Євромайданні містифікації: скандали, інтриги, розслідування

Ірина Вихрущ

Опубліковано: 11-02-2014

Розділи: За що критикують медіа?, Медіа-філософія, Огляди, аналітика, Фальсифікація, містифікація.

1

Ось уже третій місяць Київ нагадує Рим. По-перше до нього ведуть всі дороги, себто з’їжджаються люди із різних регіонів, по-друге, тут існує своєрідний Ватикан,- ім’я цій державі – Євромайдан, форма державного правління – ліберальна анархія. (Махнові рештки виконують зарядку,- це, коли ніби безвладдя, але мирне).

Оскільки утворення знаходиться в Україні, то й не дивно, що порядок справ тут схожий: повно міфів, чуток, переказів, – спробуй розберись, де правда. Та й, власне, чи існує вона? Давайте назвемо та спробуємо розібратись у головних містифікаціях Євромайдану.

1.                      Хто створив «Перші Євромайдани»?

Перші Євромайдани – умовна назва масових зібрань українців на головних площах своїх міст у зв’язку із опротестуванням рішення українського уряду відмінити підписання угоди з ЄС, котрі тривали до 30 листопада включно.

Що ж відбулося 21 листопада? Хто став ініціатором виходу на майдани?

Версія 1: свідоме студентство, котре почало поширювати заклик у соцмережах.

Дійсно, першими на Майдани міст висипали студенти. У Львові – це були спудеї з УКУ. Небагато, з десяток. Уже перебуваючи біля пам’ятника Шевченку, вони почали відправляти у соцмережі звістки про збір на мирний протест, до них доєдналася молодь із Університету, згодом – Політехніки. У Тернополі – це теж була ініціативна юнь – учасники молодіжних громадських організацій. Втім, тут історія не така проста…

Версія 2: перші мирні протести – проплачені владою

перший Євромайдан у Тернополі розпускається (29 листопада 2013)

перший Євромайдан у Тернополі розпускається (29 листопада 2013)

Буквально за декілька днів існування тернопільський Євромайдан, як і багато інших по Україні, обзавівся великою сценою з добрим світлом, непоганою технікою та обладнанням. Все це, звісно, могли профінансувати тернопільські свободівці, котрі очолюють у місті і мерію, і обласну раду. Але зі сцени лунали дивні речі: заборонялося вигукувати традиційне вітання «Слава нації!», прохали не приносити червоно-чорні прапори та партійну символіку, опозиційних політиків гнали у шию та пропонували натовпу грітися під Дзідзя. Ще за пару днів у пресі з’явилась інформація про те, що кошти на створення Євромайдану у Тернополі ініціативній молоді дав голова Тернопільської обласної державної адміністрації Валентин Хоптян, тобто намісник Президента у регіоні. Усіх, хто оприлюднював таку інформацію чи намагався активізувати тернополян (повести на штурм ТОДА, вигукував «не толерантні» гасла чи пов’язував наcебе чорно-червоні стрічки) називали провокаторами.

Якби там не було: давав Валентин Хоптян гроші чи ні, дружня зустріч із керівниками першого тернопільського Євромайдану у нього відбулась 22 листопада, тобто у переддень створення акції протесту  у Тернополі. На ледь не сімейному фото щаслива молодь приміряє на себе крісло голови ТОДАтарадісно спілкується.

Хочте вірте, хочте – ні, схожим чином поводилась й співачка Руслана у Києві. Дівчині, котра розгорнула прапор УПА, вона порекомендувала «прибрати партійну символіку,бо майдан – без політики». Власне,під час свого виступу у Дрогобичі третій номер партійного списку ВО «Свобода», нардеп Ірина Фаріон озвучила прізвище людини, котра буцімто стояла біля витоків створення Євромайдану у Києві:

«Керував цим Майданом чоловік на прізвище Доротич. Саме у його руках був звук, а мікрофон в однієї співачки. Ви її добре знаєте. Не називатиму її імені і прізвища. Не заслуговує вона на це з моїх уст.»

