Кандидат, що пропустив власну виборчу кампанію

Опубліковано: 16-06-2014

Розділи: Огляди, аналітика.

0

Суперечливий та скандальний медійний образ Михайла Добкіна не допоміг йому в боротьбі за строкатий та деморалізований проросійський електорат.  

 Ще півроку тому ніхто не міг уявити, що на наступних президентських виборах кандидат від Партії регіонів не вийде до другого туру. Після втечі лідера ПР Віктора Януковича та карколомного падіння рейтингів його політичної сили офіційний висуванець регіоналів Михайло Добкін спромігся лише на шосте місце. Колишній мер Харкова й губернатор Харківської області запамятався гаслом про єдину країну на білбордах, регулярно вдосконалюваних громадськістю за допомогою фарби, та закликами до організації круглих столів із сепаратистами. Фарбували, втім, не лише плакати, й самого кандидата.

 Участь у дострокових президентських виборах вирішили взяти четверо членів Партії регіонів – Михайло Добкін, Сергій Тігіпко, Олег Царьов та Юрій Бойко. Партія, втім, обрала з-поміж них одного – Добкіна, якого підтримали 315 із 367 делегатів. Його конкуренти, втім, не виконали наказу партії знятися з виборів на користь Добкіна, тож зменшене Майданом, анексією Криму та бойовими діями на Сході електоральне поле регіоналів було розшматоване. Добкіну дістались голоси 540 тисяч виборців – 3,03%. Він став лідером у деяких районах Харківської області, проте в масштабах України виявився аутсайдером, поступившись своєму екс-однопартійцеві Сергію Тігіпку, виключеному з ПР за відмову знятися з виборів.

Підтримували Добкіна переважно мешканці східних і південних областей України, які прихильні до Партії регіонів та налаштовані проти чинної влади. За статистикою це переважно мешканці міст із середньою освітою. Більшістю голосів на свою підтримку він зобов’язаний мешканцям Харківської області, де його знають і обирають уже понад десятиліття. У своїй програмі регіонал особливий акцент зробив на відновлення партнерських відносин із Росією, на закріплення статусу російської мови та на децентралізацію влади.

За традицією старої влади штаб Добкіна активно використовував практику замовних матеріалів: кожен п’ятий  матеріал із згадкою про нього був джинсою, а в регіональній пресі 6 відсотків усіх матеріалів – замовні. На телевізійну рекламу Добкін витратив 66.9 млн гривень, майже наздогнавши Порошенка. Добкін був запрошений на численні прямоефірні ток-шоу, зокрема, опонував Юлії Тимошенко у студії «Шустер live» на Першому національному.

Кампанію кандидат почав 25 березня, подавши заявку на участь у виборах. За місяць до цього Добкін звільнився з посади голови Харківської обласної державної адміністрації. Увагу ЗМІ до його особи у березні забезпечило кримінальне переслідування, розпочате за підозрою в сепаратизмі. Добкін навіть потрапив на добу в СІЗО, а потім під домашній арешт. Він навіть говорив про те, що балотуватиметься в президенти із в’язниці. Із 1 квітня Добкін почав стверджувати, що ніколи не виступав за федералізацію. 3 квітня домашній арешт було замінено на особисте зобов’язання. Вже наступного дня ЗМІ почали акцентувати на тому факті, що у Добкіна ті ж охоронці, що і у Януковича. Оскільки кандидатові було надано державну охорону, то супровід для нього обирався індивідуально. Цілодобовий захист йому було надано тільки з 18 квітня.

Коли 28 березня ЦВК зареєструвала Добкіна кандидатом пі номером 5, він поділився радістю у Твіттері: «Сколько было Президентов Украины? Следующий пятый!». У своєму блозі Сергій Лещенко припустив, що публіка може полюбити Добкіна через «способность веселить, сохраняя при этом серьезное выражение лица. Именно то качество, которое публика ценит в клоунах».

Після реєстрації Добікін презентує суспільству свої передвиборні гасла – заклики до єдності України, повернення Криму, розширення повноважень регіонів, а також вимоги припинити антитерористичну операцію та організувати переговори, в яких братимуть участь усі сторони конфлікту. Втім, під поверненням Криму малася на увазі не силова операція:  на думку Добкіна, «поки ми не завоюємо серця і душі людей, які живуть в Криму, поки вони самі не захочуть повернутись додому в Україну, ми не можемо говорити про Крим. Ми повинні боротись не з Росією, а за кримчан».

