Невже на Україну махнули рукою? (огляд світових медіа стосовно питання ЧФ)

Леся Куруц

Опубліковано: 05-05-2010

Розділи: №17, Огляди, аналітика.

0

Символічних п’ятдесят днів «регіональної» влади виявилися зовсім не символічними для всієї України. За цей період вдалося зламати те, над чим працював Віктор Ющенко, дипломати та українські політики цілих п’ять років. По-перше, Віктор Янукович відмовився від визнання Голодомору як геноциду проти українського народу. По-друге, підписав обтяжливий меморандум про перебування Чорноморського флоту на території України. Чому обтяжливий? У такий спосіб Росія не тільки взяла «під опіку» Україну ще на 30  років, а й додала напруги в суспільстві. Хтось сміється і говорить про непотрібні акції протесту, та, на жаль, це сміх крізь сльози, оскільки лише так можна було висловити своє невдоволення. Тисячі людей намагалися донести, що попри все в Україні живе не просто керований натовп, а суспільство, яке демонструє свою громадянську позицію.

Звичайно, на цю позицію мало хто звернув увагу. Точніше – не звернув взагалі, бо рішення про ратифікацію угоди було і без цього прийнято. Акції протесту того ж дня скінчилися, а весь світ дізнався, за яких умов в центральноєвропейській країні приймаються доленосні для народу питання.

За тиждень відеоролики про яйцекидання та димові шашки на You Tube переглянули більше ста тисяч користувачів. Європейська та американська преса не залишилася осторонь – окрім глузувань з України, де за таких обставин відбувається засідання парламенту, журналісти робили логічні висновки і шукали політичні підтексти. Так, у британській газеті «Times» в день конфліктів у Верховній Раді, друкують: «Лідери опозиції звинуватили президента Януковича в зраді, тому що він дозволяє Росії зберегти свої військово-морські бази в Севастополі (Криму) на термін до 30 років після закінчення оренди, яка мала тривати до 2017 року. Тепер суспільство України має глибокий розкол на прозахідну і проросійську фракції» [1]. Журналіст Тоні Гелпін подає не тільки коментарі українських політиків – від Віктора Ющенка чи Юлії Тимошенко та Миколи Азарова, а й додає цитату Дмитра Мєдвєдєва, який розцінив сцени в парламенті як «невеликий концерт зі спец ефектами» [1], не вбачаючи в цьому нічого суперечливого. Наступного дня у цьому ж виданні з’являється вже аналітична стаття про події в Україні. Журналіст пише: «Наче й не було ніколи Помаранчевої революції. Всього за декілька сповнених подіями тижнів після приходу до влади президент Янукович знищив майже всі напрацювання прозахідної політики свого попередника Віктора Ющенка» [2].

Про неоднозначність для України прийнятого в Харкові рішення пише ще одна британська газета – «Guardian». Видання робить ремарку й на неоднозначність української Конституції, яка дозволяє трактувати перебування Чорноморського флоту в Криму двояко. Посилаючись на Віктора Ющенка, газета повідомляє: «Ющенко як прозахідний попередника Януковича, виступає за українське членство в НАТО. Він, будучи на посаді, наполягав, що флот повинен бути виведений до 2017 року» [3].

Оцінка журналіста присутня і матеріалі видання «The New York Times». Медійник називає «українську політику спірною, а парламент часто галасливим» [4] і вважає, що таке рішення Віктора Януковича «ймовірно, ще більше загострить політичні пристрасті» [4]. Та попри це, у виданні озвучуються позитивні сторони від укладеної угоди – все те, що ми чуємо й читаємо у вітчизняних медіа.

Журналіст Джексон Діл з «The Washington Post» робить такі висновки: «Перший: Україна – це все ще демократія, хоча часом і досить буйна. І другий: Росія, яка проміняла при Володимирові Путінові свободу на відродження імперіалізму, на довгі роки отримала в свої руки засіб для придушення свого важливого сусіда» [5]. У матеріалі робиться наголос на демократичних настроях суспільства, які ще збереглися з часів Помаранчевої революції, і відсутність демократичного ладу в Росії. В цьому, на думку Джексона Діла, поки що найбільша перевага України: «Можливо, засідання Думи виглядало краще, ніж рукопашна сутичка в Україні, принаймні, в очах таких спостерігачів, як Путін. Та насправді в програші в цей день опинився російський народ, тому що його надії на вступ у 21-е століття принесені в жертву базі 18-ого століття» [5].

Програшною для Росії вважає харківську угоду і керівник аналітичного відділу Інституту політичного та військового аналізу Олександр Храмчіхін (Росія), інтерв’ю з котрим подає німецька «Deutsche Welle». На запитання, яка мотивація була в російського керівництва при укладанні цієї угоди, російський аналітик відповідає: «Є ще ідея фікс – не пустити Україну в НАТО» [6]. Аналітик наголошує, що «база в Севастополі була б потрібна Росії, якби у неї був флот, а для плавучого антикваріату це зайве» [6]. Він вважає, що «Росія заплатить Україні не за флот, а за повітря Севастополя» [6].

