Майдан як культура протесту

Лілія Тулупенко

Опубліковано: 26-02-2014

Розділи: Огляди, аналітика.

0

«Що таке революція? Революція – це не просто подолати один режим, а на його місце поставити інший. Революція – це культура народу, ти збагачуєш народ і вони стають власниками своєї свободи, це те, що ми отримали від цієї революції. Ми змогли відкрити єгиптянам культуру протесту,зараз вони можуть вийти проти будь-якої влади. Все одно, хто прийде до влади, люди продовжуватимуть стягувати їх один за одним, доки люди не стануть власниками своїх прав»

«Майдан» (The Square)

На майдані Незалежності учасники  протесту мали змогу переглянути кінострічку «Майдан» (The Square) про єгипетську революцію, яка відбувалася на площі Тахрір.

Цікаво, що правовласники кінострічки надали цей фільм для перегляду лише на території України. Кінострічка розповідає історію єгипетських активістів, які борються проти лідерів та режимів. Герої щоденно ризикують своїм життям та прагнуть побудувати нове громадянське суспільство, яке базується на совісті. Фільм охоплює часові рамки з 2011 року, а саме з моменту повалення диктатора Хосні Мубарака, який правив країною 30 років, до військового силового усунення президента Єгипту, представника Братів мусульман – Мухаммеда Мурсі, чий режим було повалено влітку 2013 року.

Чому фільм про події у віддаленому для нас Єгипті є актуальним для українців? Чому цей фільм варто переглянути саме зараз, коли, здавалося б, ми досягнули своєї перемоги?

Єгипетські революціонери наголошують, щоб бути пильними і вимогливими до нового політичного обранця, щоб не повторяти помилок минулого. Історія знає чимало прикладів, коли новий політичний лідер, спокусившись необмеженою владою, може стати гіршим диктатором, аніж попередній. Справжня революція – це не зміна облич лідерів, це докорінна зміна політичної системи.

Майдан Незалежності як і майдан Тахрір стали єдиною можливістю нехай і вуличної, але реальної  політики, прямої демократії громадян, які не мають важелів інституційного впливу.  Захоплення революціонерами та учасниками протесту саме цих площ несе в собі певне смислове навантаження. Єгипетська та українська площі були своєрідними платформами для колективного вираження критики та невдоволення щодо дій уряду, майдани – це місце, де владний капітал політичних режимів підважується, авторитети диктаторів Мубарака та Януковича втрачають свою легітимність в очах громадян.

Нові медії як інструмент та чинник у творенні протестних рухів

Спільним для протестів у Єгипті та в Україні є те, що обидва протестні рухи відбулися завдяки Інтернет-середовищу. Використовуючи кіберпростір як майданчик для загальної мобілізації, єгипетські та українські активісти змогли трансформувати самоорганізацію громадян для захоплення міського простору. На вулицях Середнього Сходу та України учасники протестів змогли актуалізувати лозунг Парижської революції 1968 року: «барикада перекриває вулицю, але відкриває шлях».

Цікаво й те, що обидві революції використовували подібні інструменти –нові медії. Водночас нові медії стали чинником для об’єднання людей і створення чисельних спільнот. Нові медії мають певний потенціал віртуального простору, який активно впливає на формування реального. Пригадаймо, що імпульсом для українського Майдану був пост у соціальній мережі  Facebook журналіста Мустафи Найєма із закликом до усіх киян вийти на головну площу міста для демонстрації свого незадоволення щодо відкладання угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

У кіберпросторі, зокрема, за допомогою соціальних мереж Facebook та Вконтакте поширювалися і продовжують «шеритись» листівки, страйкплакати, гасла та заклики. Журналісти та активісти, озброївшись гаджетами забезпечили онлайн-трансляції подій на Майдані для спостерігачів зі всього світу. Таким способом нові медії уможливили український протестний рух у реальному просторі.

Однак, не забуваймо, що революції є тим рушієм історії, який відбувався за довго до появи інтернет-покриття. Соціальні мережі є реальним інструментом для мобілізації та координації мільйонів людей, але не є визначальним фактором у творенні суспільних рухів. Революція триває доти, доки громадяни стверджують свою присутність у реальному міському просторі. Використання кіберпростору варто розуміти і розглядати як лише додатковий інструмент постійного живлення протесту, як засіб для розширення та укріплення вже існуючих соціальних зв’язків.

 «Сміливість думки як фактор революції»

Революція як каталізатор суспільних змін та колективна співпричетність укріплює соціальні зв’язки, формує солідарність серед учасників протестного руху, оновлює в соціуму ті практики суспільного активізму, які  атрофуються у повсякденному житті.

Протестний рух не дає жодних гарантій для утвердження перемоги, але дає можливість на оновлення політичної свідомості серед громадян. Революція приносить культуру протесту. Протест дозволяє революціонеру відчувати свій вплив доти, доки активіст продовжує чинити опір диктатурі всіма можливими способами:  від смартфона до «коктейля Молотова».

Сміливість свіжої думки, прагнення розворушити догматичне й зужите, новий ракурс осмислення політичних реалій, відмова делегувати владу політикам, суспільна втрата довіри до урядів та політичних урядів є спільним знаменником для усіх протестних рухів, які у підсумку спрямовують свій посил до одного – розширення політичних та громадянських прав і докорінної зміни політичної системи.

Таким чином культура протесту вихолощує культуру покірності.
У Єгипті учасники протесту тричі виходили на вулиці і тричі змінювали політичні режими. Українцям ж можна порадити зберігати спокій, але залишати шини на Майдані.

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)