Попри таку голосну заяву ЗМІ розгорнули бурхливе розпалювання ворожнечі між співачкою та політиком, а про Доротича «забули».  Сергій Іванович Доротич -голова Громадської Колегії з питань податкової та митної політики Верховної Ради України, член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України та, як вказано у вільній енциклопедії «Вікіпедія» є одним із засновників Євромайдану. Інформації щодо причетності цієї людини до створення акції протесту – обмаль, втім, у одному із джерел вказується, що 30 листопада Доротич деякий час на сцені навіть виконував роль ведучого, в той час у палаткове містечко пускали своєрідних «охоронців» – бойовиків Партії Регіонів.

Та все ж. Якщо говорити про засновки, то до моменту встановлення сцени та інших зручностей першими людьми, котрі вийшли на Майдан були журналістка «5 каналу» Інна Неродик з подругою, далі приєднались її колеги, а Мустафа Найєм поширив мережею заклик до людей про зібрання на головній площі столиці.

2.                      Кому була потрібна «йолка» о четвертій ранку?

Досі достеменно невідомо, хто віддавав наказ про розгін мирних демонстрантів спецпідрозділом «Беркут» о 4 ранку в ніч з п’ятниці на суботу 30 листопада. І хоч уже є звільненими та підпадають під слідство заступник секретаря Ради нацбезпеки і оборони Володимир  Сівкович та голова КМДА Олександр Попов, мітингувальники переконані, – вони лише пішаки у цій справі.

Версія 1: наказ віддав Янукович

плакат із зображенням Олександра Попова, екс-очільника КМДА

Попри те, що у Януковича доволі часто виникають труднощі із вимовою слів та побудовою синтаксичних конструкцій, наврядчи він не міг спроектувати таку просту модель поведінки народу. Хотів показати силу? Вона добре продемонстрована у численних фальсифікаціях на попередніх виборах, дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі тощо. Тому таке пояснення теж малоймовірне.

Версія 2: найближче оточення, котре вчинило розгін без відома Президента

Взагалі, офіційна заява Януковича щодо розгону з’явилась аж ввечері 30 листопада. Гарант здавався розгубленим та обіцяв віднайти винних. Чомусь у багатьох тоді виникла думка: його підставили.

Колишній член Партії Регіонів Тарас Чорновіл у інтерв’ю для «Радіо Свобода» висловив свою думку щодо розгону. У ньому винні міжусобиці поміж найближчим оточенням Президента вважає політик:

«З’являється багато інформації про те, що силові сценарії 30 листопада та 1 грудня реалізувалися з ініціативи (секретаря РНБО) Андрія Клюєва, однак ця інформація йде з боку прихильників (глави адміністрації президента) Сергія Льовочкіна. Останнього намагаються зробити позитивним героєм, який виступив проти розгону Євромайдану та підтримує євроінтеграцію. Насправді ж він пов’язаний з фінансово-промисловою групою Дмитра Фірташа, а це єдина в Україні велика група, майже повністю орієнтована на Росію – пояснює Чорновіл. – І персональна війна Льовочкіна та (міністра внутрішніх справ) Віталія Захарченка піддає сумніву тезу про те, що Захарченко є однозначно поганим, а Льовочкін – є хорошим. Думаю, впливи Клюєва зберігаються, але вони є такими ж, як і раніше. До того ж, з’являються нові групи впливу. Те, в чому нині звинувачують Клюєва, для нього не є характерним. Мені здається, що останні події – це скоріше фактор внутрішньої війни. Коли війна триває в оточенні президента – в подіях є відчуття певного хаосу».

Версія 3: ображена опозиція

Така думка активно існувала серед людей у перші декілька днів. Правильніше її намагались поширити провладні політики. Мовляв, помстилася опозиція за «неполітичний Євромайдан». Тоді їх на сцену не пускали, символіка їхніх об’єднань заборонялась, от і відімстили людям – аби зрозуміли, що без політиків вони ніхто. Втім, ймовірність цієї версії затьмарює власне та ж таки опозиційність, тобто відсутність важелів впливу на силові структури.

3.                      Чи віднайшли зниклих?

