#БЕЗКОМЕНТАРІВ: тролі проти інтелектуалів

Вікторія Гапоненко

Опубліковано: 01-06-2017

Розділи: Огляди, аналітика, Онлайн - журналістика.

0

Вони «приходять» до журналістів у кошмарних снах. Думка про це заважає спокійно працювати далі. Коментарі. То що ж в них такого страшного? Чому їх часто намагаються заборонити? І чи насправді їх слід боятись? Давайте розберемось.

В певний момент перед кожною редакцією постає одвічне питання: «Бути чи не бути?» Тобто, відключати функцію коментування чи ні. Ця проблема актуальна з кількох причин. Але давайте не будемо лізти поперед батька в пекло. Всі дочекаються своєї черги.

І для початку – повправляємось у класифікації. Загалом, людей, які пишуть коментарі, для зручності можна розділити на групи. Пропонуємо такий варіант розподілу:

Домашні тролі (кімнатні)

Це ті, що сидять у домашніх спортивних штанях, замурзаній футболці та з розумним виглядом тролять усіх «непутящих». Вони оперативно та зовсім безкоштовно складуть для Вас детальну інструкцію того, як Вам повернутись на шлях істини. Зазвичай, таким людям всього на всього немає з кого попити червоної кровушки в реальному житті, от вони і відіграються в Інтернеті. Ну а що? Фізіономію ніхто не розфарбує, можна сховатись за аватаркою сталкера і виливати увесь свій обмежений словниковий запас на когось незнайомого. І ось ти вже відчуваєш себе володарем Землі! Та що там Землі. Я володар Світу! То чим не варіант самоствердитись?

Тролі-професіонали(шкідники)

Їх також часто називають ботами. Це той тип «тваринок», яких тримають на ланцюгу «господарі». Зазвичай, вони виливають увесь бруд з-під своїх пальців без жодної аргументації, просто бо ти «…» (тут можете підібрати будь-яке нецензурне слово). Найчастіше такі тролі мають ще й непоганий заробіток з таких «невинних розваг». І їх в Інтернеті, наче того сміття у Львові. І так само, як львівське сміття, вони справді є проблемою. Не смертельно, звісно, але око не радує, та і неприємний запах розноситься на багато метрів.

Натовп незадоволених

На таких користувачів можна ставити хештеги типу: «#ЯВічноНезадоволенийЦимЖиттям», «#ЖиттяЛайноАлеМояХатаСкраю», «#ХайРоблятьІншіАЯПокиПокритикую», «ТількиЯЗнаюЯкТреба». Одвічне питання «А в чому ж сенс життя?» не є для них проблемою, бо вони той сенс мають – бути постійно невдоволеними та кидатись гнилими помідорами в усіх без розбору. Ця категорія подібна до домашніх тролей, відмінність полягає у тому, що натовпу незадоволених не потрібно самостверджуватись таким чином. Їм узагалі мало що потрібно. Єдине їхнє бажання – висловити своє «фе» паскудству цього життя.

Мислителі

Це, зазвичай, люди, що люблять полити водичку з довгих філософських роздумів. Заради торжества справедливості додамо, що серед цієї води трапляються і досить розумні думки. Але таким «мислителям» часто бракує освіти (або ж банально знань у  конкретній галузі), щоб отримати звання «експерта». Саме тому їхня точка зору знаходиться у перехідному стані від безнадійної до авторитетної .

Інтелектуали

Це категорія справді освічених юзерів, яким, найчастіше, просто бракує часу писати коментарі. Такі користувачі схожі на драконів – із розряду «Фантастичні істоти та де їх шукати». Або ж на львівське сонце – не повірите, але посеред постійних злив і такі дива бувають.

Ось тепер, маючи перед собою приблизну палітру інтернет-юзерів, можна зважити всі «за» і «проти» коментарів в Інтернеті. Добре, коли Ваша аудиторія – це мислителі та інтелектуали, які можуть не тільки вішати на Вас ордени, але й давати необхідну дозу справедливої критики. Не страшно, коли до них долучається натовп незадоволених, адже такі є завжди. Що з них візьмеш, коли в них життя не вдалось, а Порошенко, Гройсман і Парубій досі не переклеюють їм шпалери на кухні? От же негідники ці політики!

Але це був лише один погляд на речі. Реальна проблема полягає у тому, що близько двох третин коментаторів складають тролі (як «кімнатні», так і професійні) та натовпи незадоволених. Між ними інколи вклинюються мислителі зі своїми філософськими промовами. Та лиш маленьким проблиском, який інколи так важко знайти серед усього цього хаосу, є думка інтелектуалів. Переглядаючи уже 126-й коментар троля, Ви вже навряд захочете читати 127-й, який, врешті-решт, напише адекватна людина.

