Майбутнє медіа: соціальність vs ізоляція

Наталія Єрьоменко

Опубліковано: 16-04-2013

Розділи: Медіа-філософія, Огляди, аналітика, Онлайн - журналістика.

0

Експерти бачать медіа наступних десятиліть демонополізованими, нішевими, орієнтованими на сучасні технології та старі добрі історії.

Прогнозів щодо напрямку, в якому рухатимуться засоби масової комунікації, і конкретних змін, які в них відбудуться, не бракує і в спеціалізованій пресі та літературі, і в популярних візіях майбутнього. Одні пророкують традиційним медіа остаточной занепад або злиття з соціальними мережами, а блогерів і онлайн-активістів називають наступниками фахових журналістів, інші скептично ставляться до модних трендів і вірять у незамінність звичних медійних форматів і професій. На кожного ідеаліста є свій цинік, а на ентузіаста – скептик.

Більшість експертів усе ж погоджуються, що ховати традиційні форми медіа зарано. Культурна парадигма людства багато тисячоліть є візуальною, і її основою є читання текстів. Ця парадигма трансформмується, але навряд чи найближчим часом зникне. Спосіб передавання інформації змінюється, але текстова природа залишається незмінною. Навряд чи в осяжному майбутньому нам передаватимуть образи через вмонтовану в мозок мікросхему.

2011 року футуролог Ричард Вотсон написав книгу «Файли майбутнього. Історія наступних 50 років», у якій змоделював подальший розвиток масових комунікацій. Серед основних тенденцій, які він виділив – персоналізація, тарґетинґ, еґокастинґ та спрощення ЗМІ. Вотсон змальовує перспективу ізоляції та втрати емпатії, та, з іншого боку, має надію на зародження покоління журналістів і споживачів, радикально відмінних від нинішніх. Деякі з прогнозів Вотсона вже здійснюються.

«Дедалі більше людей братиме участь у формуванні та доборі інформації, хоча більшість не має ні часу, ні вміння створювати те, що заслуговувало б на прочитання, – пише Вотсон. – Тому результатом буде зростання попиту на якісний професійний контент. ЗМІ стануть настільки легко й повсюдно доступними, настільки прикрашеними та примітивізованими, щоб привабити нашу обмежену увагу, що втратять інформаційну цінність і стануть жуйкою для заспокоєння.

Фільтрування та націлення контенту на невеликі групи посилюватиме суспільні упередження. Користувачі отримуватимуть «звужений», відшліфований під їхні потреби варіант інформації, що погіршує взаєморозуміння. Можливість швидкого з’єднання погіршує терпимість і здатність до співпереживання. А цифрові пристрої фокусують увагу людини на собі, знижуючи здатність до емпатії.

Люди платитимуть за три речі: час, простір та істину. Через зайнятість і брак часу найбільшим попитом користуватимуться ті види продукції, які допоможуть людям розслаблятися та знаходити партнерів для спілкування.

Більша частина змін, які відбуваються зараз у медіа, стосуються формату та засобів доставлення інформації до споживача, а сам зміст практично не міняється. Але технічна революція все ще чекає на нас попереду, й імовірно, що вона дуже суттєво вплине на ЗМІ. Читачі, слухачі та глядачі платитимуть за персоналізовані або фізикалізовані інформацію та розваги. Однак головна роль ЗМІ все одно полягатиме в оповіданні історій».

Ларрі Кілман, заступник голови Всесвітньої газетної асоціації (WAN-IFRA), також покладає сподівання на технічний прогрес. «Індустрія має гостру потребу в навчанні фінансових та бізнесових експертів, які б краще розуміли принципи взаємодії з аудиторією за цифрової доби, – каже він. – Нові технічні засоби мають подолати перешкоди у споживанні контенту, покращивши інтерфейс і навігацію. У вирішення технологічних проблем майже всі ЗМІ вбачають можливість надолужити згаяне або збільшити свої прибутки, інвестуючи в комерцію та нові технології». Кілман вірить, що газети можуть пережити конкуренцію з цифровими ЗМІ й залишитис важливими, але вважає, що вони мусять мінятися, щоб виконувати свою традиційну роль «сторожового пса демократії» та джерела достовірних новин, необхідних суспільству. «Проблема не лише в аудиторії – вона є. Справа радше в пошукові успішної моделі, яка б відповідала вимогам цифрової доби. Зростання онлайн-аудиторії може змінити розподіл сил на ринку й компенсувати втрати паперової преси. Є три елементи необхідних змін для газетного бізнесу: збільшення аудиторії за рахунок використання нових платформ, інвестиції у нові технології та в нових спеціалістів, які зможуть донести контент за допомогою нових технологій», – каже експерт.

