Говори, що думаєш, але думай, що говориш

Марта Пересада

Опубліковано: 29-03-2012

Розділи: Огляди, аналітика.

0

У рамках семінару «Світові стандарти журналістики»  Володимир Мостовий, Валерій Іванов та Манфред Віхман розглянули етичні проблеми роботи журналістів в умовах ліберальної моделі ЗМІ. Дотримуючись  позиції, згідно з якою ліберальна модель є найбільш сприятливою для європейських медій, вони висловили досить втішні прогнози щодо її розвитку в Україні. Проте очевидно, що тут її негативних ефектів буде важко уникнути.

Ліберальна модель журналістики зародилась наприкінці XVII століття у Північній Європі та США і, пройшовши деякі трансформації, нині успішно функціонує в Великій Британії, Ірландії, Канаді та інших країнах. Головними її принципами є внутрішній плюралізм, комерціалізація медій та високий професіоналізм журналістів. Держава не повинна втручатись в роботу ЗМІ, проте вони залежні від своїх власників та аудиторії. Остання обставина вказує на те, що хоч журналістика цієї моделі має найбільше свободи, втрата аудиторії надто дорого для неї коштує, а отже суспільство має на неї значний вплив та може коригувати їхню роботу. Чи може ліберальна модель так само успішно функціонувати у нас, зважаючи на разючі відмінності в державному та суспільному устрої України від розвинених західних демократій?

Говорячи про переваги ліберальної моделі ЗМІ, Володимир Мостовий наголосив, що головна небезпека для журналістики і моралі у державному регулюванні. З цим важко не погодитись, адже довіра до держаних діячів навіть на Заході – дуже крихка. Що вже казати про політично нестабільну Україну, де громадяни ідуть на вибори з наміром голосувати за «менше зло». Тому доручати державним діячам регулювання медій, означає ставити під загрозу свободу останніх, а отже і свободу громадян.

Проте повна свобода медій покладає на журналістів велику відповідальність, адже вони фактично опиняються у ролі судді, а отже мають виважено підходити до кожного рішення і бути готовими за нього відповісти. А це вимагає високого рівня професіоналізму працівників ЗМІ, чого, як не прикро, в Україні бракує. Значна частка вітчизняних медійників не мають журналістської освіти. Це, звісно ж, не заважає багатьом з них чудово виконувати їхню нинішню роботу, проте нерідко (вони) не мають ані найменшого уявлення навіть про базові принципи професійної етики і, як наслідок, їх систематично порушують.

З іншого боку, постає питання: як у «псевдодемократичних» умовах української політичної реальності захистити медії та їх аудиторію від обмежень? Володимир Мостовий зауважив, що у нашій державі сьогодні працює авторитарна модель преси. Проте доцільніше розглядати Україну як арену боротьби, чи то співіснування двох типів медій – авторитарного та ліберального, або ж «інструментів влади» та «інструментів критики влади». Чи матиме успіх їх уніфікація у бік лібералізму, залежить від супутніх чинників.

В Україні продовжують діяти офіційні мовники влади – державні та комунальні ЗМІ, що на сьогодні є невигідно перш за все для громадян. Адже саме з їхніх податків фінансуються газети, яких вони не купують, чи телеканали, яких вони не дивляться. Однак просто закрити їх не можна – постраждають їхні працівники та передплатники. Приватизувати – прийнятний варіант, проте не в нинішніх економічних та політичних умовах. Доводиться констатувати, що найближчим часом кардинальних змін у цій сфері не передбачається, а отже неможливий і остаточний перехід до ліберальної моделі ЗМІ.

Проте першочерговим каменем  спотикання для лібералізації вітчизняних  ЗМК залишається політична ситуація в країні. Адже якщо влада відверто ігнорує прагнення суспільства  та критику, даремно очікувати  на її лояльність до ЗМК. Це питання  також рідко входить у інтереси власників комерційних медій. Тож лібералізація ЗМК має бути на порядку денному у журналістів та суспільства. Останнє, на жаль, зараз має нагальніші проблеми – безробіття, зростання цін, відсутність соціального захисту, тощо.

Однак, така ситуація не заважає  журналістам переймати принципи роботи вищезгаданої моделі з огляду на специфіку нашої політичної ситуації та сприйняття вітчизняної аудиторії, яка вимагає посиленої відповідальності. Адже рівень довіри українців до медій різко впав за останні роки, хоч і залишається доволі високим порівняно з іншими країнами. Нехтування принципами журналістської етики призведе до ще більшого його погіршення. Тому для ЗМК, які цінують власний авторитет, є необхідним коригування власної роботи, прагнення до незалежності, об’єктивності, професіоналізму і, що найголовніше, повага до людини.

 Підготувала Марта Пересада

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)