Коментар до коментарю

Олена Дуб

Опубліковано: 11-11-2008

Розділи: №02.

0

Сучасний світ, як і світ сучасної журналістики, переповнений великою кількістю інформаційних потоків. У XXI сторіччі людство так і не розпрощалося з одвічними конфліктами, світовими економічними проблемами та політичними баталіями. Росія – Чечня, Ізраїль – Палестина, США – Афганістан, Пакистан – Індія… Неонацизм, небезпека екологічних катастроф, клонування людини, стрімкий розвиток Інтернету і медіаосвіти…  Ці події і процеси були є і будуть об’єктом прискіпливої уваги журналістів-міжнародників. Буде це радіоефір, телевізійні новини чи газетна шпальта – кожна подія вимагає належної уваги та відгуку тут, в Україні. Кожна подія також вимагає пояснення – доступного і цікавого, часто з історичною довідкою чи цитатою чиєїсь думки.
Міжнародний коментар і огляд, полемічні статті, памфлет, міжнародний фейлетон – це найпродуктивніші змістовно-інформаційні жанри міжнародної журналістики. У французькій теорії журналістики коментар вважають публіцистичним жанром, побудованим  за методом “від факту до узагальнення” , або – “від факту до прогнозу”… Він не повідомляє, а роз’яснює інформацію.

У Швеції коментування подій та явищ відносять до однієї з найважливіших функцій журналістики. На думку шведських дослідників, коментатор намагається простежити зв’язок між окремими явищами, пояснює, що стоїть за тією чи іншою подією, рішенням.
Проте коментар – це не особиста думка автора, це радше спроба пояснити, чому саме та чи інша подія відбулася, інакше коментатор, аналізуючи події, ризикує своїми коментарями затулити від аудиторії реальність, дійсність. Не всі коментатори встоюють перед спокусою замість аналізу подати читачам власні чи напіввласні  міркування про те, “як би все мало бути”. Міжнародний коментар – специфічний жанр журналістики, який потребує не просто вміння передавати інформацію, а й вміння доступно пояснити її, донести до читача важливість й актуальність події, і водночас “бути якомога менше присутнім у тексті”.

Тому повноцінний інформаційний продукт виникає там, де автор намагається бачити події і явища такими, як вони є. Журналістська практика поступово вирівнює диспропорцію між інформаційністю та аналітичністю (інтерпретаційністю).

Принцип “таймінґу” (з англійської: “бути в потрібному місці в потрібний час”) перестає бути панівним. У коментарі журналіста-міжнародника стандарти журналістської діяльності заперечують такі тематико-композиційні стильові вияви, як популізм (тобто спрощення, іронічність, емоційне нагнітання).

Міжнародний коментар, що претендує на серйозність(а саме таким і має бути текст міжнародної тематики), мусить бути принципово діалогічним та  відкритим.

Жанр міжнародного коментаря зараз присутній практично в усіх українських газетах і журналах. Під “приціл” коментатора здебільшого потрапляють “гарячі” міжнародні факти. Цей жанр є також одним із найскладніших, адже потребує постійної й усвідомленої розумової праці журналіста, який мусить навчитися проводити чітку межу між об’єктивним і суб’єктивним у своїй роботі.

Французькі колеги з Центру підготовки і вдосконалення журналістів (Париж) порівнюють “класичний коментар” із працею науковця, оскільки досить часто його пишуть за такою схемою:
1) сталося це … 2) воно є поганим (добрим)… 3) бо… 4) це створює такі проблеми… 5) з одного боку… 6)з  іншого боку…”.

 Цей жанр, як і жанр розслідування, належить до так званих престижних. Переважно ( у тій же  Франції-О. Д.), його набирають крупним кеглем або жирним шрифтом на першій полосі ліворуч від назви газети або будь-що – на другій-третій полосах (відповідно – на одній з перших сторінок журналу).

В українській практиці ж місце для міжнародних коментарів зазвичай відводиться на спеціальній сторінці або в рубриці, присвяченій міжнародній інформації (“День планети”, “Навколо світу”, “Зарубіжжя”, “Вікно у світ”, “Україна і світ”). Звичайно, існують і винятки.

Наприклад, матеріал про події 11 вересня у Нью-Йорку практично жодна редакція “не сховала” на другу, третю чи ще якусь іншу, окрім першої, сторінку. Для подій загальносвітового, глобального значення перша шпальта – особливо вдале місце в газеті.

