«Пропагували-пропагували і випропагували»: реакція на фільм «Крым» у різних країнах

Тетяна Байбак

Опубліковано: 13-11-2017

Розділи: Огляди, аналітика, Реклама, пропаганда.

0

Днями на телеканалі «Россия 24» з’явилося «сенсаційне викриття» фейку українських медіа.  У сюжеті розповідають, що новина про вбитого в Криму через прапор України в чоловіка, яку поширили наші ЗМІ, виявилася брехнею. При цьому журналісти не наводять жодної назви «авторитетних изданий», що поширили цю сенсаційну новину, яка насправді, до українського користувача навіть не дійшла. Проте «спростування» фейку, якого не було, тобто фейк на «фейк», цілком вкладається в концепцію сучасної російської пропаганди, яка перетворює фейкові історії на своєрідне «мистецтво». Яскравим прикладом такого мистецтва пропаганди став нашумілий нещодавно «Крым». Однак, як свідчить реакція на цей фільм на Заході, в Україні та й у самій Росії, цього разу російська пропаганда переграла саму себе.

Про тих, хто створював фільм

Зйомки фільму почалися ще 2013 року. Режисером фільму є Олексій Піманов. Піманов з 1997 року – ведучий і журналіст на «ОРТ» і «Первом канале», 2010 року був обраний депутатом в Республіку Тива від партії «Единая Россия». Ініціатором створення фільму став міністр оборони Росії Сергій Шойгу, який є героєм РФ і співзасновником партії «Единая Россия». В принципі, цих фактів достатньо, щоб сприйняти слова режисера про те, що фільм знімається із величезною любов’ю «к севастопольцам, крымчанам и украинцам» як сарказм.

Реакція в Росії

Що можна говорити про сприйняття фільму в Україні та закордоном, якщо навіть у Росії ця стрічка викликала чималу хвилю критики і спричинила не один скандал.

Коли на початку жовтня в РФ відбувалися мітинги на підтримку Навального, у Санкт-Петербурзі роздавали листівки із закликом не йти на акції протесту, а краще відвідати кінотеатр. Мовляв, навіщо виходити на мітинг проти корупції і насилля, якщо можна погрітися в затишному кінотеатрі? Тим, хто погоджувався на таку пропозицію, роздавали безкоштовні квитки на показ фільму «Крым». Невже рейтинг був настільки низьким, що виникла потреба заповнити кінотеатри такими засобами? Виходить, що так!

Фільм отримав найгірший результат у рейтингу на одному з найпопулярніших російських ресурсів про кіноіндустрію «КиноПоиск». Але це був лише початок скандалу. На сайті «КиноПоиск» невідомі (вочевидь, зацікавлені люди) штучно накрутили рейтинг фільму «Крым». З цією метою були зламані десятки тисяч акаунтів користувачів. «Сьогодні вранці у фільму було 70 тисяч відміток про очікування і рейтинг 62%. Зараз, коли ми видалили всі скомпрометовані позначки, їх залишилося 17 тисяч, а загальний рейтинг впав до 21%», – розповіла головний редактор сервісу Єлизавета Сурганова на своїй сторінці у Фейсбуці. У Ютуб виклали відео, на якому записано, як режисер фільму розмовляє по телефону. Із розмови стає зрозуміло, що він безпосередньо пов’язаний із провокацією на ресурсі «КиноПоиск».

Російські кінокритики та журналісти висловили свої думки щодо кінокартини. Марія Кувшинова в рецензії на сайті «Афиша» написала: «…Сергій Шойгу і режисер Олексій (…), ймовірно, справді думають, що достатньо створити кінематографічний аналог пам’ятника Калашникову, розподілити його на 1500 екранів, рекомендувати до перегляду в вузах і військових частинах і офіційна російська версія подій весни 2014 року утвердиться назавжди». Ще одне цікаве спостереження російських журналістів: на багато сеансів було викуплено всі квитки на перші ряди (так, наприклад, закупляють квитки для групового походу учнів чи солдатів), а більшість усіх інших виявились вільними.

Закінчує Кувшинова матеріал словами, які дуже влучно характеризують фільм. Важливо, що стрічку вона розглядає ще й крізь призму сучасної історії, намагається нагадати росіянам про справу українського кінорежисера з Криму Олега Сенцова, розбудити в глядачів критичне мислення і вказати на явні ознаки маніпулювання свідомістю: «Думка творців прозора: Україна дурна баба, Росія мужик з великим пістолетом. Війна це дуже погано, тому слабкий повинен здатися без бою. Крим приєднали, тому що могли, режисер Піманов зняв фільм, тому що міг. Режисер з іншими поглядами на події Кримської весни, як відомо, буде двадцять років сидіти в Сибіру за підпал дверей, у скоєні якого він так і не зізнався. Сила в силі, брат, якось так».

Аліса Таєжная у матеріалі на ресурсі The Village також не рекомендує цей фільм для перегляду: «В потрібний час в застільних розмовах звучать тости за захисників, аргументи про бандерівців, які вбили дідуся Сани в 1945-му, присягу і «війнушку», в яку загралися «майдануті». Коли потрібно зменшити обороти телевізійної риторики, тут стріляють в піаніста, беруть панорами кримських просторів і перетворюють рядженого туриста в героя дня. «Крим», безглуздий як військовий парад і так само влаштований на гроші платників податків, нічого і нікому не пояснює, він проповідує і підтверджує стереотипи. (…) Дивитися? Ні».