В ідеальному світі коментарі виконують комунікативну функцію. Люди обмінюються думками, реагують на матеріал (пост) або ж на роботу журналіста (діяльність юзера). До того ж це часто допомагає об’єднанню в натовпи. Згадати лиш, яку велику роль мали соцмережі в часи Революції Гідності. Тоді люди активно комунікували між собою, обговорювали плани на найближчі зібрання, визначались, скільки на Майдан потрібно медикаментів, їжі, одягу. Так, у всі ці обговорення часто вклинювалось кілька тролей, але їх банили настільки швидко, що дискусія не встигала розгорітись. Хоч, до таких явищ навряд буде доцільним вживати саме слово «дискусія». Краще замінити це словом «балаган». Бо саме цього і добиваються такі користувачі.

Особливо багато бруду в коментарях можна зустріти в часи передвиборчих кампаній. Ох, та це справжнє благодатне поле і для тролів, і для натовпу незадоволених. Навіть складно визначитись, хто радіє з виборів більше – перші чи другі. Саме на цей період сайти часто вимикають коментарі, аби не розводити бруд під публікаціями. До прикладу, під час передвиборчої кампанії у 2015 році Чернігівський сайт ПІК вимкнув функцію коментування, аргументувавши це таким чином: «…у зв’язку з різким збільшенням кількості коментарів що носять явно замовний характер, часто розміщуються з однієї IP-адреси і спрямовані виключно на дискредитацію чи прославлення певних кандидатів,  редакція сайту прийняла рішення до кінця виборчого процесу закрити можливість коментування під матеріалам, які пов’язані з виборчим процесом на проміжних виборах по 205 округу». Проте невтомні коментатори, яким кортіло висловити власну думку з приводу негідних їхнього голосу політиків, все ще могли обговорити матеріали в соціальних мережах.

До вимкнення коментарів на своїх сторінках часто вдаються публічні особи, найчастіше політики (особливо після скандальних випадків). Так зробив і Олег Тягнибок, коли вимагав відставки голови МВС Арсена Авакова. Справа була такою: головний свободівець написав пост у Фейсбуці, зустрів шквал критики, видалив пост, закрив коментарі. Відзначимо послідовність дій політика.

Свого часу і УНІАН, і Українська правда, і ТВі відключали функцію коментування матеріалів. Усі вони аргументували це «навалою ботів», які «захопили» розділ коментарів. Наприклад, редакція ТВі пояснила це так: «Друзі! У зв’язку з нашестям орди ботів на наш сайт www.tvi.ua ми змушені були вимкнути функцію коментування. Розраховуємо на ваше розуміння».

Коли в 2015 році львівський регіональний сайт «Гал-інфо» вимкнув коментарі до новин, редакція зазначила, що кількість ботів країни-агресора, які коментують на сторінках українських інтернет-ресурсів, безпрецедентна. За допомогою коментарів сіються панічні настрої в суспільстві, розпалюється міжнаціональна ворожнеча, дискредитується українська влада, здійснюється вкидання дезінформації військового і політичного характеру.

Тоді журналісти львівського сайту закликали всі українські інтернет-ЗМІ тимчасово, на період війни, вимкнути коментарі до матеріалів: «Таким чином ми частково захистимо наш інформаційний простір від пропагандистської та інформаційної агресії».

Додамо, що нині ресурс увімкнув коментарі, очевидно, поборовши всіх «кремлеботів».

Не тільки українські, але і закордонні ЗМІ практикують вимикати коментарі на своїх сайтах. Ресурс mn24.com.ua – хоч і з дуже поганим перекладом (мабуть,підвів гугл-перекладач), – зазначає, що тема міграційної кризи викликає багато неадекватних, образливих та протизаконних коментарів, тому редакція німецького видання Spiegel Online відключила на своєму сайті коментарі до окремих статей про біженців.

Тож, чи виправданим є відключення коментарів? Такі дії спершу завжди зустрічають нерозуміння – мовляв, редакція банально боїться чути думку своїх читачів; журналістів жахає критика, тому вони й намагаються «заборонити» всіх незгодних. З іншого боку – такі дії часто мають сенс, адже мало кому захочеться витрачати дорогоцінні хвилини (чи то години) свого життя, аби перечитувати коментарі та банити всіх ботів. На таке здоров’я не вистачить. Тому це питання, ніби фільм із відкритим фіналом, так і не має остаточного вирішення. На все воля редакції.

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)