить це про слабкість сценарію шоу? Можливо, учасники проекту не змогли зацікавити телеглядача?

Про це йтиметься у другій частині публікації

Публікація написана в рамках проекту “Майстерні громадської критики”
Финансова підтримка проекту: Фонд розвитку українських ЗМІ, Посольства США в Україні

 

 

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)