ТОП-3 дослідження нових медій в Британії: підсумки 2016-го

Данило Кіндрись

Опубліковано: 16-02-2017

Розділи: Огляди, аналітика, Онлайн - журналістика.

0

2016 рік показав нам, що нестримне поширення та розвиток нових цифрових технологій тільки починається. Складається враження, що технології не зупиняться ніколи. Продажі планшетів перевищили збут персональних комп’ютерів. Реклама в Інтернеті у США стала прибутковішою за всю наявну в газетах, журналах і на щитах разом. Кількість активних користувачів Facebook у 2016 році перевищила населення Китаю. Якби ця соціальна мережа була країною, вона була б найбільш заселеною у світі! Розпочалася нова ера – ера нових медій.

До Вашої уваги ТОП-3 дослідження нових медій в Британії:

1. Успіх Brexit і Трампа – заслуга Big Data і кількох вчених

Два місяці тому швейцарський журнал Das Magazin опублікував розслідування про те, як технології персоналізованої реклами в мережі Facebook вплинули на підсумки виборів в США і референдум про вихід Великобританії з ЄС. Як зазначає німецький Spiegel, багато журналістів вже стали називати розслідування «текстом року». У ньому є все: і новітні технології; і універсальна зброя, яка потрапила з хороших рук в погані; і щоденне стеження за кожним з нас; і таємничі замовники; і перетворення з жебрака в принца (і навпаки). The Insider опублікував повний переклад тексту з німецької мови на російську.

Чому розслідування швейцарського журналу Das Magazin я пов’язав з дослідженнями нових медій в Британії? Насамперед тому, що, як з’ясувалося, і за передвиборчою кампанією Трампа в інтернеті, і за кампанією на підтримку Brexit стоїть одна і та ж британська компанія, що досліджує Big Data: Cambridge Analytica і її директор Олександр Нікс.

Наша нинішня поведінка зумовлює нестримне поширення різних цифрових технологій стеження за нами. Люди, що роблять покупки в інтернеті, й користувачі соціальних мереж залишають по собі «цифрові сліди» – масив даних про свої вподобання, звички та захоплення, аж до улюбленої зубної пасти й стану кредитного рахунку в банку. Крім того, Google пам’ятає про давні гріхи злочинців, а Facebook – про п’яні вечірки офісного планктону, які соромно згадувати на тверезу голову. Від цього не сховатись. Ніяк. Найкраще вирішення цієї проблеми – обмежувати мережу особистою інформацією.

Щоразу, коли наші браузери чи оператори тісніше прив’язують нас до себе (цільовою рекламою на Facebook чи функцією панорамному огляду вулиць усього світу нібито зі свого вікна від Google Street View), ми протестуємо дедалі слабше, ніби вже змирилися з тим, що стали публічної власністю, навіть коли перебуваємо вдома. Нам тепер завжди можна зателефонувати, спостерігати за нами, нас узагальнюють і до чогось під’єднують. «Тож нехай так і буде, – думаємо ми, – таке сучасне життя». Нам значно легше прийняти стеження за собою, ніж боротися з ним. І стає зрозуміло, що більше ми й не хочемо втікати.

2. Нові медіа трансформують тероризм

Багатьох дивує, що терористи крокують в ногу з часом у використанні нових медіа. Журналісти британського видання The Guardian провели дослідження в якому розповіли, як медіа змінюють тероризм. Адже, нам відомо, що наступники Аль-Каїди використовують соціальні мережі для пропаганди і вербування; художню зйомку, яку запозичили з відеоігор і голлівудських блокбастерів. Тероризм завжди використовував найсучасніші методи, доступні йому. Сьогодні це цифрові медіа.

Останні 36 годин свого життя 23-річний терорист – Мохаммед Мера, провів в своїй кімнаті у французькому місті Тулузі. За цей час він встиг кілька разів поїсти, перевірити зброю, розповісти учасникам переговорів, як проходив в Пакистані підготовку на базі «Аль-Каїди» і пояснити, чому він убив сімох людей, влаштувавши стрілянину в декількох місцях. Але більшу частину цього часу Міра провів працюючи за ноутбуком! Останні 36 годин свого життя! Коли поліція тільки оточила будинок Мохаммеда, йому вдалося проскочити через оточення. Але Мера не скористався шансом зникнути. Замість цього він дійшов до найближчого поштового ящика, поклав у нього пакет і повернувся додому, щоб зустріти свою смерть.