Цікаво розглянути також питання про засоби, які може чи не може використовувати журналіст у міжнародному коментарі. Зокрема про засіб іронії (сарказму): чи доцільні вони в подібних матеріалах? В.І.Шкляр вважає, що “іронічне мислення журналіста – різновид і водночас складова частина наочно-образного мислення, за допомогою якого найбільш повно відтворюється багатоманітність різних фактичних характеристик предмета”. У такому випадку виникає ефект “прихованої насмішки”, яка інколи переходить у скептицизм. І саме за цих мотивацій іронічність як стилетворчий чинник неможливо використовувати в текстах міжнародної тематики, особливо – у коментарі. Інакше кажучи, в міжнародній журналістиці на першому місці стоїть “дипломатичність тексту (повідомлення), дотримання риторики(стилю), адекватних до відносин між державами.

Натомість багато українських журналістів вважають мало не за потребу (модну потребу) іронізувати з того чи іншого приводу у своїх  коментарях.

Щоб з’ясувати, як автори подають міжнародний коментар у львівській газеті “За вільну Україну”,  ми проаналізували її випуски за грудень 2001 року – травень 2002 року. Цей період є цікавий для перегляду, бо, як відомо, березень 2002 року став “фінішною прямою” виборчої кампанії-2002. Тодішня політична ситуація вплинула на публікацію міжнародних коментарів – за цей період міжнародної інформації у газеті практично не було, а якщо й була, то дуже мало.

Переглядаючи публікації на тему міжнародного життя, впали в вічі тексти, рясно “пересипані” абревіатурами і назвами інформаційних агенцій та сайтів. З одного боку, автора можна зрозуміти, адже він прагне достовірно викладати факти, але  з іншого – газета твориться насамперед для середньостатистичного читача, якому, мабуть, важко читати такий коментар.

Загалом газета добирає актуальні і важливі теми для коментарів: “війна з тероризмом”, вибори у тій чи іншій великій державі, проблеми демократії тощо. Хоча переважно тематика цих матеріалів зводиться до міжнародних політичних тем; натомість проблеми, наприклад, світової економіки, мало обговорюються на шпальтах газети. Відчувається деяка одноманітність у методиці підготовки коментарів, вони всі  наче написані за однією схемою:
лірично-іронічний відступ-головна інформація-
власне коментар(майже завжди іронічно-скептичний)

Вчитуючись у подібні коментарі, зауважуєш, що всі три частини описаної схеми пов’язані між собою не органічно. Автор створює коментар способом “обрамлення” готової інформації своїми думками чи судженнями.

Загалом, готуючи коментар,  та й будь-який журналістський текст,  потрібно розраховувати на те, щоб читачеві все було зрозуміло. Проте це не означає, що коментар має повністю “опуститися” до рівня цього ж читача. Навпаки, вміло оперуючи фактичними даними, назвами, цитатами, він має непомітно, поступово “піднімати планку”, рівень інтелекту читацької авдиторії. Окрім того, до неї треба промовляти серйозною мовою, що є дуже важливим для того, щоб ця авдиторія усвідомлювала важливість міжнародних подій, про які пише коментар. Саме через це манеру, яку використовує часопис, ми не вважаємо виправданою, навіть за умови, що “За вільну Україну” намагається говорити з народом його ж мовою.
Міжнародний коментар – надто серйозний жанр, щоб у ньому необмежено використовувати фрази типу “от вам і…”, “от так вам…”, “ну і…”, “це ж вам не…”, “як бачите…”, “що й казати…”,  “що не кажіть…”, “ та ви ж самі розумієте…”Такі слова створюють ефект панібратства, аж надто вільного, розкутого та неофіційного поводження з читачем.

Нерідко газета перетворює коментування подій у  скептичне, подекуди із насмішками, споглядання. Наприклад:

•“Але якщо довкіллю все тяжче і тяжче від нашої нестримної боротьби заради миру, то бен Ладену – хоч би що! Вчора вже трохи притихлі на цю тему мас-медіа знов сповнилися радісною звісткою – є! Живий. Живе і навіть листи пише дрібним кеглем” За ВУ. – 2002. –  5 берез.
•“Он американці також хотіли винищити всі ґрунтовні натяки на тероризм… Ну і винищили випадково разом із терористами і борців з тероризмом. Абсолютно випадково” За ВУ. – 2002. –  5 берез.

 Утім тематика коментарів у часописі “За вільну Україну”  представлена широким вибором тем – насамперед світових політичних, чимало коментарів на міжнародну тематику в “За вільну Україну” заслуговують похвали, що свідчить про потенційні можливості видання “коментувати в значенні роз’яснювати”, а не “коментувати в значенні обговорювати”.

Написати відгук

Ім'я (обов'язкове)

Електронна пошта (її не буде показано іншим) (обов'язкове)