Якщо згадані публікації мали доволі нейтральний характер, то матеріали в польських виданнях виглядали радше як співчуття Україні. Журналісти із сусідньої країни, здається, навіть більше за вітчизняних колег, перейнялися проблемами суверенітету України. Із матеріалів помітно, що полякам прикро за такі необдумані і поспішні вчинки українського керівництва – «Ще не вмерла Україна, хоча і зав’язала собі петлю на шиї» [7].

У виданні «Rzeczpospolita» вийшла публікація під назвою «Суверенітет України проданий за 90 доларів». Автор статті Єжи Хашчиньський пояснює: «Якщо вважати це остаточним підтвердженням втрати Україною суверенітету, то цей суверенітет є дуже дешевим – всього близько 90 доларів у рік на одного мешканця» [7]. Для Польщі, яка завжди лобіювала інтереси України в Європарламенті, такі дії виявилися однозначними – негативними. «Нас ще чекає важке завдання – переконати Європу не відмовлятися від України» [7]. Єдине, на думку польського журналіста, що може змінити ситуацію, – вияв демократії та об’єднання політичних еліт: «Цій країні не щастить ні з елітами, ні з геополітикою. Можливо, вчорашні події в Києві призведуть, принаймні, до пробудження еліт помаранчевої революції» [7].

«Gazeta Wyborcza» назвала такий розвиток подій «найгіршим сценарієм для країни, яка все ще шукає своє місце на геополітичній карті Європи» [8]. Так, автор статті говорить і про переваги угоди з Росією, про те, що зараз українському керівництву найлегше домовитися про позичання грошей самі від цієї держави. Однак «не брати до уваги той факт, що рішення продовжити перебування російського флоту в Криму і такі економічні реформи можуть бути соціально вибуховою речовиною, яка знову паралізуватиме країну, неможливо» [8].

Як бачимо, світ поставився до питання Чорноморського флоту доволі скептично – прийняли рішення, отже й самі буде розплачуватися за свої помилки. Видання сусідньої Угорщини та Словаччини звернули увагу лише на перфоменс, що відбувся у Верховній Раді. А швидку реакцію охоронців Володимира Литвина на кидання яйцями назвали PR-ходом. Дії ж Російської Думи іспанські та німецькі медіа визначили як цілком прогнозовані. Складається враження, що Європа залишилася осторонь українських питань, адже чіткі коментарі від європейських політиків першого ешелону так і не прозвучали. Маючи власні проблеми, пов’язані з економічною кризою, боротьбою з тероризмом, проблемами в Афганістані та Іраку тощо, європейці фактично залишилися осторонь привабливої в геополітичному плані України. Можливо, Європа перечікує бурхливі емоції частини національно-свідомих українців і хоче бачити, за яким сценаріям працюватиме українська влада потім. Можливо, ще не розібралися в тому, в які ігри грає Віктор Янукович і його команда та чи сприймати їх за чисту монету. А можливо, на нас просто махнули рукою.

Посилання:

Halpin T. Smoke bombs thrown in Ukraine Parliament in protest over Russian treaty //  The Times [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/article7109260.ece . – 27 квіт. 2010

Halpin T. Kremlin fills the void left by an indifferent America and inept EU [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.timesonline.co.uk/tol/news/world/europe/article7109889… . – 28 квіт. 2010

Ukraine nationalists throw eggs and smoke bombs in Kiev parliament [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.guardian.co.uk/world/2010/apr/27/ukraine-nationalists-eggs-smoke-bombs . – 27 квіт. 2010

Clifford J. Levy. Ukraine Passes Deal Under Hail of Eggs  [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.nytimes.com/2010/04/28/world/europe/28ukraine.html?scp=2&sq=Ukraine&st=cse . – 27 квіт. 2010

Diehl D. The good and the bad of the egg-tossing in Ukraine’s parliament [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://voices.washingtonpost.com/postpartisan/2010/04/the_good_and_the_bad_of_the_eg.html . – 27 квіт. 2010

Морозов С. Военный эксперт: Россия заплатит Украине не за флот, а за воздух Севастополя [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.dw-world.de/dw/article/0,,5511262,00.html . – 27 квіт. 2010

Haszczyński J. Suwerenność Ukrainy oddana za 90 dolarów [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.rp.pl/artykul/9133,467848_Jerzy_Haszczynski__Suwerennosc_Ukrainy_oddana_za_90_dolarow_.html . – 27 квіт. 2010

Wojciechowski M. Sfinlandyzowana Ukraina [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://wyborcza.pl/1,76842,7822035,Sfinlandyzowana_Ukraina.html#ixzz0mTIdrmtq . – 28 квіт. 2010

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)