Російський медіааналітик Василь Ґатов уважає, що журналістика «як професія колективного інформаційного асистента закінчується». Популярними в майбутньому будуть люди – носії цікавих та авторитетних думок. «У майбутньому з’явиться універсальна мова, яку використовуватимуть у медіа, – прогнозує Ґатов. – Удосконалення семантичних алгоритмів призведе до виникнення кількох рівнів підготовки будь-якої інформації. Ми будемо самі задавати програмі час, за який можна ознайомитись, наприклад, із романом “Війна і мир”. 34 секунди – й програма видаватиме версію роману, скорочену до 34 секунд. І перероблений текст не суперечитиме оригіналу».

Також, на думку російського експерта, за 20-50 років люди споживатимуть медіа за допомогою всього навколишнього просору. «Сингапур і Дубаї будуються здебільшого з нового конструктивного скла, а скло – це теж дисплей», – пояснює Василь Ґатов. Кінець друкованих ЗМІ, на його думку, настане у другій половині 2020-х років – до того часу доживуть тільки муніципальні газети.

Анатолій Ульянов, редактор loo.ch, упевнений, що спроможність будь-якої людини бути журналістом – міф, що залишиться у першому десятилітті ХХІ століття. «Смартфон не робить людину журналістом або автором. Попереднє десятиліття показало, що медіа, засновані на user-generated content, здебільшого є звичайними смітниками, комунікація в яких неможлива. Мені не потрібно ще двісті місць, де я можу запостити свої фото, відео і тексти. Насправді мені не вистачає цікавих і якісних медіа, де зі мною спілкуватимуться особистості, яким є що сказати, які вміють писати, знімати й обробляти контент», – каже він.

На його думку, замість нинішньої орієнтації на якомога більшу кількість аудиторії медіа будуть дедалі більш нішевими, а їхнє майбутнє – за «камерними та спеціалізованими person-oriented клубами, які створюватимуться капсулами від 1 до 10 осіб і будуть значно менш затратними, ніж їхні незграбні попередники». Камерність буде запорукою близької та теплої комунікації між медіа та їхньою аудиторією. Сто залучених споживачів, каже Ульянов, цінуватимуться більше за десять тисяч пасивних спостерігачів. «Кожне медіа буде більше не продуктом, а брендом, який випускає продукти, “парасолькою”, під якою розміщується сузір’я додатків і послуг. Що ж до дизайну, то він відійде від візуальності до функціональності – проектування не форми, а порядку і діалогу. Добрий дизайн передбачає не естетику, а комунікації, як демонструє приклад потворного Facebook», – прогнозує експерт.

Сергій Якупов, засновник ресурсу media-media.ru, уважає, що журналіст залишиться важливим медіатором між інформацією та споживачем. «Проте зараз в алгоритм “знайти – об’єднати – показати” втручаються технології, тому журналіст зобов’язаний знати їх і вміти застосовувати. Він більше не буде просто здобувати інформацію – сама по собі інформація мало що може сьогодні. Потрібно вміти вплести її в контекст і подати так, щоб вона дійшла до якомога більшої кількості людей», – каже Якупов. Він поділяє думку, що ЗМІ майбутнього будуть більш нішевими: «Це будуть ресурси з 2-4 журналістами-співвласниками, мобільні й не прив’язані до місця, без великих бюджетів, астрономічних гонорарів і дизайну сайту від умовної “студії Артемія Лебедєва”. Сучасні технології дозволяють 2-4 людям робити те, що робили в редакціях десятки людей. Важливо, щоб ці 2-4 людини мали широкі погляди на себе в професії, користувалися технологіями, відфільтровували непотрібні, вивчали й використовували у своїх проектах потрібні. Ці люди просто описуватимуть те, що бачать, у реальному часі».