Також Михайло Добкін говорив про збереження позаблокового статусу України, федералізацію країни, формування контрактної армії, відновлення дружніх та партнерських стосунків із Росією. Кандидат відразу дав зрозуміти, що орієнтується на виборців, що не симпатизують Майдану – зокрема, називав несправедливим образ беркутівців, створений українськими медіа, і був готовий за потреби підтримати спецпідрозділ знову.

7 квітня Добкін одним із перших представив свою передвиборчу програму. Водночас народний депутат від ПР Ганна Герман висловила думку, що, можливо, саме він стане тим політиком, який шукатиме діалогу з Росією. Начальником передвиборного штабу було призначено фактичного лідера Партії регіонів Бориса Колесникова. У програмі Добкін остаточно відмовився від ідей сепаратизму, водночас пропагуючи визнання російської мови другою державною. Також кандидат вирішив через суд боротися за відновлення трансляції російських каналів.

Після цього Добкін  вирушив на Схід умовляти сепаратистів скласти зброю та розпочати мирні переговори. У Луганську, втім, його мало того, що не пустили до будівлі СБУ провести переговори, а ще й закидали яйцями та презервативами.  «Провел много интересных встреч на Луганщине с жителями области и города. С последней не хотели отпускать.)», – написав він у своєму Твіттері. За декілька днів на Дніпропетровщині Добкіна знову намагалися закидати яйцями, а потім у Києві біля каналу ICTV обсипали борошном та облили зеленкою.

На сайті ПР про те, що над Добкіним учинили традиційну харківську розправу, жертвами якої донедавна ставали його опоненти, не згадали, назвавши інцидент біля ICTV сутичкою. Сам він, утім, нічого не приховував: «Мука, яйца и зеленка вперемешку с дикой злостью-вот из чего состоит клей для разорванной Украины. Рецепт майдана». В наступному повідомленні у Твіттері він у черговий раз назвав «Беркут» героями. Пізніше, 28 квітня, його також не пустили у Херсон місцеві активісти.

Коли відбувся замах на Геннадія Кернеса, Добкін заявив, що стріляли  «не в Геннадія Адольфовича, а в сам Харків». На його думку, замах могли вчинити МВС із Аваковим або прихильники  Євромайдану. Він озвучив також намір посилити власну охорону, бо боїться переслідування «добре проплаченого угрупування екстремістів», чия мета – зірвати всеукраїнський тур кандидата. Розуміючи, що повноцінна агітація в електоральній вотчині практично неможлива, Партія Регіонів навіть почала думати над зняттям кандидатури Добкіна з виборів.

На початку травня Михайло Добкін проігнорував «Національні дебати» на Першому національному, пояснивши це неспроможністю телекомпанії  організувати належний рівень безпеки, та  оголосив, що віддає свій ефірний час для скорботи за загиблими. Водночас він заявив про неприпустимість війни. Згодом стало відомо, що кандидат пропонував пряме включення замість особистої присутності у студії, якої вимагали правила дебатів.

На довершення не надто сприятливої для Добкіна ситуації в інтернеті з’явився відеоролик, що зображає неадеватну поведінку його брата, нардепа-регіонала, в сесійній залі Верховної Ради. Братові нервові гримаси остаточно перевели образ кандидата, що намагався справляти враження серйозного претендента на вихід у другий тур, у категорію комічного. Публіка згадала ролик, у якому Добкін із Кернесом 2007 року записують звернення до мешканців Харкова.

Отже, пропустивши тур Україною зі страху перед зеленкою та повторення долі Кернеса, Добкін не спромігся переконати навіть «біло-блакитних» виборців у серйозності своїх намірів ніде, крім рідної Харківщини. А гасла про єдність країни, що не змогли захистити його білборди від громадського вандалізму, віднадили від Добкіна найбільш радикальний антимайданівський електорат, що симпатизує сепаратистським рухам на Сході.

Анастасія Онопрійчук, Анна Казак, Школа журналістики та медіакомунікацій УКУ

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)