НАТО в інформаційному просторі

Христина Гашенко, студентка

Опубліковано: 21-01-2009

Розділи: №14, Друковані версії.

0

Вступати чи не вступати до НАТО доведеться вирішувати не тільки цивільним, але й військовим. Наріжними питаннями сьогодення є: українські військові “за” чи “проти”? Очікують для себе й армії позитиву від вступу чи негативу? Один з опитуваних курсантів Львівського інституту Сухопутних військ аеромобільного підрозділу сказав, що не має особливих преференцій. Все залежить від умов,  які  запропонують. Тому, насамперед, дуже критично треба зважити всі “за” і “проти”. Інший службовець, старший лейтенант Національного космічного агентства України міркує так: “Я проти вступу України в НАТО, оскільки, на мою думку, зменшиться  кількість військовослужбовців, знизиться рівень якості техніки, адже наша є однією з найкращих, погіршаться політичні відносини України та Росії”.

Негативним пунктом на думку інших військовослужбовців є перехід держав-претендентів на так звані “стандарти НАТО”. Насправді, це означає заміну українсько-російської (радянської) зброї на чиюсь іншу, наприклад – американську. Від цього українські виробники зброї, а отже, й держава програють.

Колишній редактор журналу Армія України В. Ярцев прокоментував поінформованість в українській армії так: “Публікували приблизно п’ять матеріалів у місяць, все залежало від подій, які відбувалися в НАТО чи були пов’язані з Блоком. Головною темою публікацій були миротворчі операції. Сьогодні проблемою є те, що люди мало знають про Альянс. Вони звикли, що НАТО це те НАТО, яке було за часів існування Радянського Союзу. А світ змінився”.

На жаль, сьогодні недостатньо аналітичного матеріалу у військовій пресі, який би висвітлював діяльність НАТО й політику держави щодо євроатлантичної інтеграції. Потрібна не тільки об’єктивна інформація про Альянс, а робота з цільовими групами населення, що враховує й регіональні особливості нашої країни. Хоча загалом публікацій на тему “Україна–НАТО” у газетах та журналах за 2001–2002 роки стало більше, вважає науковець Б. Н. Носова з Інституту журналістики КНУ. У них переважно порушують такі питання:

– Чи обмежиться  співробітництво України з НАТО лише участю у програмі “Партнерство заради миру”?
– Чи можна розглядати різнопланову співпрацю України з Північноатлантичним альянсом як поступову зміну акцентів у її міжнародній ідентифікації?
– Як зорієнтований зовнішньополітичний курс України на майбутній вступ її до Альянсу?
– Якою є роль європейського вибору України для загальної безпеки в Європі? Погляд з НАТО і з України.

Спрямованість держави на європейські та світові орієнтири вимагає започаткування, або ж хоча б ініціювання будь-якого видання військової тематики для країн-учасниць програми НАТО “Партнерство заради миру”, яких налічується сорок чотири. До прикладу, дев’ятнадцять країн НАТО випускають свій журнал із періодичністю – двічі на рік. Український журнал розповідав би про все, що відбувається у натовському світі. Найголовнішим питанням нині і на майбутнє для військової преси є утворення Головного управління інформації, із жорстким підпорядкуванням, армійською системою управління, без якої не буде узгоджених дій під час підготовки до захисту Батьківщини, а головне – під час безпосереднього захисту від ворога. На жаль, існують окремо система прес-служби Міністерства оборони, система газет, окремо – Центральна телерадіостудія Міністерства оборони, окремо – мас-медіа інших військових угруповань. Усіх їх, на нашу думку, має об’єднати центральний вузол інформаційної системи.

Газета Флот України повідомила, що міністр Анатолій Гриценко оптимістично оцінює готовність Збройних Сил до виконання плану дій щодо набуття членства в НАТО. Заяви міністра прозвучали в Севастополі, де керівник військового відомства представляв нового командувача Військово-Морських Сил України.

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)