Після розгону Майдану 30 листопада було складено список зниклих безвісти людей. У нього потрапило близько сорока осіб. Пошуком зниклих одразу ж зайнялись співачка-ведуча Руслана Лижичко, нардеп Леся Оробець, у соцмережах було створено групу підтрики «Євромайдан SOS».

При цьому близько місяця інформація про зниклих обростала міфами. У ЗМІ інформація про зниклих майже не з’являлась. У групі підтримки оновлювались списки, у котрих зазначили вже знайдених та все ще зниклих громадян. Червоним позначали тих, хто знайшовся, втім, інформація про їхнє місце перебування поки не підтверджена, зеленим – ті, хто знайшлись і чиє місце перебування точно відоме. Станом на 17 грудня серед зниклих і незнайдених зазначався лише Олег Бровко, 15-річний хлопчина із Черкащини, а майже всі віднайдені були прописані червоним курсивом. Тобто інформація щодо них не була підтверджена.

Станом на 14 січня 2014 на «Українській правді» з’явився матеріал, у котрому вказано, що зниклими вважається 3 особи. Одна з них – той же Олег Бровко(відомо, що 8 грудня він знімав гроші із банківської картки на Лівобережжі), друга особа – Інна Григорян – скоріш за все є вигаданим персонажем.  Правоохоронці встановили, що людини з такими персональними даними не існує. Окрім того особа, котра нібито повідомила про зникнення дівчини, відмовилась від своїх слів. Третя Особа зникла ще влітку. Це 54-річний вінничанин Анатолій Шинкарук. Дружина нібито бачила його в сюжеті одного з російських каналів напередодні розгону Євромайдану.

4.                      «Политики украли у детей кусочок счастья»?

друга головна ялинка країни

Саме з такою заявою у ефірі «Громадського»  5 грудня засвітився нардеп від ПР Михайло Чечетов. Під «кусочком счастья» політик мав на увазі головну новорічну ялинку країни, котра так й не з’явилася у центрі столиці у своєму,скажімо, правильному вигляді. До ведучого Романа Скрипіна Чeчетов апелював тим, що діти із провінції не зможуть відчути казковість зимових свят через відсутність зеленої красуні у центрі столиці. Втім, розвіємо і цей міф. Головна ялинка у Києві є. Знаходиться вона в центрі, біля арки Дружби Народів, на Дніпрових схилах. Тим паче – цьогоріч вона жива і навіть не зрізана – чим не щастя?

У Львові головна ялинка на звичному місці, а основні прикраси на ній – маленькі золотаві герби. У Тернополі ялинка теж жива, росте у центрі, втім, не на головній площі, де вирує Євромайдан, а на іншій – поблизу Тернопільського ставу.

5.      Побиття чи ДТП: хто і для чого познущався над Тетяною Чорновіл?

джерело: Радіо Свобода

Одразу ж після оприлюднення жахливих відео та фото із побитою журналісткою з’явилася версія про те, що Тетянині травми – від удару об кермо та інші частини автомобіля. Мовляв, її дійсно переслідували, намагались зупинити, втім, при різкому маневрі та падінні у кювет Тетяна вдарилась головою о кермо та інші предмети  всередині машини. За основу беруть той факт, що руки, котрими при ймовірному побитті Чорновіл мала би закривати обличчя – цілком цілі. А губа – мала характерну для ДТП травму. Сама журналістка стверджує, що не знає, чому не захищала обличчя, вона просто відчувала удари по ньому.

Богемний Котенко підіймає руки поруч із зірковими друзями. Джерело: соцмережа Вконтакте

Ще ряд міфів стосується відеореєстратора журналістки. У записі геть немає звуків, частини відео – ніби вирізані або змонтовані. Флешку із записом слідству передали лише через півдоби після інциденту.

Головний міф – причетність до побиття журналістки опозиції, зокрема людей, близьких до партії «Удар», а також богемного мажора Сергія Котенка. Судячи із фотографій у соцмережах  останнього, виникають певні сумніви, що ще одним пунктом після чергової вечірки у присутності світських левиць та левів, відвідин Лос-Анджелеса та набитті нових татуювань, значилось: «Організація замаху та побиття Тетяни Чорновіл». Поки, обростаючи новими «але», справа водночас окутується новими міфами, втім, можливо, Гордіїв вузол вдасться розв’язати у лютому?

