Право на владу чи маніпуляцію: що відбувається у політичному ток-шоу на «1+1»

Ірина Ладика

Опубліковано: 23-10-2017

Розділи: Огляди, аналітика.

0

Джерело: 1plus1.ua

На українському телебаченні ток-шоу «Право на владу» не нове. Воно стартувало ще у вересні 2014 року. З того часу  програма змінювала формати: спочатку запитання гостям у студії ставив голос, ведучих не було, згодом з’явилися модератори дискусії. Про цю передачу уже встигли написати і «Детектор медіа», звинувативши її у заграванні з владою  та дещо некоректному поводженні в ефірі. «Медіаспаіенс» роздумували, чи не буде це ток-шоу занадто розважальним та скандальним. 21 вересня розпочався новий сезон «Права на владу», і ми вирішили перевірити, що змінилося у програмі, чим вражають глядачів гості і ведучі.

На сайті «1+1» шоу позиціонують як «суспільно-політичне ток-шоу телеканалу 1+1, у межах якого запрошені до студії гості у прямому ефірі обговорюють найбільш актуальні теми тижня і відповідають на незручні питання». Воно виходить щочетверга у прямому ефірі.

А судді хто?

У залі, окрім двох ведучих, Сергія Іванова, у колишньому – блогера, та Наталії Мосейчук, телеведучої Наталії Мосейчук, ще є 4 гостя – два підтримують та захищають обговорюване питання, ще два – «проти» нього. Також присутні експерти та глядачі, які мають пульти та можуть голосувати «за» чи «проти» певного спікера. Проте ці результати видно тільки на телеекрані, у студії їх не видно і вони, фактично, ніяк не впливають на хід дискусії. Швидше додають аудиторії у глядацькій залі відчуття власної значущості. Іноді на початку випуску показують голосування, зроблене серед присутніх у залі людей. Ведучий при цьому наголошує, що вони «не претендують на репрезентативність».

Під час програми обговорюють злободенні події та проблеми, які тепер на вустах в усієї країни: освітній закон, закони про реінтеграцію Донбасу, пенсійна реформа. Темою останнього випуску стала медична реформа. Назва передачі: «Пережити медичну реформу». Власне, є запитання одразу до заголовку, адже він уже містить у собі певні відтінки негативу, по-модному «зради». На це звернула увагу виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.

Також впадає у вічі синьо-жовтий стяг на моніторах на початку ток-шоу. Він видається трохи недоречним. Адже «Право на владу» не позиціонує себе як патріотична чи проукраїнська передача, на якій обговорюють фундаментальні національні питання (на кшталт української національної ідеї). Це радше суспільно-політичне ток-шоу, яке прагне почути різні думки стосовно обговорюваного питання і допомогти глядачеві сформувати власний погляд.

Джерело: tsn.ua

Довіряй, але перевіряй

Позитивом програми є те, що глядачів закликають писати свої запитання, коментарі, зауваження на сайт чи Фейсбук-сторінку «Права на владу». Щоправда, жодного разу їх не озвучували в ефірі. Тим не менше, протилежні погляди дуже підтримують. Приємно здивувало те, що дають змогу одразу відповідати на закиди опонентів, пояснити, розібрати буквально по-тезах протилежну позицію. Ведучі у свою чергу намагаються уточнити в гостей слова та цифри, які ті наводять, просять пояснити, звідки взяли такі дані. Тобто не вдається вказати суми, взяті «з неба» і оперувати ними як фактами.

Відповіді на запитання та коментарі учасників доповнюють розмови по скайпу з фахівцями з певного питання. У програмі про медичну реформу це була сімейна лікарка-українка з Іспанії, лікар з миколаївської лікарні. Коли обговорювали президентські закони щодо Донбасу, то це був Герой України. Тим не менше, навіть такі скайп-коментарі і сюжети не сприймають як істину в останній інстанції, експерти одразу ставлять питання гостям, уточнюють те, що було сказано. Хоча іноді буває і таке, що аудиторія аплодує словам спікера.

Джерело: TvoyShans.club

Хто кого перекричить

Власне, як би бездоганно не було продумано політичне ток-шоу, але складно уникнути його перетворення у балаган. Так трапилося і у «Праві на владу». Ведучим було складно втихомирити гостей, які фактично «нападали» на своїх опонентів, а останні, у свою чергу, не могли гучно заперечити. Експерти зі своїх місць постійно підносили руку і хотіли висловитися, проте їм не давали можливості виступити. Навіть бачачи підняті руки, ведучі прагнули не «поставити усі крапки над і», а встигнути на хронометражем передачі і у визначений час показати інфографіку чи вийти на скайп-зв’язок. Окрім того, дивним здався момент, коли  Сергій Іванов хотів зупинити гостя, бо той, на його думку, починав говорити геть про інше і відходити від теми, але Наталія Мосейчук жестом заборонила йому це робити.

Тим не менше, між ведучими були помітні приязні стосунки, вони намагалися розрядити напружену атмосферу, кілька разів жартували, перекидалися іронічними репліками. Це все надавало шоу ефекту щирості, з’являлося відчуття, що тут усе по-справжньому.

Шоу «Право на владу» – це спроба почути діаметрально протилежні позиції з актуальних питань, зачепити різні нюанси проблеми та допомогти глядачеві сформувати свій погляд. У голові після перегляду залишають окремі яскраві фрази гостей, інфографіка та результати опитувань. Чи можна з цього сформувати міцний ґрунт власних переконань? Кожен із глядачів вирішує для себе.

Ірина Ладика, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)