У пакеті, відправленому на адресу телеканалу «Аль-Джазіра», була флешка з 24-хвилинним відео: набір фрагментів, знятих камерою GoPro, закріпленої на бронежилеті Міра. На кадрах – підготовка до атак і самі атаки. В одному з відео він вбиває трьох солдатів, що знаходяться не при виконанні. В іншому – вбиває чотирьох людей у ​​єврейській школі, в тому числі трьох дітей.

Тероризм завжди був пов’язаний з медіа. Кінцева мета будь-якого терору – викликати жах серед великої кількості людей і змусити їх вплинути на владу так, як цього хочуть терористи. Тероризм в його сучасному вигляді почав формуватися в другій половині XIX століття, коли з’явилися засоби масової інформації і демократія. Без медіа ніхто не дізнається про те, що сталося; без важеля демократії ніхто не зможе прямо вплинути на рішення влади.

У першій половині XX століття тероризм залишався в тіні світових конфліктів. Ситуація змінилася в повоєнний час з масовим поширенням телебачення. У 1956 році алжирський активіст і революціонер Рамдан Абан сказав: «Про вбивство десятьох ворогів в глухому лісі ніхто не буде говорити, тому краще вбити одну людину в Алжирі – про це відразу ж дізнаються і заговорять в країнах, які впливають на політиків, які приймають рішення».

Останній значущий феномен, який розвивається на перетині тероризму і медіа, полягає в зростаючій ролі очевидців. Сьогодні велику кількість зйомок терактів в новинних медіа зроблено свідками: ми бачимо ці кадри тільки тому що хтось натиснув кнопку «Record» і потім виклав в інтернет. Під час теракту в Парижі ніхто з екстремістів не знімав те, що відбувається: можливо, вони вирішили, що їх дії важливіші, ніж зображення. Але швидше за все вони розраховували, що свідки і новинні медіа зроблять всю роботу за них.

3. Відрізняти факти від вигадок в мережі – вміння, доступне кожному

Постійні величезні потоки інформації надходять, сьогодні, в Інтернет. Якщо поглянути на статистику, то цифри просто приголомшливі: кожну хвилину в YouTube завантажується 72 години відео. Тобто, кожну секунду завантажується більше години відео. Щосекунди в Instagram завантажується 58 фото. На  Facebook завантажується більше 3,5 тисяч фото. Тобто, до того часу як Ви закінчите читати цю статтю на YouTube буде приблизно на 864 години більше відео, ніж до початку перегляду і на два з половиною мільйони більше фото в Facebook та Instagram.

Тема наступного дослідження: «Як відрізнити факт від вигадки в мережі?». TED Talks-виступ журналіста Маркхема Нолана, який на реальних прикладах розповідає, що сьогодні можна перевірити будь-яку інформацію, користуючись Інтернетом.

Ця промова є дуже актуальною в усьому світі, а особливо в Україні, адже, в умовах інформаційної війни, нам потрібно вміти відрізняти факт від вигадки. Під час конфліктних ситуацій, іноді буває достатньо однієї новини, поштовху, щоб викликати хвилю реакцій з боку інтернет-читачів, які, не перевіряючи інформацію, роблять висновки та вдаються до певних дій. Саме тому я вирішив перекласти цю TED-промову українською, щоб донести таку важливу та водночас банальну інформацію про сучасні методи перевірки даних, які застосовує Маркхем Нолан.

Для того аби українське суспільство навчилося відрізняти факти та фейки в мережі, його потрібно навчити елементарній медіаграмотності. Користувачі Інтернету повинні розуміти принципи роботи медіа, вміти аналізувати власний медіапростір; навчитися виявляти пропаганду, фейки та маніпуляцію в медіа, щоб не потрапити під їхній вплив; розвинути навички критичного мислення та аналізу інформації, що надходить з різних видів медіа; знати про наслідки використання стереотипів та мови ненависті в медіа, вміти визначати такого роду маніпуляції. Це основа медіаграмотності, якою повинен володіти кожен свідомий користувач.

На завершення, якщо Ви впевнені у своїх знаннях і вважаєте себе медіаграмотним користувачем – тоді Вам варто відволіктися на 15 хв. та перевірити свої знання на практиці: українській інтернет-грі «Медіаграмотна місія».

Данило Кіндрись, студент факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)