«Якщо раніше ми мали цензуру  батога, то з 2005 року нас почали підгодовувати  цензурою пряника». В.Сюмар Наразі  “джинсою” (джинса – наголос на останній склад) журналісти називають проплачений матеріал або зумисно приховану рекламу. Це сленгове слово, яке має застосування серед працівників пера насамперед в Росії і Україні. Походження самого терміну достеменно невідоме; стаття з російської Вікіпедії...

„САМВИДАВ: сторінки історії поколінь” – таку назву мала виставка з колекції самвидаву журналіста, історика та блогера Вахтанга Кіпіані, яка відбулася в Криму наприкінці 2010 року. Кожне видання – чи то газета, чи то журнал, чи то книга є чимось більшим, ніж текст – це історія про того, хто його створив, прочитав, переписав, зберіг і передав...

Українська журналістика проходить випробування на міцність своїх позицій. Зрекається  минулого, відмовляється від зайвого, шукає нові форми діалогу із суспільством та владою. Суперечливо, болісно, скандально. З жертвами, героями. При цьому потенціал української журналістики розгортається як обіцянка: свіжих ідей, нової якості та новаторських проектів. Для того щоб їх зреалізувати, потрібні час, воля представників медіаістеблішменту, готовність журналістів, головних...

За минулий рік ми багато разів повторювали: мас-медіа перебувають під тиском влади. І не без підстав… Але якщо придивитися, то стане очевидно, що багато проблем української журналістики пов’язані не лише із сьогоденням, але й з недавнім минулим: недотримання елементарних стандартів у роботі з інформацією та неповага до аналітики – на жаль, і вчора і сьогодні...

Американські журналісти не чекають спеціальних інформаційних приводів чи критики президента з боку опозиції. Критичний погляд на владу вони вважають своєю роботою.