Радіти не можна плакати: як українські ЗМІ відреагували на звістку про «Вакарчука-кандидата у президенти»?

Ірина Ладика

Опубліковано: 03-12-2017

Розділи: Огляди, аналітика.

0

Останній місяць український медійний простір лихоманить. Усі обговорюють оприлюднені соціологічні дослідження фаворитів на наступних президентських виборах. У трійку лідерів несподівано увійшов фронтмен гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук. Як цю новину сприйняли українські медіа та як на неї відреагували? Спробуємо розібратися.

Газета «День» опублікувала розлогий текст «Третє місце Вакарчука» з думками різних політологів та експертів, які по-різному трактували причину появи Святослава Вакарчука у рейтингу та роздумували, для чого вона потрібна і кому вигідна. Наприклад, Микола Томенко, колишній нардеп від БЮТу, а тепер – лідер громадського руху «Рідна країна», взагалі не схильний довіряти опублікованим соціологічним дослідженням, адже у всіх них – дуже велика похибка: «Не може бути так, щоб у серйозних компаніях, які працюють на ринку досить давно і начебто дорожать своєю репутацією, була різниця в даних в чотири чи п’ять відсотків. Може бути один чи півтора відсотка, але не настільки багато».

Цікавими виглядають припущення знаного політолога Тараса Березовця. На його думку, поява співака у рейтингах може бути вигідна олігархічним колам, які у такий спосіб хочуть тиснути на лідерів виборчих симпатій – Петра Порошенка та Юлію Тимошенко: «Тому, мені здається, олігархи розкручуватимуть Вакарчука не з прицілом на перемогу, а для того, щоб завести парламентську фракцію в Раду й виторгувати кращі умови. Через Вакарчука можна активно «топити» всі старі еліти, але в певний момент зосередитися, наприклад, на Юлії Тимошенко, якщо вона та Порошенко вийдуть у другий тур. Для цього достатньо озвучити очевидні речі про особливі стосунки з Путіним, з Медведчуком тощо».

У тому ж матеріалі «Дня» не менш цікаве припущення висуває Марія Золкіна, аналітик фонду «Демократичні ініціативи». Її версія – кандидатура Вакарчука вигідна… теперішньому Гаранту. Вокаліст «ОЕ» – красивий опонент і непрофесійний політик, а це дає змогу «красиво з ним змагатись і в результаті у нього виграти».

Видання «Лівий Берег» на новину про високий рейтинг Вакарчука відгукнулося текстом шеф-редактора Соні Кошкіної «Битва фальшивомонетників». Проте, на відміну від «Дня», журналістка використала цю подію лише як інформаційний привід і висвітлила ситуацію довкола ще таких, здавалося б, далеких президентських перегонів, більш панорамно. Кошкіна має сумнів щодо реальної участі Святослава Вакарчука у виборах: «…президентських, та і просто політичних амбіцій поки що не озвучував. І не факт, що озвучить. Адже якщо говорити про долю конкретної людини, то мова не просто про участь в гонці «щоб зігрітися», а про те, як діяти після? Серйозно займатися політикою? Створювати власну партію? Системно опонувати владі? Усі перераховані опції ведуть за собою кардинальну зміну сфери діяльності. Коли повернення назад уже не буде, а майбутнє досить туманне. Чи вартує гра свічок? Для одного конкретного живого індивіда?»

«Радіо Свобода» у своєму матеріалі «Вакарчук – кандидат у президенти – це політтехнологічний міф – Бала» використали схему газети «День» і теж зібрали думки політологів стосовно фігурування кандидатури Вакарчука у нещодавніх соцопитуваннях. Думки експертів розійшлися.

На думку директора соціологічної групи «Рейтинг» Олексія Антиповича, поява співака – це логічно, адже «Вакарчук – єдина наразі людина в Україні, яка має позитивний баланс довіри та недовіри. Жоден інший громадський діяч або ж політик не може навіть наблизитись до нього, тому ставити Вакарчука в президентський рейтинг – рішення абсолютно нормальне».

Політолог та директор Агентства з моделювання ситуацій Віталій Бала з попередньою позицією рішуче не погоджується і вважає, що «людина не заявляла про те, що має намір займатися не просто виборами в президенти, а навіть політикою, тому, безумовно, це певне проектне замовлення». Тут постає запитання: «Чиє ж це проектне замовлення? Кому вигідно конструювати такий політтехнологічний міф?» Відповіді Бала не дає.

Директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортнік зазначає, що «рівень підтримки Вакарчука – ознака попиту на нові обличчя в політиці». На його думку, він може акумулювати соціальний запит на нових політиків, українці готові голосувати за будь-кого, але достатньо впізнаваного і нового політика.

На «Українській правді», у колонці Артема Захарченка, голови аналітичного департаменту Центру контент-аналізу, «Вакарчук: творча відпустка з присмаком виборів» наводять вельми цікаві факти: «У період з 26 серпня по 4 вересня у соцмережах стався сплеск кількості публікацій про лідера «ОЕ». За цей час сумарно у Facebook i Twitter було написано 19 тисяч постів і коментарів про співака від 2 тисяч користувачів.

Центр контент-аналізу порівняв зміст постів до і після початку інформаційного сплеску: з 18 по 25 серпня і з 26 серпня по 4 вересня. До вибірок потрапили дописи користувачів, які мають понад 2000 підписників – це 167 і 538 публікацій за два періоди відповідно.

У підсумку можемо стверджувати, що проти Вакарчука, імовірно, було проведено неінтенсивну інформаційну кампанію. Вона знайшла підтримку аудиторії, але не перекреслила його передвиборчих перспектив».

Ще донедавна здавалося не надто правдоподібним опитування на сторінці «Комсомольської правди в Україні»: «Вакарчука і Зеленського – в президенти!» Неправдоподібним тому, що кандидатура коміка з «Кварталу 95» не фігурувала в останніх соціологічних дослідженнях. Хоча на сторінці видання його персона набрала більше 73%, у той час як соліст «ОЕ» – трохи більше 17%. Тепер Володимир Зеленський не здається таким фантастичним кандидатом, адже 2 грудня стало відомо, що в Україні з’явилася політична партія «Слуга народу». Раніше подейкували, що на Зеленського «робить ставку» Коломойський, а Вакарчука підтримує Пінчук.

Отож багато українських ЗМІ відреагували аналітичними публікаціями після оприлюднення соціологічних опитувань українців. Переважно журналісти не вірять у «запит на нові обличчя» і шукають підводні камені у появі неочікуваних фігур на українській політичній шахівниці.

Ірина Ладика, студентка факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)