Журналіст і дослідник медіа Отар Довженко скептично оцінює спроби спрогнозувати розвиток медіа більш ніж на п’ять-десять років. «Ніхто не спрогнозував соціальні мережі в 90-х – усі були зайняті реєстрацією «дот-комів» і вірили, що майбутнє за великими порталами. У середині 2000-х ніхто навіть не припускав, що в усіх буде мобільний, у кожного другого – смартфон, у кожному смартфоні буде інтернет і люди зможуть вільно користуватись мережею, не маючи комп’ютера і юзерських навичок. Думаю, що наступні 5-10 років у розвитку медій нас здивують не менше, ніж попередні», – пояснює він.

Отар Довженко не прибічник радикальних прогнозів щодо смерті тих чи інших видів медіа: «Я тримаюся золотої середини між нью-медіа-ентузіастами, скептиками та технолуддитами. Думаю, що всі зміни, які відбуватимуться, будуть амбівалентними, й жодна з теперішніх форм комунікації повністю не відімре. Не маю сумнівів, що з часом у процесі масової комунікації дедалі менше значитимуть конкретні способи доставки повідомлення, більше – бренди, люди (які також можуть бути брендами) і зміст. Те, що ми називаємо мультиплатформністю, стане непомітною нормою і забезпечуватиметься автоматично. Головним середовищем поширення контенту з часом стане те, що ми звикли називати інтернетом, а споживатимуть його дедалі більше за допомогою мобільних пристроїв. Але залежність від авторитетного й надійного джерела інформації лише посилюватиметься.

Я відчув це на собі пару тижнів тому, коли почув новину про зречення Папи Римського. Кілька хвилин я перебував у справжньому ступорі, позаяк не міг згадати надійного джерела, до якого можна звернутись по інформацію. Першим рефлексом було відкрити «Українську правду», а далі я зміг просунутись лише за допомогою колег, які порадили BBC World News. Думаю, переміщення значної частини наших повсякденних комунікацій у соціальні мережі розширює потенційну можливість контактів настільки ж, наскільки звужує їх реальний спектр. Навіть у ситуації вибухового розмаїття джерел інформації наша увага настільки ж каналізована, як у глядачів каналу «Інтер» і читачів газети «Правда». Це означає, що поділ медій на «великих/впливових/багатих» та «малих/нішевих/мобільних» збережеться й, можливо, навіть поглибиться.

Що ж до України, то в нас усе дуже сильно (значно більшою мірою, ніж у решті світу) залежить від політичної та економічної кон’юнктури. Нинішня аномальна медіасистема, заснована на олігархічному капіталі та використанні медій із політично-пропагандистською метою, дуже сильно гальмує розвиток сучасних типів комунікації. Це ті динозаври, без вимирання яких не розвинуться вищі форми життя. Коли вони вимруть, і на скільки років на той час ми відстанемо від світу, на жаль, прогнозувати не беруся».

Експерт із нових медіа Сергій Рачинський також наголошує на тому, що майбутнє медіа значною мірою залежатиме від суспільства, в якому ми будемо жити. «Треба розуміти, що ми не тільки перебуваємо у “кам’яному віці” нових медіа, ми також радикально змінюємо розуміння того, яким має бути світ і ми в цьому світі, – каже Рачинський. – Виявилося, що “кінець історії” не стався, буде продовження, й ми дуже поверхово уявляємо, яким воно буде. Спосіб нашого життя й організації суспільства визначатиме й те, які медіа ми матимемо». За його словами, традиційні ЗМІ остаточно перетворяться на рупори брендів і держави, нарешті визнають це, перестануть це заперечувати й цього соромитись, а також почнуть платити людям за те, що ті споживають їхній контент.

«Журналістика – це сервіс, який дозволяє людині зробити вибір і зменшити ризики такого вибору, – каже він. – Буде необхідність робити вільний вибір – буде існувати журналістика. В Україні постіндустріальна журналістика так і не з’явилася. Вона може виникнути, якщо зникне тотальна монополія на все, в першу чергу – державна. За поточних умов ті, хто називає себе журналістом, зароблятимуть чимось іншим, а журналістика буде способом створення і просування їхнього персонального медіабренду. Ті, хто обере роботу в медійному колективі, займатимуться розвагами. Нові медіа зосередяться на освіті й поширенні знань – на це буде попит».

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)