6.                      «Стоячі» не бють, більшість із них– навіть не «пташки»

Уже ледь не кожен, хто побував на Євромайдані має фото із «беркутівцями», хтось безпосередньо підходив та ображав охоронців влади або ж усілякими іншими способами проявляв власну антипатію. Втім, хлопчаки, котрі охороняють Адміністрацію Президента чи Верховну Раду є переважно курсантами, учасниками спецпідрозділу «Барс», а їхній віковий рубіж ледь перевищує (а може й ні) поділку у 20. 30 листопада у зачистці Майдану брали участь досвідчені та набагато старші силовики, переважно – спецпідрозділи «Беркуту» із Криму.

7.                      «Свобода» спеціально вийшла на марш із смолоскипами, щоб спровокувати силовиків

Такий міф шириться серед обурених мітингувальників після того, як під час смолоскипної ходи в честь дня народження Степана Бандери у приміщення готелю повз який рухалась колона, поцілила димова шашка.  «Могли вийти з ліхтариками», «Це тільки, щоб спровокувати інших»,- ширилось мережею. ВО «Свобода» щороку 1 січня організовує марші на честь Бандери, у котрому беруть участь колони із запаленими смолоскипами.

8.                  Студентів звозять на Євромайдан

Цей міф поширюють серед прихильників влади, учасників Антимайдану. Насправді, приїзд на Євромайдан – власна ініціатива молоді. Іноді навіть супроти волі їхньої альма-матер.

У багатьох вишах навіть політкоректно рекомендують не долучатись до масових акцій. Приміром, Студентське самоврядування Київського національного авіаційного університету у своїй заяві пише, що у зв’язку із за політизованістю питання про Угоду, не прийняло рішення про підтримку чи не підтримку процесів, що відбуваються. У заяві рекомендують не поширювати агітаційні матеріали з метою …збереження власного здоров’я. Така позиція вишу – не спроста. Першим проректором там є Максим Луцький,  радник Прем`єр-міністра на громадських засадах, а також кум та соратника Дмитра Табачника. Після скандальної історії, коли студентка Києво-Могилянської академії дала ляпаса улюбленому Міністрові освіти, вірний друг Максим Луцький вимагав «вирішити кадрове питання щодо керівництва Києво-Могилянської академії.

9.                   На Майдані антисанітарія

Цей міф розвінчують сотні трудівниць та трудівників, котрі готують їжу, надають допомогу мітингувалькам. Усі вони працюють у спеціальних масках, рукавичках, чепчиках. Не зареєстровано жодного масового отруєння на Майдані.

учасники Антимайдану

Окрім того на усій території Майдану Незалежності розміщені сміттєві пакети, котрі вчасно поновлюють. Загалом на Євромайдані  прибрано та чисто.

Цього ж, на жаль, не можна сказати про сусідній Антимайдан. Там весь час працюють комунальники. Купи сміття, пластикових пляшок з-під алкогольних напоїв валяються просто під ногами. Люди зловживають спиртним. На територію мітингу пропускають переважно лише «своїх».

10.             Революція бомжів”

Переважно так називають зараз Майдан провокатори, нібито «корінні кияни», котрих підсилають розбирати барикади та відстоювати своє право на чисте місто. Контраргумент уже сформульований у вашій голові, якщо ви там були. Не схожі на безхатченків жертви владних репресій, хоча б та сама Тетяна Чорновіл. Навряд назвеш бомжем Мустафу Найєма, котрий закликав 21 листопада людей виходити на Майдани. Не безхатченки ми, наше оточення, українське студентство, їхні батьки. Чи не так?

Кожного дня з Євромайдану надходять нові звістки, він все більше обростає міфами, тому часто стає надто важко докопатися до правди.

Сподіваюсь, вона таки є.

Відгуки (1)

Революції супроводжують емоційні та ітелектуальні виверження. Свідченням є і цей матеріал

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)