Ретельно розглядає ситуацію із фільмом і сам фільм інтернет-ресурс «Meduza» у матеріалі «Любимый актер Сергея Шойгу и его подруга Алеша». Вони розповідають і про нав’язливе просування фільму, і про тих, хто стоїть за цим. «Meduza» зазначає, що хоч автори фільму назвали героїв українськими іменами (наприклад «Мыкола», а не «Николай»), проте ніхто із них не говорить українською. Також вони зазначають, що режисер настільки «прикрасив» фільм, що його версія не відповідає навіть офіційній російській версії, не те, що українській.

Реакція в Україні

Загалом українські ЗМІ не надто активно відреагували на кінострічку. Повноцінні рецензії на українських кіноресурсах знайти складно, адже навряд чи хтось із кінокритиків з власної волі наважився подивитися цей фільм. Проте на сайті «Канал 24» про нього з’явилися декілька цікавих новин: перша – що фільм не надто приязно сприйняли у Криму та в Росії, друга – що режисер Олексій Піманов заявив, що його консультували так звані «зелені чоловічки» (це багато що пояснює).

Цікава рецензія вийшла на сайті «depo.ua» під назвою «Чому російський фільм про Крим такий крутий». У ній журналісти з гумором та сарказмом аналізують і критикують стрічку: «Пропагандисти пропагували-пропагували і випропагували» – влучно підмічають її суть. Висновку журналісти дійшли такого: «Гадаємо, що ви вже провели паралелі: Сашко – це Росія, Олена – Україна. Сашко виявляється правий, а Олена помиляється. Олена любить Сашка, але не хоче бути з ним, проте Сашко її трохи примушує і вона, принишкла, вже розуміє, що нікуди від нього не дінеться. Це у російських художників мабуть називається алегорією». Також в матеріалі піднімають справді важливе питання  де українські художні фільми про Крим: «Іноземними мовами перекладуть, можете не сумніватися. І будуть дивитися люди з різних країн, серед яких далеко не всі прагнуть черпати інформацію з різних джерел. І навіть якщо захочуть з кількох – де наш художній фільм про події «Кримської весни»? Де українське кіно про окупацію «Криму» рівня «Хайтарми» і «Червоного»?! Чи це не достатньо цікава тема для вітчизняного режисера?».

Реакція в Європі

Італія. На італійському сайті «L’unione sarda» напередодні виходу фільму вийшов невеликий огляд, у якому розповідається про історичні неточності у стрічці, а також про те, що Україна вже виступила із протестом, надсилаючи в Білорусь прохання не поширювати трейлер фільму в країні. Також у матеріалі зазначають: «Фільм також буде сприяти підготовці патріотичної кампанії для наступних президентських виборів в Росії, які могли б дати Володимиру Путіну новий мандат: вони відбуватимуться 18 березня 2018 року, що, за випадковим збігом, збігається з четвертою річницею конфлікту в Криму».

Великобританія. Матеріал на «The Guardian» значно більший та детальніший. Однак текст не можна вважати нейтральним. «Проте в Україні та інших місцях фільм, ймовірно, буде розглядатися як прославляння російської анексії», – пише видання. А хіба можна очікувати на іншу реакцію? Хіба фільм має іншу мету? У матеріалі також є невеликий бекграунд для читачів, щоб вони розуміли суть проблеми (хоча і цей бекграунд починається з того, що чимало кримчан і так вважали себе росіянами): «Крим був частиною російської республіки всередині Радянського Союзу, поки Микита Хрущов не схвалив його передачу Україні в 1954 році, і багато кримчан вважали себе більш росіянами, ніж українцями. Однак не всі в Криму підтримували анексію, більшість кримських татар, корінних народів півострова, протистояли цьому руху. Деякі з них зараз перебувають у суді». Також у тексті є чимало посилань на слова режисера фільму. Наприклад, словами Піманова матеріал і завершується: «Багато людей на заході не розуміють, що сталося в Криму. Це була воля людей», – сказав він».

Білорусь. На сайті «Вelsat» вийшов матеріал про те, як у Білорусі ставляться до трансляції фільму: «Білоруський культуролог і кінокритик Максим Жбанков вважає, що демонстрація стрічки «Крым» піде не на користь національним інтересам Білорусі. Співголова «Білоруської християнської демократії» Павло Северінець вважає, що фільм «Крым» однозначно потрібно заборонити в Білорусі».

***

Росія щороку виділяє на пропаганду мільйони рублів. Цей фільм, м’яко кажучи, не дуже сподобався навіть російським глядачам, проте на цю тему будуть й інші стрічки. Чи готові українці протистояти пропаганді не лише в журналістиці, а й у кіномистецтві? Коли Україна зможе похвалитися своїм якісним кінопродуктом про Крим та події на східноукраїнських землях і чи не надто пізно братися за роботу – питання відкрите.

Тетяна Байбак, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)