«А бурундуки смугасті?» Лайфхаки для вдалого інтерв’ю від Анни Гін

Марта Кобринович

Опубліковано: 20-10-2017

Розділи: Огляди, аналітика.

0

Яким би простим не видавався на перший погляд жанр інтерв’ю, він постійно ставить виклики перед журналістом. Про те, як відповідати цим викликам, розповіла журналістка з понад п’ятнадцятирічним стажем, письменниця, блогерка а тепер ще й PR-менеджер Анна Гін.

Про бесіду. «Інтерв’ю» – холодне слово. Бесіда «тепліша». Жанр інтерв’ю передбачає певну нелюбов одне до одного, тому будь-яке олюднення надзвичайно допомагає у таких ситуаціях. Пам’ятайте, що ви йдете розмовляти з людиною, тому не варто відмовлятися від експромту та йти вузьким коридором.

Якось у мене було інтерв’ю з письменником-фантастом. Я надзвичайно сильно не хотіла йти на це інтерв’ю, адже тема мені не дуже близька і жанр наукової фантастики я недолюблюю. На моє здивування ця людина виявилась надзвичайно приємним співрозмовником. Інтерв’ю ми проводили у нього вдома. Він мені довго розповідав про цей дореволюційний дім, про те, як вони з дружиною відновлювали інтер’єр за старими фото. Такі речі можуть бути значно цікавішим для читача, аніж лишень про літературу.

Про дружбу. Перед «журналістською» розмовою спробуйте подружитися з героєм. Це, звісно, не зробить вас друзями на все життя, але допоможе і вам, і героєві/героїні розслабитися і почуватися комфортно. Кілька років тому я знімала фільм про Голодомор. Ми шукали людей, яким на той момент було 7-8 років, щоб вони ще щось пам’ятали. Зараз їм за 90, вони вже по-іншому сприймають світ і є  переважно самотніми. Коли ми приїжджали до них на зйомки, то не встановлювали одразу апаратуру. Ми питали, як і чим ми можемо їм допомогти по господарству. Це працювало безвідмовно, і герої легко розкривались перед камерою.

Про підготовку. Це прекрасно, якщо у вас є можливість дізнатися якнайбільше про свого героя. Та в умовах постійної роботи у редакції, дедлайнів та зайнятості деколи підготуватися до інтерв’ю важко. Якщо ви не встигли, скажіть про це героєві. 99% людей сприймуть це з розумінням і допоможуть вам. Крім того, навіть якщо у вас є цілком готовий і продуманий список питань, не обов’язково дотримуватися його. Інтерв’ю – це бесіда, тому воно повинне проходити радше природно, аніж за планом.

Про чесність. Якось у розмові з Сергієм  Жаданом я мусила зізнатися, що його творів не читала. Він сприйняв це цілком нормально та адекватно і навіть допомагав як міг. Чесність спрацьовує більше, ніж найкраща підготовка. Якщо хвилюєтесь, скажіть про це. Ваша відвертість допомагає співрозмовнику теж бути відвертим. Інтерв’ю у такому випадку пройде значно легше.

Про питання. Питання-штамп передбачає штамп у відповідь. Якщо ви запитає героя «Як вам Київ?», він/вона скоріш за все скажуть: «Добре/Нормально». До того ж, ваш співрозмовник мабуть вже багато разів відповідав на питання «Як виникла назва?», «Які ваші творчі плани?», «Розкажіть про вашу нову книгу»  і так далі.  Тому спробуйте запитати якось інакше, перефразуйте. Знову ж таки пам’ятайте, що ви не інтерв’юєте, а спілкуєтесь.

Про диктофон. Краще сказати героєві, коли ви вмикаєте диктофон. Це також певний вияв вашої чесності. Проте спробуйте змусити героя не думати про цей гаджет. Я завжди кажу співрозмовникам, що в мене погана пам’ять, і я не зможу відтворити розмову лише із записів у блокноті.

Про локацію. Місце проведення бесіди повинно відповідати тематиці. Якщо ви налаштовані на відверту розмову з героєм, можете провести інтерв’ю у нього/неї вдома. Якщо вам цікаві професійні досягнення людини, то найкраще розмовляти на робочому місці. Зазвичай я обираю тихе кафе із хорошим зонуванням, аби нам ніхто не заважав і де можна поговорити як друзі за філіжанкою кави.

Про таймкод. Окрім диктофону я також рекомендую користуватися звичайним блокнотом та ручкою. Це суттєво спрощує написання матеріалу. До прикладу, ви можете занотувати, що з 14:02 до 21:15 – це «вода» чи 13:45 – «заголовок», якщо людина сказала щось дійсно цікаве. Такий собі плейлист розмови.

Про цілісність питання. Як би банально це не звучало, але в одному питанні ви повинні закладати лише одну думку. В іншому випадку, запитання буде перевантажене, і ваш співрозмовник збентежиться чи сприйме це як ваше бажання показати себе.

Про комунікацію. Якщо вам не цікаво, то й вашому читачеві теж буде нецікаво. Скажіть героєві, що інтерв’ю «не йде». Запитайте його, чи йому комфортно, чи його/її щось бентежить. Ви повинні розуміти, про що говорити співрозмовник. Не сподівайтесь, що ви це зрозумієте потім чи що це зрозуміє ваш читач. Попросіть героя пояснити, що вам незрозуміло, перепитайте, перефразуйте і впевніться, що правильно зрозуміли.

Про «прийом п’ятикласниці». Якщо ваш герой говорить про якусь складну проблему чи висловлюється надто складно, використайте  «прийом п’ятикласниці». Попросіть вашого героя/героїню розповісти те саме, але ніби для підлітка 11-12 років. Це допоможе і вам зрозуміти, про що йде мова, і читач краще та легше зрозуміє інформацію.

Про «прийом бурундука». Одного разу у мене було надзвичайно нудне інтерв’ю, де герой використовував багато термінів. Тоді я тільки-но повернулася з Канади. Коли він говорив чергову нудну фразу,  я його перебила і запитала: «А бурундуки смугасті?». Тоді він зупинився шокований і зрозумів, що треба говорити простіше. Так само можна запитати щось зовсім несподіване у багатьох інших ситуація.

Про час. У мене є одна умова: я можу закінчити будь-яке інтерв’ю після того як отримаю заголовок. Після того як людина сказала дійсно щось цінне, інтерв’ю вже можна завершувати. Якщо є ще час, то говоріть у своє задоволення. Як правило я не продовжую інтерв’ю після години розмови з новою людиною. Проте якщо ви протягом цієї години не отримали заголовок, то навряд його почуєте.

Підготувала Марта Кобринович

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)